Ухвала суду № 94258715, 20.01.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"20" січня 2021 р. Справа № 916/3638/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,

за участю представників:

прокурора: Коломійчук І.О., згідно посвідчення №048039 від 27.09.2017р. (дійсне до 27.09.2022р.)

відповідача – ОМР: Танасійчук Г.М., на правах самопредставництва згідно до розпорядження від 18.05.2020р. №421, від 27.10.2020р. №1415-к

відповідача – ПП «Каліпсо-2007»: Козачишин О.В., згідно ордеру ОД №391262 від 19.01.2021р.,

дослідивши матеріали справи №916/3638/20 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави до Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська,1), Приватного підприємства “Каліпсо-2007” (65045, м. Одеса, вул. Спиридонівська, 10, н.п.15) про визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2020р. за вх.№3766/20 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до Одеської міської ради, Приватного підприємства “Каліпсо-2007” про визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 21.12.2020р. відкрито провадження по справі №916/3638/20, постановлено розглядати справу №916/3638/20 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 20.01.2021р. о 10год.30хв.

Обґрунтовуючи підстави для самостійного звернення до суду із даним позовом, прокурор у позовній заяві від 18.12.2020р. та у відповіді на відзив від 11.01.2021р. за вх.№409/21 зазначив, що він виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму усунення перешкод у розпорядженні державою спірною земельною ділянкою шляхом вилучення її із власності відповідача. На думку прокурора, його звернення до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Також прокурор вказав на те, що ОМР при прийнятті оспорюваних рішень внаслідок допущених порушень розпорядилась земельною ділянкою усупереч норм чинного законодавства, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави, внаслідок чого позбавила територіальну громаду права розпорядження земельною ділянкою прибережної захисної смуги. Тобто, прокурор вбачає, що міська рада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами. В даних спірних правовідносинах наявність «інтересу держави» прокурор віднаходить у відновленні порушеного права Українського народу у сфері земельних правовідносин. Також незаконне надання земель прибережної захисної смуги порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Крім того, прокурор вказує, що чинне законодавство взагалі не передбачає надання земель зазначеної категорії у приватну власність для цілей, визначених у спірних рішеннях.

Крім того, за твердженням прокурора, у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом (ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру») випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач. З огляду на вищевикладене, враховуючи незаконність рішення органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою територіальної громади міста, а отже, порушення інтересів держави, даний позов подав до суду прокурор як позивач відповідно до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та в порядку ст.53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач – ПП «Каліпсо-2007» у відзиві на позов від 24.12.2020р. за вх.№34597/20, поясненнях від 28.12.2020р. за вх.№24685/20 вказує, зокрема, що ні позов, ні заява про забезпечення позову не містять достатніх підтверджень та обґрунтувань повноважень прокурора представляти інтереси держави по цій справі. Докази виконання прокурором вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» відповідач вважає відсутніми. Підприємство вважає, що ОМР має всі повноваження по закону на звернення з позовом до суду, що спростовує твердження прокурора у позові стосовно відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень звернення до суду та відповідно, наявності повноважень прокурора на звернення до суду із даним позовом.

19.01.2021р. за вх.№1538/21 до суду від ОМР надійшов відзив на позов, де остання вказує, що заступник керівника Одеської обласної прокуратури у позовній заяві просить суд, зокрема: визнати незаконним та скасувати п. 7 Переліку, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 18.09.2006р. №538 «Про погодження проектів землеустрою та внесення пропозицій стосовно розгляду питань, пов`язаних з продажем земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2006-2007 роках» в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (район пляжу «Курортний»), площею 0,5028 га; визнати незаконним та скасувати п.6 Переліку, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2006 р. №354-У «Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні» Додатку до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005р. №4842-IV «Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні» в частині, що стосується земельної ділянки за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (район пляжу «Курортний»), площею 0,5028 га.

Також ОМР у відзиві послалось на наступні положення. Згідно зі ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Статтею 59 вказаного Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ст.12 Земельного Кодексу України (у редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Згідно зі ст.127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс). Положеннями ст.136 ЗК України встановлено, органи державної влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у державній або комунальній власності, визначають переліки земельних ділянок, призначених для продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах. Земельна ділянка, призначена для продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах, виставляється на земельні торги після: а) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками; б) виготовлення технічного паспорта земельної ділянки. Із наведених положень законодавства ОМР дійшла висновку про те, що саме вона є органом місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями на прийняття оскаржуваних рішень.

З цього приводу слід звернути увагу на наступне.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.12р. (далі - Рекомендація CM/Rec (2012)11), обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 Рекомендації CM/Rec (2012) 11).

Слід також звернути увагу на позицію Європейського суду з прав людини стосовно того, що принцип рівності сторін є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Останній потребує «справедливої рівноваги сторін»: кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003р. у справі Yvon v. France, application по. 44962/98, рішення ЄСПЛ від 18.02.1997р. у справі Niderost-Huber v. Switzerland, application no. 18890/91, рішення ЄСПЛ від 07.06.2001р. у справі Kress v. France, application no: 39594/98).

Зокрема, ЄСПЛ в низці справ роз`яснював, що одна лише участь «активна» чи «пасивна» прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну із сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у страві Kress v. France, application no.39594/98, 07.06.2001р., § 81: рішення v І справі F.W. v. France, application no. 61517/00, 31.03.2005р., § 27).

Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад для захисту прав, вразливих груп-дітей, інвалідів тощо, які вважаються нездатними захищати свої інтереси самостійно, або коли захисту потребують державні інтереси (рішення від 15.01.2009р. у справі Menchinskaya v. Russia, application по. 42454/02. /35).

Між тим відповідно до судової практики, яка вже сформувалася, основною особливістю представництва інтересів держави прокурором є виключність таких випадків. Прокурор має право подавати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не в будь-якому випадку, а лише, якщо захист таких інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або ж такий орган взагалі відсутній. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або не належним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону, наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне провадження на підставі ст.367 КК України (службова недбалість), вирок суду щодо службових осіб, докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо.

Отже прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України). Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Даних висновків суд дійшов з врахуванням численної судової практики, зокрема викладеної у постановах КГС ВС від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17, від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17, а також у постановах ВС від 23.10.2018р. у справі №926/03/18, від 21.12.2018р. у справі №922/901/17, від 31.10.2018р. у справі №910/6814/17, від 13.06.2018р. у справі №687/379/17.

До того ж слід відзначити, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014р. визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 абз.5 ч.5 ст.53 ГПК України, в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VІІІ (набрав чинності 15.12.2017р.), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як зазначено у п.п.1, 2 резолютивної частини рішення КСУ №3-рп/99 від 08.04.1999р., положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові ВП ВС від 26.05.2020р. по справі №912/2385/18, згідно частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Так, згідно ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є саме ОМР, що спростовує твердження прокурора про відсутність такого органу.

Наразі, прокурор не звернувся до компетентного органу – ОМР до подання даного позову до суду, позбавив його можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Звідси, є передчасним твердження прокурора про бездіяльність ОМР щодо визначеного прокурором порушення інтересів держави.

Так, позовні вимоги прокурора у справі №916/3638/20 визначені як: про визнання незаконним та скасування п.7 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 18.09.2006р. №538 «Про погодження проектів землеустрою та внесення пропозицій стосовно розгляду питань, пов`язаних з продажем земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2006-2007 роках» в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (район пляжу «Курортний»), площею 0,5028га; про визнання незаконним та скасування п.6 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2006р. №354-У «Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні» в частині, що стосується земельної за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (район пляжу «Курортний»), площею 0,5028 га; про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.03.2007р., укладений між Одеською міською радою та ПП «Каліпсо-2007» (код ЄДРПОУ 34737722), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського округу - Чужовською Н.Ю. та зареєстрованим у реєстрі за №369; про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №112073, реєстровий номер 020750500043, виданого 30.07.2007р. ПП «Каліпсо-2007» (код ЄДРПОУ 34737722) на земельну ділянку площею 0,5028га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0006; про зобов`язання ПП «Каліпсо-2007» (код ЄДРПОУ 34737722) повернути у власність держави в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,5028га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0006, вартістю 85827960грн. шляхом складання акту приймання-передачі.

За правовою позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 15.09.2020р. по справі №469/1044/17, за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, тоді коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.

Отже, також прокурор позбавив ОМР права виступити позивачем за даним позовом.

Окрім викладеного, прокурором заявлено вимогу про повернення ПП «Каліпсо-2007» земельної ділянки її законному власнику – державі в особі ОМР шляхом складання акту приймання-передачі, за якою орган самоврядування також має виступати позивачем.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно ч.ч.2, 3, 4 ст.226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Дослідивши позов прокурора та матеріали справи, суд встановив, що прокурором не наведено відповідних обставин та не подано доказів, що підтверджують невиконання або неналежне виконання Одеською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади стосовно земельної ділянки, щодо якої заявлено позовні вимоги.

Отже, з підстав встановлення судом звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави за умови недоведеності та необґрунтованості не здійснення або неналежним чином здійснення захисту ОМР таких інтересів, у суду наявні правові підстави для залишення позову без розгляду.

Так, положення п.4 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” передбачають, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи те, що позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури суд залишає без розгляду, однак, прокурором не подано клопотання про повернення йому судового збору, у зв`язку з чим дане питання судом буде вирішуватись після подання прокурором відповідного клопотання.

Також 19.01.2021р. за вх.№1484/21 до суду від ГО «Волонтерський рух «Спільна Мета» надійшла заява про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Вказана заява ГО «Волонтерський рух «Спільна Мета» підлягає судом поверненню заявнику без розгляду з підстав того, що позов прокурора у даній справі залишено без розгляду.

Керуючись п.2 ч.1 ст.226, ст.ст.232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити без розгляду позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури від 18.12.2020р. за вх.№2-4226/20 про забезпечення позову по справі №916/3638/20 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави до Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська,1), Приватного підприємства “Каліпсо-2007” (65045, м. Одеса, вул. Спиридонівська, 10, н.п.15) про визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку,

2. Повернути без розгляду заяву ГО «Волонтерський рух «Спільна Мета» від 19.01.2021р. за вх.№1484/21 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

3. У відповідності до ч.1 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 20.01.2021р. та згідно ч.2 ст.254, п.14 ч.1 ст.255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду через протягом десяти днів з дня її винесення.

4. Повну ухвалу складено 20.01.2021р.

Суддя І.А. Малярчук