Рішення № 94259840, 20.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Справа № 160/351/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2021 р. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі – відповідач), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати дії Державного виконавця Сірого Д.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 61832185 від 28.05.2020 р. згідно виконавчого листа у справі № 160/3133/19 від 10.10.2019 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сірим Д.В. відносно ОСОБА_1 учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, які стали особами з інвалідністю у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ – протиправними;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 61832185 від 28.05.2020 р. згідно виконавчого листа у справі № 160/3133/19 від 10.10.2019 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сірим Д.В.;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відновити виконавче провадження ВП № 61832185 згідно виконавчого листа у справі № 160/3133/19 від 10.10.2019 р.;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), подати до Пенсійного фонду України, код ЄДРПОУ 00035323, місце знаходження: 01601, м.Київ-14, вул. Бастіонна, 9, www.pfu.gov.ua, e-mail: info@pfu.gov.ua, тел. 0-800-503-753, документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії та виплату пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, починаючи з 25.04.2019 р. у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив наступне. 26.12.2020 р. ОСОБА_1 отримав постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 61832185 від 28.05.2020 р. Вказана постанова є безпідставною та необґрунтованою. Законодавством встановлено порядок стягнення коштів та вчинення певних дій щодо майна, якщо боржником за виконавчим документом є державний орган. Проте, державним виконавцем встановлених правовими нормами дій, спрямованих на виконання рішення суду, вчинено не було. На момент звернення до суду боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не здійснило перерахунок пенсії позивача відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, починаючи з 25.04.2019 р. у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 р. зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надати до суду матеріали виконавчого провадження ВП № 61832185.

На момент розгляду справи витребуваних документів та відзиву на позов відповідачем не надано.

18.01.2021 р. на виконання вимог ухвали суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли пояснення № 0400-010904-7/6891 від 16.01.2021 р., довідка № 123/05.4-06 від 16.01.2021 р. про нарахування доплат до пенсії, витяг з Підсистеми призначення та виплати пенсії, розрахунок сум доплати. В письмових поясненнях орган Пенсійного фонду зазначив наступне. ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нараховано суму невиплаченої пенсії з 25 квітня 2019 р. по 30 червня 2019 р. в розмірі 9 247,64 грн. Крім того, з 01 липня 2019 р. позивачу розпочато виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виплату пенсії у розмірі 9 247,64 грн. було проведено відповідно до Порядку, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. № 649, яка була чинною до 22.07.2020 р. Оскільки бюджетні асигнування Пенсійного фонду України на виплату за рішеннями суду на поточний рік не переглянуті, доплата ОСОБА_1 з 25 квітня 2019 р. по 30 червня 2019 р. в розмірі 9 247, 64 грн. буде здійснена після виділення додаткових коштів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

10.10.2019 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 160/3133/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

В виконавчому листі зазначено:

Адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії з 25 квітня 2019 р., обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В іншій частині позову – відмовити.

Вказаний виконавчий лист ОСОБА_1 було пред`явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

28.05.2020 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сірим Дмітрієм Володимировичем винесено постанову ВП № 61832185 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Як підставу для повернення виконавчого документа в постанові зазначено наступне:

«Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виконання рішення суду було виконано частково. В іншій частині рішення суду не виконано. В межах здійснення виконавчого провадження виникли обставини, що виключають можливість виконання рішення суду в повному обсязі з огляду на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 р. та судову практику щодо визнання дій держвиконавця неправомірними в частині накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення.»

Керуючись п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем виконавчий лист № 160/3133/19, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 10.10.2019 р., повернуто стягувачу.

18.01.2021 р. на виконання вимог ухвали суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли пояснення № 0400-010904-7/6891 від 16.01.2021 р., довідка № 123/05.4-06 від 16.01.2021 р. про нарахування доплат до пенсії, витяг з Підсистеми призначення та виплати пенсії, розрахунок сум доплати.

