Рішення № 94259669, 20.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 рокуСправа № 160/15755/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" до Дніпровської митницї Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРВЕЙ» (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2020/00057 від 18.08.2020 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2020/300030/1 від 18.08.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу надано документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду витребував у позивача додаткові документи, а не здійснив перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, хоча мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості. У зв`язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/15755/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11.01.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п. 2 ст. 58 МК України, п. 6 ст. 54 МК України. Графа 33 Рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 Рішення також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 58-63, а також джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

18.12.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій викладено незгоду з позицією відповідача, зазначеною у відзиві, та підтримано правову позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві.

28.12.2020 року на електронну пошту суду та 12.01.2021 року засобами поштового зв`язку від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому викладено доводи на спростування позиції позивача, зазначеної у відповіді на відзив та позовній заяві.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

08.01.2020 року між Покупцем (позивачем) та Продавцем укладено Контракт № К_7/2020, згідно з умовами якого Постачальник постачає позивачу автомобільні запчастини (далі - Товар) в асортименті, номенклатурі та кількості, зазначених у специфікаціях до даного Контракту.

Відповідно до п. 2.2 Контракту № К_7/2020 від 08.01.2020 року Продавець зобов`язується поставити, а Покупець оплатити на умовах, передбачених даним Контрактом Товар у кількості, асортименті та в строки, визначені в інвойсі.

Згідно з п. 3.1 Контракту № К 7/2020 від 08.01.2020 року Продавець зобов`язується поставляти Товар на умовах поставки FOB, згідно з Офіційними Правилами тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010р. (Інкотермс - 2010).

Продавець бере на себе зобов`язання по завантаженню товару на надані покупцем транспортні засоби у місті поставки і оформленню в митному порядку даного товару.

Пунктом призначення поставки та містом розвантаження транспортних засобів є адреси зазначені в специфікації на окрему партію товару.

Так, згідно з Додатком № 1 від 30.06.2020 року до цього контракту сторони погодили поставку наступного товару: Jack/Домкрат CW002PL в кількості 250 шт. за ціною 4,340 USD на суму 1085,00 USD Jack/Домкрат CW004PL в кількості 250 шт. за ціною 5,480 USD на суму 1370,00 USD Jack/Домкрат CW006PL в кількості 200 шт. за ціною 6,460 USD на суму 1292,00 USD Jack/Домкрат CW010 в кількості 150 шт. за ціною 7,260: USD на суму 1089,00 USD Jack/Домкрат CW020 в кількості 200 шт. за ціною 12,220 USD на суму 2444,00 USD Jack/Домкрат CW002 в кількості 150 шт. за ціною 3,450 USD на суму 517,50 USD Jack/Домкрат CW003 в кількості 150 шт. за ціною 4,000 USD на суму 600,00 USD Jack/Домкрат CW005 в кількості 150 шт. за ціною 4,750 USD на суму 712,50 USD та на загальну суму 9110,00 USD (доларів США).

Відповідно до Специфікації № 1 від 30.06.2020 року до Контракту № К_7/2020 від 08.01.2020 року, яка дублює поставку зазначеного товару згідно з додатком № 1 від 30.06.2020 року, визначено умови оплати: 100% передоплата.

Місцем навантаження товару визначено порт навантаження (Port of Loading): Ningbo, China; місце розвантаження товару пункт призначення (Port of Destination) визначено: Odessa Ukraine.

Отже, загальна вартість поставки за контрактом (згідно зі специфікацією від 30.06.2020 року та Додатком № 1 від 30.06.2020 року) становить 9110.00 USD доларів.

На виконання умов контракту продавцем сформовано інвойс (рахунок-фактуру) від 30.06.2020 № НХ20200414 на товари узгоджені у специфікації № 1 від 30.06.2020 року та Додатку № 1 від 30.06.2020 року до Контракту на суму 9110,00 доларів США та оформлено пакувальний лист (Packing list) від 30.06.2020 року на поставку товару згідно з інвойсом від 30.06.2020 року № НХ20200414 загальною вагою нетто 5895,00 кг та загальною вагою брутто 6325,00 кг.

15.07.2020 року позивачем здійснено оплату товару на підставі наданого постачальником на оплату інвойсу від 30.06.2020 № НХ20200414 в сумі 9110,00 доларів США, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 28 від 15.07.2020 року.

На виконання даного контракту сторонами узгоджено всі істотні умови поставки з оформленням всіх необхідних документів, та продавцем навантажено та відправлено товар водним транспортом з порту NINGBO до порту Південний, де його і отримано експедитором позивача (ТОВ «Ламан Шилінг») та направлено для митного оформлення до митного посту Дніпровської митниці Держмитслужби.

