Рішення № 94259386, 19.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 січня 2021 р. Справа № 120/7339/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 025750003330 від 18.06.2020 та № 02575000330 від 11.09.2020 про відмову в призначені пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача зарахувати йому до страхованого стажу період роботи в ЗАТ «Сибпромстрой» з 07.04.2005 по 14.12.2005;

- зобов`язати відповідача зарахувати йому до страхового стажу період роботи в ТОВ «Сибпромстрой № 23» з 15.05.2006 по 03.04.2007, з 04.04.2007 по 06.03.2008, з 11.04.2008 по 30.05.2008, з 25.07.2008 по 01.11.2008, з 24.03.2010 по 03.11.2010, з 15.04.2011 по 22.11.2011, з 06.04.2012 по 12.07.2012, з 04.03.2013 по 05.02.2014;

- зобов`язати відповідача зарахувати йому до страхового стажу період роботи в ТОВ «Сибпромстрой №29» з 16.07.2012 по 27.12.2012;

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати отримання його первинної заяви про призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком. Причиною відмови стало протиправне не зарахування стажу періодів роботи позивача в Російській Федерації за період з 07.04.2005 по 05.02.2014 з посиланням на відсутність даних про сплату страхових внесків. А також відповідач не визнає право позивача на пенсію за віком при досягненні 55 років, як учасника бойових дій.

Позивач вважає рішення про відмову в зарахуванні вищевказаних періодів роботи до страхового стажу протиправним, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що на час розгляду заяви про призначення пенсії позивачу встановлено, що останній, працював на території Російської Федерації, будучи громадянином України, при цьому з огляду на відсутність уточнюючої довідки про заробітну плату з відміткою про сплату страхових внесків до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування підстави для зарахування до страхового стажу спірного періоду відсутні. Крім того, в підтвердження зазначених обставин, представник відповідача додатково посилається на отримані відомості про заробітну плату позивача, надану органом Пенсійного фонду Російської Федерації та ТОВ «Сибпромстрой», якими не підтверджено факт здійснення страхових виплат з доходу позивача. Також підставою для відмови в зарахуванні страхового стажу слугувало те, що, позивачем не надано доказів для підтвердження права на дострокове призначення пенсії, а саме не надано уточнюючу довідку встановленого зразку про його безпосередню участь у бойових діях в антитерористичній операції в районах її проведення, а також не зарахований період роботи позивача у Вінницькому БУ-26 з 10.12.1985 по 04.03.1988, оскільки записи в трудовій книжці за цей період не завірені належним чином, а саме відсутній підпис відповідальної особи. За таких обставин, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В період з 21.12.2020 по 14.01.2021 суддя Віятик Н.В. перебувала у відпустці.

19.01.2021 від позивача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для надання додаткових доказів та приєднати до матеріалів справи копію довідки ТОВ "Сибпромстрой-Югория" про його заробітну плату за період з квітня по грудень 2005.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

Згідно довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданої Військовою частиною-польова пошта В0892 від 28.05.2015 № 842/3, старший лейтенант ОСОБА_1 дійсно в період з 16.11.2014 по 19.03.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції в смт. Володарське, Донецької області та м. Краматорськ Донецької області. Підстава: розпорядження ТВО НШ –ПЗ КВ ОК "Північ" від 10.11.2014 № 186/12/3631/15, витяг з наказу командира В/Ч ПП В0892 № 25 від 13.11.2014, витяг з наказу керівника сектору «М» № 75 від 16.11.2014, витяг з наказу керівника сектору «М» № 15 від 15.01.2015, витяг з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ № 14 від 14.01.2015, витяг з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при СБУ № 78 від 19.03.2015, витяг з наказу командира В/Ч ПП 0892 від 20.036.2015.

За участь в антитерористичній операції ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 19.08.2015 Управлінням персоналу штабу Військової частини А0796.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , в спірні періоди позивач з 07.04.2005 по 14.12.2005 працював в ТОВ «Сибпромстрой-Югория», з 15.05.2006 по 03.04.2007, з 04.04.2007 по 06.03.2008, з 11.04.2008 по 30.05.2008, з 25.07.2008 по 01.11.2008, з 24.03.2010 по 03.11.2010, з 15.04.2011 по 22.11.2011, з 06.04.2012 по 12.07.2012, з 04.03.2013 по 05.02.2014 працював в ТОВ «Сибпромстрой №18».

