Рішення № 94258936, 13.01.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3048/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "ГОЛУБКА", с. Невське, Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", смт. Васищеве, Харківський район про стягнення 92381,92 грн за участю представників сторін:

позивача - Феленко С.О., дов., від 16.10.2020 року

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "ГОЛУБКА", с. Невське, Луганської області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", смт. Васищеве, Харківський район, в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 92381,92 грн., які складаються із: 79349,44 грн., основного боргу, 10330,55 грн. пені, 1749,74 грн. 3% річних та 952,19 грн. інфляційних витрат. Також позивач просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" договір поставки №0076СЄ від 22 листопада 2019 року та специфікацію № 1 до договору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 19 жовтня 2020 року о 11:20 годин.

Протокольною ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 03 листопада 2020 року на 11:40 годин.

29 жовтня 2020 року через канцелярію суду, Фермерським господарством "ГОЛУБКА" подано клопотання (вхідний № 25228) про витребування доказів, а саме договору поставки № 0076СЄ від 22 листопада 2019 року та Специфікацію № 1 до договору поставки №0076СЄ від 22 листопада 2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2020 року клопотання (вхідний № 25228 від 29 жовтня 2020 року) Фермерського господарства "ГОЛУБКА" про витребування доказів задоволено; зобов`язано відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій") в строк до 23 листопада 2020 року надати суду для огляду оригінал договору поставки № 0076СЄ від 22 листопада 2019 року та Специфікацію № 1 до договору поставки №0076СЄ від 22 листопада 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 03 листопада 2020 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 23 листопада 2020 року на 12:20 годин.

Підготовче засідання, призначене на 23 листопада 2020 року, не було проведено у зв`язку з відсутністю судді Хотенця П.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30 листопада 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 23 грудня 2020 року; призначено проведення підготовчого засідання у справі на 09 грудня 2020 року на 15:30 годин.

09 грудня 2020 року електронною поштою Фермерським господарством "ГОЛУБКА" подано клопотання (вхідний № 5042) про відкладення підготовчого засідання, яке суд задовольняє та долучає його до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 09 грудня 2020 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 23 грудня 2020 року на 12:30 годин.

Протокольною ухвалою суду від 23 грудня 2020 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 січня 2021 року на 12:30 годин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на адресу суду повернулись ухвала про відкриття провадження у справі від 23 вересня 2020 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07 липня 1989 року).

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Також, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не виконано вимоги ухвали Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2020 року, а саме не надано суду для огляду оригінал договору поставки № 0076СЄ від 22 листопада 2019 року та Специфікації № 1 до договору поставки №0076СЄ від 22 листопада 2019 року.

Згідно частини 10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній доказами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22 листопада 2019 року між Фермерським господарством "ГОЛУБКА" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (відповідачем) було укладено договір поставки №0076СЄ.

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу товар - соняшник врожаю 2019 року, а відповідач зобов`язаний прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Згідно пункту 8.1 договору даний договір є діючим до 31 липня 2020 року, а в частині несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов`язань.

Відповідно до пункту 2.2. договору ціна товару вказується у Специфікаціях. Тому сторонами в процесі виконання вимог договору підписувалися специфікації узгодження поставки соняшнику врожаю 2019 року.

Специфікацією № 1 до договору поставки № 0076СЄ від 22 листопада 2019 року встановлено ціну соняшника врожаю 2019 року, обсяг та вартість.

Згідно пункту 3 Специфікації № 1 до договору поставки №0076СЄ від 22 листопада 2019 року позивач здійснює поставку (передачу) товару на франко-склад відповідача, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13.

Відповідно до пункту 4 Специфікації № 1 до договору поставки №0076СЄ від 22 листопада 2019 року покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника оплату у розмірі 80% від загального обсягу продукції протягом семи банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця. Залишок коштів 20% покупець перераховує протягом п`яти банківських днів з дати реєстрації податкової накладної.

Загальна кількість та вартість партії товару вказується в товарно-транспортних накладних та/або витратних накладних на товар.

24 листопада 2019 року на виконання вимог даного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято соняшник врожаю 2019 року, у кількості 41 тон. 40 кг., вартістю 329349,65 грн. (разом з ПДВ), що підтверджується: товарно-транспортною накладною № 25 від 24 листопада 2019 року; реєстром розрахунку вартості продукції з урахуванням зниження ціни від 24 листопада 2019 року; рахунком № 32 від 22 листопада 2018 року; видатковою накладною № 40 від 24 листопада 2019 року.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" в порушення вимог укладеного договору не здійснив в повному обсязі оплату поставки соняшника врожаю 2019 року та лише частково оплатив поставки товару, що підтверджується тим, що з початку виникнення договірних відносин між сторонами (досить тривалі, більше трьох років, що підтверджується попереднім договором поставки) відповідач в строки, передбачені договором, а інколи і наперед, завжди оплачував поставлений товар, посилаючись на відповідний договір. Проте, починаючи з 23 грудня 2019 року відповідач почав затримувати виплату за поставку товару - соняшнику врожаю 2019 року.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" перед позивачем складає 79348,44 грн.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 79349,44 грн. основного боргу слід задовольнити.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 10330,55 грн. у відповідності до договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.2. договору за прострочення оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення від суми несвоєчасно сплаченої продукції.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку пені - 10330,55 грн. на суму боргу у відповідності до договору поставки №0076СЄ від 22 листопада 2019 року поставки за зазначений у розрахунку період та встановлено, що такі нарахування здійснені вірно, вони відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1749,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 952,19 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаних сум 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1749,74 грн. та інфляційних втрат у розмірі 952,19 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13, код ЄДРПОУ 37431314) на користь Фермерського господарства "ГОЛУБКА" (92917, Луганська область, Кремінський район, с. Невське, вул. Підгірна, 12, код ЄДРПОУ 21765801) грошові кошти у розмірі 92381,92 грн., які складаються із: 79349,44 грн., основного боргу, 10330,55 грн. пені, 1749,74 грн. 3% річних, 952,19 грн. інфляційних витрат та 2102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "19" січня 2021 р.

Суддя П.В. Хотенець