З метою доставки зазначеного товару з порту NINGBO (Китайська Народна Республіка) до зони розмитнення на території України на митний пост Дніпровської митниці Держмитслужби, позивачем здійснено заявку №8 на транспортне експедирування від 15.06.2020 року до укладеного між ТОВ "КАРВЕЙ" та ТОВ "Ламан Шилінг" договору транспортного експедирування № 02/12/2016 від 02.12.2016 року, відповідно до якого експедитор зобов`язаний за рахунок клієнта організувати транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиційні послуги клієнту.

Витрати на транспортування зазначених оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України - митний пост "Південний" Дніпровської митниці Держмитслужби становлять 48511,20 грн. (з яких 47396,00 грн. - транспортування; 1115,20 грн. - винагорода експедитора), що підтверджуються довідкою ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ" про транспортні витрати № 0899 від 06.08.2020; калькуляцією витрат на доставку вантажу від ТОВ "КАРВЕЙ" № 06-08 від 06.08.2020 (згідно з якою позивачем здійснено розрахунок вартості витрат в сумі 18583,48 грн. на транспортування товару за коносаментом S0120062585-G вагою 6325,00 кг брутто); рахунком-фактурою № LS-4298851 від 06.08.2020 р.

Задля здійснення митного оформлення разом з митною декларацією UA110110/2020/011352 від 10.08.2020 року позивачем надано Дніпровській митниці документи на підтвердження митної вартості товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України:

1. Зовнішньоекономічний договір (контракт) № К 7/2020 від 08.01.2020 р.;

2. Додаток № 1 від 30.06.2020 до Контракту К_7/2020 від 08.01.2020 р.;

3. Специфікація № 1 від 30.06.2020 до Контракту К 7/2020 від 08.01.2020 р.;

4. Рахунок-фактура (інвойс) від 30.06.2020 № НХ20200414;

5. Пакувальний лист (Packing list) від 30.06.2020;

6. Коносамент (Bill of Lading) S0120062585-G від 28.06.2020;

7. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 07.08.2020 № 70;

8. Платіжне доручення в іноземній валюті № 28 від 15.07.2020 року;

9. Прайс-лист від травня 2020;

10. Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 20C3307Y1394/01324 від 08.07.2020;

11. Договір транспортно-експедиторського обслуговування від 02.12.2016р. №02/12/2016;

12. Копія заявки № 8 на транспортування та експедирування контейнерів від 15.06.2020 року;

13. Довідка про транспортні витрати від 06.08.2020 № 0899;

14. Калькуляція транспортних витрат на доставку вантажу від 06.08.2020 № 06-08;

15. Рахунок-фактура № Ц3-4298851 від 06.08.2020 р.

Розглянувши подані позивачем документи, Дніпровська митниця встановила, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, на підставі чого, під час проведення консультації Дніпровська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів (враховуючи заявлену торгівельну марку оцінюваного товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідь на електронне повідомлення щодо витребування митним органом у декларанта додаткових документів, 18.08.2020 року позивач повідомив, що не має можливості подати будь-які інші витребувані митним органом документи, з огляду на те, що такі документи у декларанта відсутні.

18.08.2020 року Дніпровська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА110110/2020/300030/1, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 110110/2020/00057, в якій визначила митну вартість оцінюваного товару за резервним методом.

У картці відмови № UA 110110/2020/00057 від 18.08.2020 року Дніпровська митниця у зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначена відповідачем з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) згідно з положеннями ст. 64 МКУ та ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів: Товар № 1 - заявлено 6,5214 США/кг, оформлено за UA500130/2020/221148 від 19.06.2020 - 7,9056 США/кг.

Не погодившись із вказаним рішенням і карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.

З матеріалів справи видно, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Так, відносно спірної ЕМД митницею встановлені наступні розбіжності:

1) неподання перекладу документів українською мово: коносаменту, сертифікату про походження товару, копії декларації країни відправлення;

2) неподання заявки на кожну конкретну партію товару;

3) відсутність сертифікатів якості та сертифікатів відповідності;

4) платіжне доручення №28 від 15.07.2020 не кореспондується з умовами передплати прописаними у Контракті;

5) у наданому Додатку №1 від 30.06.2020 відсутні витрати по транспортуванню;

6) наданий прайс-лист б/н на травень 2020 року не кореспондуються за датами до заявленої партії товару.

Відносно вказаних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Щодо неподання перекладів документів митного оформлення необхідно вказати про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються контролюючому органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Контролюючі органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Отже, контролюючі органи в окремих випадках можуть вимагати переклад українською мовою документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.