В червні 2020 ОСОБА_1 вперше звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» яким передбачено право на призначення дострокової пенсії військовослужбовцям, які брали участь в бойових діях, в АТО після досягнення чоловіком 55 років за наявності страхового стажу 25 років.

За наслідком розгляду даної заяви, рішенням ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025750003330 від 18.06.2020 позивачу відмолено в призначенні пенсії за віком з підстав того, що позивачем не надано уточнюючу довідку встановленого зразка про його безпосередню участь в бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, в районах її здійснення. Крім того підставою не зарахування періоду роботи заявника з 10.12.1985 по 04.03.1988 у Вінницькому БУ-26 слугувало те, що дані записи не завірені належним чином, а саме відсутній підпис відповідальної посадової особи.

04.09.2020 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви додаткові докази та уточнюючі довідки.

Однак, рішенням № 025750003330 від 11.09.2020 позивачу також відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав того, що позивачем не надано уточнюючу довідку встановленого зразка про його безпосередню участь в бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій і Луганській областях, в районах її здійснення. Також не було зараховано період його роботи в Російській Федерації з 2005 по 2014 роки, у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки про заробітну плату, оформленої належним чином та виданої на підставі первинних документів з відміткою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської федерації. Натомість, період роботи позивача заявника з 10.12.1985 по 04.03.1988 у Вінницькому БУ-26 зараховано до загального стажу заявника. Таким чином, страховий стаж заявника становить 21 рік 7 місяців 8 днів, що не достатньо для призначення дострокової пенсії.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених вказаним Законом.

Статтею 4 Закону № 1058-ІV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Стаття 8 Закону № 1058-ІV передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейські, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Правовий статус учасників бойових дій визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до статті 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.

Згідно з пунктами 2, 3 цього Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації. Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".

Враховуючи, що саме уповноважений орган при прийнятті рішення про видачу посвідчення перевіряє надані для цього документи, суд дійшов висновку, що уповноваженим органом було підтверджено факт участі ОСОБА_1 у бойових діях, а тому у наданні відповідачу додаткових уточнюючих довідок немає необхідності.

Крім того, ні на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії до відповідача, ні на час розгляду справи в суді, факту необґрунтованої видачі посвідчення УБД позивачу уповноваженим на те органом встановлено не було.

Отже, статус учасника бойових дій підтверджується відповідним посвідченням з написом "Посвідчення учасника бойових дій", яке є документом, що підтверджує наявність права у позивача по досягненню 55 років на звернення про дострокове призначення пенсії.

Щодо посилань позивача про зарахування до страхового стажу періодів роботи з 2005 по 2014 роки, суд зазначає наступне.

Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону №1058-IV.

Так, частиною першою вказаної статті передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно з статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Надаючи оцінку обставинам даної справи, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Поряд з цим, слід зазначити, що у відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач у періоди з 07.04.2005 по 14.12.2005, з 15.05.2006 по 03.04.2007, з 04.04.2007 по 06.03.2008, з 11.04.2008 по 30.05.2008, з 25.07.2008 по 01.11.2008, з 12.03.2009 по 03.11.2010, з 15.04.2011 по 22.12.2011, з 06.04.2012 по 12.07.2012 з 16.07.2012 по 27.12.2012 , з 04.03.2013 по 05.02.2014 працював в Російській Федерації на ТОВ «Сибпромстрой» (зі змінами у назві та реорганізації ЗАО «Сибпромстрой», ООО «Сибпромстрой-Югория», ООО «Сибпромстрой 18», ООО «Сибпромстрой №23», ООО «Сибпромстрой №29», ).

Також, вказані періоди роботи позивача підтверджуються копіями особових карток працівника ОСОБА_1 із зазначенням номера страхового свідоцтва державного пенсійного страхування № 136-045-79255, довідкою ТОВ «Сибропромстрой» № 20 від 06.08.2020, згідно якої ОСОБА_1 в період з 07.04.2005 по 14.12.2005 працював на посаді каменщиком вахтовим методом роботи. довідкою ТОВ «Сибропромстрой» № 4 від 06.08.2020, згідно якої ОСОБА_1 у період з 15.05.2006 по 03.04.2207, з 04.04.2007 по 06.03.2008, з 11.04.2008 по 30.05.2008, з 25.07.2008 по 01.11.2008, з 12.03.2009 на посаді на посаді кровельщика по рулоним кровлям і по кровлям із штучних матеріалів, з 24.03.2010 по 03.11.2010, з 15.04.2011 по 22.12.2011 посаді арматурщика, з 06.04.2012 по 12.07.2012 на посаді промислового альпініста, з 04.03.2013 по 05.02.2014 на посаді кровельщика по рулоним кровлям і по кровлям із штучних матеріалів. Також довідками передбачено, що робота дає право но дострокове пенсійне забезпечення відповідно до п.п. 6 п.1 ст. 32 Федерального закону № 400-ФЗ «О страхових пенсиях» від 28.12.2013, крім періоду з 02.07.2012 по 12.07.2012 у зв`язку з відпусткою без збереження заробітної плати.