Згідно до довідки № 123/05.4-06 від 16.01.2021 р.:

- доплата за період з 25.04.2019 р. по 30.06.2019 р. у розмірі 9 844,26 грн. нарахована;

- доплата за період з 27.06.2019 р. по 30.06.2019 р. у розмірі 596,62 грн. нарахована на додаткову відомість грудня 2019 р.;

- доплата за період з 25.04.2019 р. по 26.06.2019 р. в розмірі 9 247,64 грн. буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону України відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1, п.п. 16, 18 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р. за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінивши усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в зв`язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/3133/19 від 27.05.2019 р., яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 25 квітня 2019 р., обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскаржуваною постановою державного виконавця виконавчий лист № 160/3133/19, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом10.10.2019 р., повернуто стягувачу з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В оскаржуваній постанові та під час розгляду справи відповідачем не доведено наявності обставин застосування вказаної правової норми.

З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає застосуванню до правовідносин в даній адміністративній справі, оскільки боржником у виконавчому документі є суб`єкт владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Щодо посилань відповідача на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 р., то в оскаржуваній постанові не вказано, які саме положення Порядку № 649 є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, не обґрунтовано застосування цих положень.

Зазначення в спірній постанові про судову практику щодо визнання дій держвиконавця неправомірними в частині накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення є необґрунтованим. З вказаної постанови не вбачається, яка саме судова практика мається на увазі та яким чином стосується виконавчого листа № 160/3133/19, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом10.10.2019 р.

Положеннями ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, встановлення чи прийнято рішення, вчинено (не вчинено) дії суб`єктом владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Крім того, з тексту оскаржуваної постанови вбачається, що на момент винесення постанови рішення суду в повному обсязі виконано не було.

Матеріали, надані до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також свідчать про часткове виконання рішення суду.

Суд зазначає, що не виконання в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляють пенсіонерів права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішень судів, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі Soering vs UK Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 р. вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (№ 67534/01).

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (п. 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі «Глоба проти України» відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява N 71186/01, п. 84).

В пункті 27 рішення у справі «Глоба проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

В зв`язку з зазначеним, постанова ВП № 61832185 від 28.05.2020 р. про повернення виконавчого документа стягувачу не відповідає п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, позовна вимога про скасування постанови ВП № 61832185 від 28.05.2020 р. про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеної державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сірим Д.В., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Решта позовних вимог ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в зв`язку з наступним.

Позовна вимога про визнання дій Державного виконавця Сірого Д.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 61832185 від 28.05.2020 р. згідно виконавчого листа у справі № 160/3133/19 від 10.10.2019 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сірим Д.В. відносно ОСОБА_1 учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, які стали особами з інвалідністю у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ – протиправними є неналежним способом захисту порушеного права.

Рішення суб`єкта владних повноважень в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України це нормативно-правові акти чи індивідуальні акти.

Дії суб`єкта владних повноважень – це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

В справі, що розглядається, суб`єкт владних повноважень реалізував свої владні управлінські функції шляхом винесення рішення – постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, а не шляхом вчинення дій.

Тобто, належним способом захисту порушеного права є заявлення позовної вимоги про скасування постанови, чим скористався позивач.

Позовні вимоги про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відновити виконавче провадження ВП № 61832185 згідно виконавчого листа у справі № 160/3133/19 від 10.10.2019 р.; зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), подати до Пенсійного фонду України, код ЄДРПОУ 00035323, місце знаходження: 01601, м.Київ-14, вул. Бастіонна, 9, www.pfu.gov.ua, e-mail: info@pfu.gov.ua, тел. 0-800-503-753, документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою не підлягають задоволенню в зв`язку з наступним.

Відповідно до норм чинного законодавства повноваження відповідача щодо примусового виконання рішень на підставі Закону України «Про виконавче провадження» є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії та виплату пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, починаючи з 25.04.2019 р. у розмірі 5 мінімальних заробітних плат не підлягає розгляду в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, позивач, в разі незгоди з рішеннями, діями, бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виконання рішення суду, не позбавлений права звернення до суду в порядку ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 61832185 від 28.05.2020 р. щодо виконавчого листа у справі № 160/3133/19 від 10.10.2019 р., винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сірим Д.В.

В решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук

О.С. Рябчук