При цьому, витребовуючи, переклад українською мовою: коносаменту, сертифікату про походження товару та копії декларації країни відправлення відповідач не обґрунтовує необхідність надання перекладу цих документів та не зазначає, які саме відомості зазначені в цих документах потребують перевірки або підтвердження відомостей.

Більш того, серед зазначених митницею документів, які потребують перекладу, значиться копія декларації країни відправлення, яку позивач взагалі до митного оформлення не надавав, оскільки, така не є обов`язковим документом, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.

Щодо неподання заявки на кожну конкретну партію товару, суд зазначає наступне.

У картці відмови відповідач посилається на пункт 2.3 Контракту, яким передбачена заявка на кожну конкретну партію товару, та заважує про відсутність у складі наданих позивачем документів такої заявки.

Необхідно вказати, що порядок оформлення та подання заявки, направлення заявки, визначений в п. 2.3 Контракту, стосується виключно взаємовідносин між покупцем та постачальником, а отже, відсутність такої заявки не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17 з цього приводу висловлена позиція, що вимога митниці про надання додаткових документів, зокрема, заявки на поставку товарів, подання якої не передбачено ні ст. 53 МК України, ні Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 - безпідставна, оскільки вказана заявка не містить відомостей, щодо вартості товару, а відтак, жодним чином не може підтверджувати його митну вартість.

Щодо відсутності сертифікатів якості та відповідності, суд вказує на таке.

Разом із документами до митного оформлення позивачем надано копію сертифікату про походження товару (Certificate of origin) 20C3307Y1394/01324 від 08.07.2020 року.

При цьому слід зазначити, що сертифікати якості та відповідності щодо товару нерезидентом HAIYAN HUAXING TECHNOLOGY CO., LTD. не надавалися, а в п. 7.1 Контракту визначено, що продавець гарантує якість товару відповідно до прийнятих вимог Держстандарту України.

Так, у постанові пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» від 13.03.2017 № 2, зазначено, що у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства.

Так, ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено таку вимогу до доказів, як належність. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу відомості про якість товару, що відсутні у наданому позивачем сертифікаті безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відсутність у складі наданих документів до митного оформлення відомостей про якість та відповідність товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями (відсутність таких відомостей) не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

У постанові Верховного Суду від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17 висловлена правова позиція стосовно ненадання до митного оформлення декларантом документів на підтвердження якості товару, яка полягає у тому, що виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у статті 53 Митного кодексу України, і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів.

А отже, ця обставина не може бути підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, оскільки, документи щодо якості та відповідності товарів не підтверджують та не спростовують ціну товару, відповідно не впливають на числові значення митної вартості товару.

Щодо наданого платіжного доручення № 28 від 15.07.2020 року, яке, на думку відповідача, не кореспондується з умовами передплати прописаними у п. 4.3 Контракту, суд зазначає наступне.

У картці відмови відповідачем зазначено, що до митного оформлення декларантом надано коносамент від 28.06.2020 № 80120062585-0, а передплата здійснена 15.07.2020, отже, дати наданих документів не кореспондуються, оскільки умовами контракту передбачена передплата.

Згідно з п. 4.3 Контракту оплата товару здійснюється відповідно до інвойсу, додатку або специфікації та умови оплати можуть бути змінені сторонами в специфікації.

У специфікації № 1 від 30.06.2020 року умови оплати визначено: 100% передплата.

Загальна сума, сплачена позивачем згідно з платіжним дорученням № 28 від 15.07.2020 за імпортований товар, на підставі інвойсу від 30.06.2020 № НХ20200414 становить в 9110,00 доларів США, що відповідає сумі зазначеній у Додатку № 1 від 30.06.2020 та Специфікації № 1 від 30.06.2020.

Декларантом належним чином підтверджено здійснення оплати за оцінюваний товар у повному обсязі. У платіжному дорученні, наданому до митного оформлення, у графі призначення платежу є посилання на контракт від 08.01.2020 № К 7/2020, що давало змогу митному органу ідентифікувати оплату з оцінюваним товаром. При цьому жодних зауважень до оформлення платіжних доручень у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не наведено.

Таким чином, умови оплати (здійснення оплати 15.07.2020 після навантаження товару на водний транспорт 28.06.2020 згідно з коносаментом № 80120062585-0) не стосуються складових ціни товару, а тому такі умови взагалі не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Зазначене питання щодо умов оплати також досліджувалося Верховним Судом та такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12.03.2020 року у справі №804/6243/14.