Суд також наголошує, що по всіх спірних періодах роботи позивача наявні записи в трудовій книжці, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять.

Крім того, з метою встановлення наявності достатнього страхового стажу для призначення пенсії позивачу, Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області направлено до компетентного органу пенсійного фонду Російської Федерації запит від 11.06.2020 за № 0200-0223-10/25761, згідно якого просили надати довідки, що підтверджують факт роботи ОСОБА_2 з 07.04.2005 по 05.02.2014, а також довідку про щомісячну заробітну плату. На що пенсійним фондом Російської Федерації направлено відомості про період роботи позивача з 2005 по 2014 роки на території Російської Федерації та підтверджуючі документи. Однак, з огляду на ненадання уточнюючої довідки про заробітну плату оформленої належним чином та на підставі первинних документів з відміткою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, період роботи позивача з 2005 до 2014 не було зараховано до страхового стажу.

Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів сплати позивачем страхових внесків за спірні періоди роботи суд зазначає, що чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця. Сам факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується відповідними довідками, а також записами в трудовій книжці. Будь-яких доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів РФ з вини позивача в суду немає. Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території РФ підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Отже, з аналізу встановлених судом обставин та долучених доказів, суд встановив, що позивач має статус учасника бойових дій, досяг віку 55 років, має страховий стаж не менше 25 років, а відтак він підпадає під вимоги п.4 ч.1 ст.115 Закону України № 1058-ІV.

Доказів, які б спростовували такий висновок суду відповідачем не надано.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 02575000330 від 11.09.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи копії довідки ТОВ "Сибпромстрой-Югория" про його заробітну плату позивача за період з квітня по грудень 2005, яка надійшла на електронну адресу адвоката позивача під час розгляду справи в суді, суд зазначає, що такий доказ поданий з порушенням ст. 79 КАС і належним чином не завірений, отже суд відмовляє у задоволенні клопотання. Крім того, на момент розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії за віком, вищевказана довідка ТОВ "Сибпромстрой-Югория" відповідачем не була і не могла бути врахована під час винесення оскаржуваних рішень та їй не було надано оцінку, оскільки остання, зі слів позивача надійшла йому лише 16.12.2020.

Так, позивач в прохальній частині позову просить скасувати два рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025750003330 від 18.06.2020 та № 02575000330 від 11.09.2020 про відмову в призначені пенсії за віком, однак, суд зазначає, що підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 025750003330 від 18.06.2020 немає, оскільки останнє вже вичерпало свою силу і не впливає на права та інтереси позивача, оскільки саме наступним рішенням відповідача № 02575000330 від 11.09.2020 порушені права позивача і призвели до звернення його з цим позовом до суду. Таким чином, суд вважає, що саме визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11.09.2020р. як безпідставного та необґрунтованого є належним способом захисту прав позивача та призведе до відновлення його соціальних прав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Для відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 07.04.2005 по 14.12.2005, з 15.05.2006 по 03.04.2007, з 04.04.2007 по 06.03.2008, з 11.04.2008 по 30.05.2008, з 25.07.2008 по 01.11.2008, з 12.03.2009 по 03.11.2010, з 15.04.2011 по 22.12.2011, з 06.04.2012 по 12.07.2012 з 16.07.2012 по 27.12.2012 , з 04.03.2013 по 05.02.2014 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії- 10.06.2020.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 02575000330 від 11.09.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 07.04.2005 по 14.12.2005, з 15.05.2006 по 03.04.2007, з 04.04.2007 по 06.03.2008, з 11.04.2008 по 30.05.2008, з 25.07.2008 по 01.11.2008, з 12.03.2009 по 03.11.2010, з 15.04.2011 по 22.12.2011, з 06.04.2012 по 12.07.2012 з 16.07.2012 по 27.12.2012 , з 04.03.2013 по 05.02.2014 в ТОВ "Сибпромстрой" та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії 10.06.2020.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Рішення в повному обсязі складено: 19.01.2021 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна