Рішення № 94259370, 19.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 січня 2021 р. Справа № 120/6021/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мусіровського Олексія Анатолійовича до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мусіровського Олексія Анатолійовича до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що рішенням Вінницької міської ради №2422 від 25.09.2020 року протиправно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в м. Вінниця, у зв`язку із невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації.

Ухвалою від 02.11.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено 15 денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі до суду відзиву на позовну заяву.

16.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Статтею 17 закону встановлено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Так, Генеральний план м. Вінниці, затверджений Вінницькою міською радою від 23.11.2007р. №1498 зі змінами затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013р. №1140.

План зонування міста Вінниці, затверджено рішенням Вінницької міської ради від 04.07.2008 № 2012 зі змінами затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 20.02.2020 № 2199.

Відповідно до плану зонування міста, бажана земельна ділянка розташована в межах "червоних ліній" в зоні транспорту ТР-3, частина земельної ділянки що передбачається до відведення розташована в зоні загального користування Р-3.

Зона транспортної інфраструктури - ТР-3. Зона транспортної інфраструктури призначається для територій вулиць, майданів в межах червоних ліній.

Р-3-рекреаційні зони озеленених територій загального користування. Призначаються для повсякденного відпочинку населення і включають парки, сквери, сади, бульвари, міські ліси, водойми, лугопарки, лісопарки, гідропарки, меморіальні парки.

Представник відповідача просив суд взяти до уваги рішення Вінницької міської ради №1804 від 29.02.2008, згідно якого було вирішено, що питання щодо оформлення права користування земельними ділянками в садибній житловій забудові, передачу у власність та оренду, розглядати з врахуванням генерального плану м. Вінниці, відповідно до якого не передбачено ведення садівництва, городництва, сінокосіння за виключенням садівничих товариств. Земельні ділянки в садибній забудові оформляти з дотриманням вимог статті 39 Земельного кодексу України та генерального плану міста.

Крім того зауважив, що позивачем не доведена вина суб`єкта владних повноважень, адже Вінницькою міською радою були чітко дотримані вимоги чинного законодавства щодо процедури та правової основи прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Водночас, дата ухвалення судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці з 28.12.2020 року по 10.01.2021 року та виходячи із терміну перебування на лікарняному з 11.01.2021 року по 18.01.2021 року (включно).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

10.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницької міської ради із клопотанням від 06.08.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої передачі безоплатно у власність за межами населеного пункту Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0510100000:03:136:0004).

Однак, згідно пункту 5 додатку 1 до рішення Вінницької міської ради від 25.09.2020 №2422 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в м. Вінниця, у зв`язку з невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації (відповідно до Генерального плану м. Вінниці, затвердженого Вінницькою міською радою від 23.11.2007 №1498, зі змінами затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 №1140, Плану зонування м. Вінниця, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 11.04.2014 №1668, зі змінами затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 28.02.2020 №2199 та пункту 1 рішення Вінницької міської ради від 29.02.2008 №1804) на території м. Вінниці не передбачено землі, які могли б передаватись до ведення особистого селянського господарства.

Вказані обставини і зумовили звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Пунктом "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом частин 1 - 3 та 5 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 Земельного Кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного Кодексу України.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Із матеріалів справи вбачається, що спірні відносини між сторонами виникли з приводу того, що позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю намірів вимогам містобудівної документації (відповідно до Генерального плану м. Вінниці, затвердженого Вінницькою міською радою від 23.11.2007 №1498, зі змінами затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 №1140, Плану зонування м. Вінниця, затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 11.04.2014 №1668, зі змінами затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 28.02.2020 №2199 та пункту 1 рішення Вінницької міської ради від 29.02.2008 №1804) на території м. Вінниці не передбачено землі, які могли б передаватись до ведення особистого селянського господарства.

В даному випадку, суд вважає за необхідне врахувати наступне.

Згідно з статтею 9 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики, тому дотримання відповідних вимог будівельних норм та правил під час планування та розподілу території є обов`язковим.

Відповідно до частини 1, 2 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. План зонування території - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Генеральний план м. Вінниці, затверджений Вінницькою міською радою від 23.11.2007 року №1498, зі змінами затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2013 року №1140.

Статтею 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування міста Вінниці, затверджено рішенням Вінницької міської ради від 04.07.2008 № 2012, зі змінами затвердженими рішенням Вінницької міської ради від 20.02.2020 № 2199.

Як встановлено відповідно до плану зонування міста, бажана земельна ділянка розташована в межах "червоних ліній" в зоні транспорту ТР-3, частина земельної ділянки що передбачається до відведення розташована в зоні загального користування Р-3.

Зона транспортної інфраструктури - ТР-3. Зона транспортної інфраструктури призначається для територій вулиць, майданів в межах червоних ліній.

Р-3-рекреаційні зони озеленених територій загального користування. Призначаються для повсякденного відпочинку населення і включають парки, сквери, сади, бульвари, міські ліси, водойми, лугопарки, лісопарки, гідропарки, меморіальні парки.

Разом з тим, оцінюючи підстави для відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, які викладені у спірному рішенні від 25.09.2020 №2422, щодо того, що на території м. Вінниці не передбачено землі, які могли б передаватись для ведення особистого селянського господарства, суд бере до уваги та враховує наявне в матеріалах справи рішення Вінницької міської ради від 29.02.2008 №1804, згідно якого було вирішено, що питання щодо оформлення права користування земельними ділянками в садибній житловій забудові, передачу у власність та оренду, розглядати з врахуванням генерального плану м. Вінниці, відповідно до якого не передбачено ведення садівництва, городництва, сінокосіння за виключенням садівничих товариств. Земельні ділянки в садибній забудові оформляти з дотриманням вимог статті 39 Земельного кодексу України та генерального плану міста.

Крім того, вирішуючи даний спір по суті, суд враховує надані позивачем графічні матеріали, які подавались відповідачеві разом з клопотанням від 06.08.2020 року, та зауважує, що з останніх неможливо встановити місце розташування бажаної земельної ділянки, що є порушенням частини 6 статті 118 ЗК України. Разом з тим, графічні матеріали, які надано позивачем разом з позовною заявою суттєво відрізняються від наданих відповідачеві. Окрім зазначених розбіжностей, долучений до клопотання графічний матеріал за своїм змістом не дає змогу встановити відповідність місця розташування бажаної земельної ділянки передбаченим вимогам.

В той же час, з клопотання позивача та доданого до нього графічного матеріалу вбачається, що вказані документи містять істотні розбіжності та не дають можливості чітко ідентифікувати земельну ділянку для перевірки її місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради від 25.09.2020 №2422, в частині пункту 5 додатку 1 та похідних від них вимог зобов`язального характеру.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, ст. 81, 116, 118, 121, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. 9, 17, 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 року, ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РКОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Вінницька міська рада (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, ЄДРПОУ 25512617).

Суддя Свентух Віталій Михайлович