Рішення № 94258906, 20.01.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4057/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків до Фізичної особи-підприємця Кузнецова Юрія Олеговича,м.Харків про стягнення коштів 49 398,09 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Кузнецова Юрія Олеговича про стягнення на користь Державного бюджету заборгованості з неустойки в сумі 49398,09 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору 2102,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що після припинення договору оренди №4501-Н від 25.02.2010 орендоване майно у відповідності до вимог ч.1 ст.785 ЦК України вчасно не було повернуто позивачу, внаслідок чого, відповідачу, у відповідності до п.10.11 Договору було нараховану неустойку за період з 11.01.2020 по 31.07.2020 у розмірі 49398,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.12.2020 була направлена на адресу відповідача - 61007, м.Харків, вул. Миру, 6, кв.91, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась до суду без доказів вручення відповідачеві з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою". Дана адреса відповідача також зазначена позивачем в позовній заяві.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Наказом Фонду державного майна України від 16 травня 2019 року №467 прийнято рішення про утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях як юридичну особу публічного права, розташовану у м. Харків, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Луганській області.

Пунктом 2 означеного наказу було встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення України по Харківській області, Регіонального відділення України по Донецькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Регіональні відділення Фонду державного майна України, які реорганізовуються шляхом злиття, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до видання наказу Фонду державного майна України про можливість забезпечення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях здійснення повноважень та виконання функцій.

Наказом Фонду державного майна України №639 від 02 липня 2019 року визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях 02 липня 2019 року.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного з 02 липня 2019 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

25.02.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивачем, орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Кузнецовим Юрієм Олеговичем (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4501-Н, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення- кімнату №4 в підвалі одноповерхової частини учбового корпусу (інв. №10310006), загальною площею 127,8 м2 за вдресою: м.Харків, Салтівське шосе, 123, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Харківське вище професійне училище будівництва" (код ЄДРПОУ 02547843).

Із матеріалів справи вбачається, що вказані приміщення відповідно до вимог ст. 765 ЦК України передано відповідачу згідно двостороннього акту приймання-передачі орендованого майна від 25.02.2010.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі та в передбаченому законом порядку досягай згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 10.1 вищевказаного Договору його укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадяцять) місяців, з "25" лютого 2010р. до "25" січня 2013 р.

Відповідно до укладених між сторонами Додаткових угод №2, №3, №5, №6, №7 до Договору оренди №4501-Н від 25.02.2010 строк дії цього договору було продовжено до 25.12.2019 р.

Відповідно до п.10.6 Договору оренди, чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку , на яких його укладено.

Відповідно до п.10.9 Договору оренди у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу по Акту приймання-передавання, погодженим з Орендодавцем.

Позивач заявою від 28.12.2019 року №20-03-02-05548 повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору №4501-Н від 25.05.2010р., наголосив на неможливості продовження дії договору та необхідності повернення орендованого майна.

Позивач у позовній заяві наголошує, що відповідачем орендоване майно за договором оренди №4501-Н від 25.05.2010р було повернене лише 31.07.2020, тобто з порушенням строків встановлених п.10.9 Договору, у зв`язку чим останньому за період з 11.01.2020 по 31.07.2020 було нараховано неустойку у розмірі 49 398,09 грн.

В порядку досудового врегулювання спору Регіональним відділенням 25.11.2020 на адресу відповідача був направлений лист №20-03-02-10288 з вимогою про сплату заборгованості з неустойки у сумі 49398,09 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору оренди від 25.02.2010р. №4501-Н в частині несвоєчасного повернення орендованого державного майна. Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Так, статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що орендовані за договором оренди №4501-Н від 25.05.2010р нежитлові приміщення за актом прийому-передачі орендованого майна від 31.07.2020 були повернуті відповідачем, проте з порушенням строків, визначених п.10.9 Договору.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України визначено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між тим, всупереч умовам Договору, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення орендованого майна, наданого йому в користування у встановлені Договором строки.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011 року та Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010 року по справі №14/80-09-2056.

Пунктом 10.11 Договору встановлено, що якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.

Регіональним відділенням 25.11.2020 на адресу відповідача був направлений лист №20-03-02-10288 з вимогою про сплату заборгованості з неустойки у сумі 49398,09 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору оренди від 25.02.2010р. №4501-Н в частині несвоєчасного повернення орендованого державного майна. Проте, на теперішній час сума неустойки за період з 11.01.2020 по 31.07.2020 року у розмірі 49398,09 грн. залишається несплаченою відповідачем.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню за період з 11.01.2020 по 31.07.2020 року у розмірі 49398,09 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузнецова Юрія Олеговича (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету (р/р UA818999980313030094000020007, код класифікації доходів бюджету 22080300, отримувач: УК Московськ/мХар Московськи/22080300, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.податків), код отримувача ЄДРПОУ 37999607) заборгованість з неустойки в сумі 49398 грн. 09 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузнецова Юрія Олеговича (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 43023403, р/р UA188201720343160001000122001 , МФО 820172, ДКС України) - 2102 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням ч.4 розділу Х Прикінцевих положень.

Повне рішення складено "20" січня 2021 р.

Суддя С.Ч. Жельне