Щодо відсутності витрат на транспортування у Додатку №1 від 30.06.2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно з положенням ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 1 Додатку № 1 від 30.06.2020, який кореспондується з п. 3.1 Контракту, продавець поставляє товар на умовах FOB Ningbo (Інкотермс-2010). Продавець бере на себе зобов`язання по завантаженню товару на надані покупцем транспортні засоби в місці поставки і оформленню в митному порядку цього товару.

Відповідно до Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою, та чинні з 01.01.2011 року, умови поставки FOB (Free On Board (...named port of shipment) Франко борт (...назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Тобто транспортування товару на судно до порту NINGBO не передбачає додаткових витрат з боку Покупця та не є окремою послугою, а отже, такі витрати позивач не поніс.

Щодо зауважень відповідача по наданому декларантом прайс-листу продавця, суд зазначає наступне.

У картці відмови митний орган вказує, що наданий позивачем прайс-лист не кореспондується за датами до заявленої партії товару та не відповідає поняттю дійсної митної вартості.

Необхідно зазначити, що виключний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів визначено ч. 2 ст. 53 МК України. До таких документів не відноситься прайс-лист.

Відтак, жодним нормативно-правовим актом України не встановлено вимог до змісту та форми прайс-листа постачальника. Порядок складання іноземними суб`єктами документів в іноземних державах та вимоги щодо форми та змісту таких документів визначаються законодавством відповідної іноземної держави.

Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

Прайс-лист виробника товару виступає в якості документу, що підтверджує митну вартість товару, лише за наявності розбіжностей, неповноти відомостей чи неточностей в основних документах.

З огляду на це, суд вважає безпідставними та необ`єктивними висновками відповідача про непідтвердження наданим позивачем прайс-листом об`єктивно та достовірно заявленої митної вартості товару.

Верховним Судом при прийнятті рішень у справах про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: "У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта".

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 54, ч. 3 ст. 53 МК України, видно, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 року у справі №815/3142/17.

Надані позивачем документи, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, відтак, це спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

За вказаних обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною нормою.

Жодних порушень митного законодавства судом не встановлено.

Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні ч. 3 ст. 53 МК України і не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості заповнюються посадовою особою митниці відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195.

Згідно з п. 1.3 Правил рішення заповнюється посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в електронному вигляді за затвердженою наказом формою:

У графі 31 Код методу визначення вартості митного органу зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що був застосований митним органом при визначенні митної вартості товару;

У графі 33 обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу зазначається посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно з п. 2.3 Правил рішення надсилається декларанту або уповноваженій ним особі у формі електронного документа у порядку, передбаченому Митним кодексом, для електронного декларування.

Ненадання без будь-яких пояснень позивачу на його письмове прохання в ході консультацій інформації та документів (витяги з бази) щодо раніше оформлених товарів для ознайомлення та реагування, свідчать про грубе порушення митницею одного із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (п. 7 ч. 1 ст. 8 МК України), який означає обов`язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі.

Тобто орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р. у справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р. у справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 р. у справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р. у справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС).

При цьому митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689.

Так, у п. 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 03.04.2018р. у справі №809/453/17.

Підсумовуючи викладене, суд робить висновок про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, та непідтвердження відповідачем належними доводами та доказами наявності у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Так, правильність визначення митної вартості за основним методом відповідачем не спростована, як і не доведено наявності підстав для коригування митної вартості товару.

У свою чергу, відповідачем також не надано обґрунтованих пояснень щодо безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.

Зазначені митним органом зауваження по суті носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказувати про можливі порушення позивачем та/або припущення з боку суб`єкта владних повноважень є неприпустимим. Суд не може включати такі докази до предмету дослідження, оскільки вони не є належними доказами в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, з наданих документів видно, що підприємство для митного оформлення і підтвердження митної вартості надало усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості. Надані документи підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей дозволяють провести обчислення митної вартості товару.

Так, суд робить висновок, що обставини, покладені в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваного рішення носять формальний характер та не мають під собою ніякого правового підґрунтя, оскільки не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої позивачем митної вартості.

З огляду на викладене та приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не доведено правомірності свого рішення, виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1521 від 20.11.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 2102 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивачем в позовній заяві також заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм, дозволяє зробити висновок про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи представником позивача додано:

- копію договору про надання правової допомоги від 18.11.2020 року №01-18-11/20;

- копію рахунку-фактури №96/20 від 18.11.2020 року;

- копію платіжного доручення від 19.11.2020 року №2070;

- копію погодинної тарифікації адвокатських послуг за договором від 18.11.2020 року №01-18-11/20;

- копію акту прийому-передачі наданих послуг від 19.11.2020 року;

- копію довіреності від 09.11.2020 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4898 від 27.03.2012 року.

Судом встановлено, що між ТОВ «Карвей» та Адвокатським бюро «Герман і партнери» укладено договір про надання правової допомоги від 18.11.2020 року №01-18-11/20.

З акту прийому-передачі наданих послуг від 19.11.2020 року та погодинної тарифікації адвокатських послуг за договором від 18.11.2020 року №01-18-11/20 видно, що адвокатом надані наступні послуги:

- усні консультації – 1 год., 300 грн.;

- аналіз документів Замовника, підбір нормативної бази для складання позовної заяви – 2 год., 600 грн.;

- складання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови – 5 год. 4000 грн.;

- ксерокопіювання, друк, завірення документів, що додаються до позовної заяви – 2,5 год., 750 грн.;

- підготовка реквізитів по сплаті судового збору – 0,5 год., 150 грн.;

- направлення позовної заяви з додатками на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду – 1 год., 300 грн.;

- моніторинг подальшого руху справи – 0,5 год., 150 грн.;

- підготовка інших процесуальних документів до винесення судом рішення по справі (відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо) – 2 год., 1600 грн.;

- складання заяви по отримання рішення суду – 0,25 год., 2500 грн.;

- направлення заяви про отримання рішення суду на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду – 0,5 год., 50 грн.;

- отримання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду – 1 год., 100 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

- договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

- інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

- представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Судом встановлено, що в акті прийому-передачі наданих послуг від 19.11.2020 року та погодинній тарифікації адвокатських послуг за договором від 18.11.2020 року №01-18-11/20 адвокатом виділено окремі види наданих послуг: аналіз документів замовника, підбір нормативної бази для складання позовної заяви – 2 год., 600 грн.; складання адміністративного позову про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови – 5 год. 4000 грн.; ксерокопіювання, друк, завірення документів, що додаються до позовної заяви – 2,5 год., 750 грн.; підготовка реквізитів по сплаті судового збору – 0,5 год., 150 грн.; направлення позовної заяви з додатками на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Суд зазначає, що аналіз документів замовника, підбір нормативної бази для складання позовної заяви, ксерокопіювання, друк, завірення документів, що додаються до позовної заяви, підготовка реквізитів по сплаті судового збору, направлення позовної заяви з додатками на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду не є окремим видом адвокатської діяльності, а є частиною підготовки позовної заяви та підготовки копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін та подання позову до суду.

Оскільки до такого виду адвокатської діяльності як підготовка позовної заяви віднесено аналіз документів замовника, підбір нормативної бази для складання позовної заяви, ксерокопіювання, друк, завірення документів, що додаються до позовної заяви, підготовка реквізитів по сплаті судового збору, направлення позовної заяви з додатками на адресу, відсутні підстави для виділення їх в окремий вид послуг.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/15755/20 у силу ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мають бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути документально підтверджена.

Судом встановлено, що на момент складання акту прийому-передачі наданих послуг від 19.11.2020 року та погодинної тарифікації адвокатських послуг за договором від 18.11.2020 року №01-18-11/20, адвокатом не вчинялись дії з моніторингу подальшого руху справи, підготовка інших процесуальних документів до винесення судом рішення по справі (відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо), складання заяви по отримання рішення суду, направлення заяви про отримання рішення суду на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, отримання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Отже, фактично на момент складання акту прийому-передачі наданих послуг від 19.11.2020 року та погодинної тарифікації адвокатських послуг за договором від 18.11.2020 року №01-18-11/20 відповідні дії вчинені не були, а тому розрахунок часу, витраченого на вчинення вказаних дій, складений неправомірно та не відображає реально витрачений адвокатом час і, як наслідок, свідчить про неправильно визначену суму коштів, що підлягають відшкодуванню.

Відтак, адвокатом не підтверджено вчинення моніторингу подальшого руху справи, підготовки інших процесуальних документів до винесення судом рішення у справі (відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо), складання заяви про отримання рішення суду, направлення заяви про отримання рішення суду на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду, отримання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, та правильності проведеного розрахунку суми коштів на оплату.

З огляду на викладене, заява представника позивача в цій частині не підлягає задоволенню.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Судом встановлено, що визначені адвокатом дії в акті прийому-передачі наданих послуг від 19.11.2020 року та погодинній тарифікації адвокатських послуг за договором від 18.11.2020 року №01-18-11/20, є частково підтвердженими на суму 4300 грн.

Вказана сума є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у цій справі.

З огляду на викладене, суд робить висновок про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат та вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4300 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" (вул. Винокурова, буд. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40173275) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2020/00057 від 18.08.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110110/2020/300030/1 від 18.08.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" (вул. Винокурова, буд. 1, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40173275) судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 6402 (шість тисяч чотириста дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський