Ухвала суду № 94258501, 20.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/218/21

Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши матеріали заяви про забезпечення

ПозовуТовариства з обмеженою відповідальністю “Комві плюс” (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, офіс 3)До Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто1-Україна” (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14, приміщення 3)Про визнання права власності на нежитлове приміщення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Комві плюс” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, заявивши вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто1-Україна” (далі – відповідач) про визнання права власності на нежитлове приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на те, що ним набуто речове право на нежитлове приміщення номер 3, загальною площею 368,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Першотравнева, 14 за реєстраційним номером 35432185 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.03.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комві плюс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Альфа Трейд” (яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю “Авто1-Україна”), посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Гончар Т.М, зареєстрованого в реєстрі за №644 та у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним №4916073. При цьому, всупереч чинному договору купівлі-продажу нежитлового приміщення державним реєстратором Зазимської сільської ради Броварського району Підопригорою Т.В. вчинено запис №31122210 від 09.04.2019 про право приватної власності на спірне нежитлове приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто1-Україна”. Разом з тим, відповідач передав в іпотеку спірне нежитлове приміщення за договором іпотеки від 10.06.2019 №1434, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто1-Україна” та Приватним підприємством “Ай.Бі.Ес”. На підставі вказаного договору іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капінос А.Є. здійснено державну реєстрацію обтяження №31935593 у вигляді заборони на відчуження спірного нерухомого майна. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його права власності на нежитлове приміщення з боку відповідача та посягання останнього на власність Товариства з обмеженою відповідальністю “Комві плюс”, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю “Комві плюс” подало до суду клопотання про забезпечення позову від 16.01.2021, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення номер 3 (три), яке знаходиться за адресою: місто Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Першотравнева, буд.№14 (чотирнадцять), загальною площею 368,7 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1807909232224).

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю “Комві плюс” зазначає, що з урахуванням того, що за відповідачем здійснено реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, яке відповідач без законних правових підстав передав в іпотеку, на даний час існує реальна загроза можливості розпорядження в будь-який спосіб відповідачем або іпотекодержателем таким нерухомим майном, тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову.

Розглянувши зазначену заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Як вбачається з поданого клопотання позивача фактично необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана власними припущеннями позивача про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, та можливість настання негативних наслідків, які суттєво позначаться на його інтересах.

Разом з тим, саме лише посилання позивача на потенційну можливість вчинення відповідачем або іпотекодержателем дій, спрямованих на свідоме ігнорування обов`язкового до виконання судового рішення, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Так, згідно зі ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів Товариства з обмеженою відповідальністю “Комві плюс”, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову від 16.01.2021 не містить обґрунтованих мотивів, посилань на жодні докази та самих доказів, на підставі яких суд міг би встановити загрозу відчуження спірного майна або іншого розпорядження ним, що може вплинути на ефективність захисту прав та інтересів позивача, та визначити доцільність та необхідність забезпечення позову у вигляді арешту на спірне нерухоме майно.

Крім того з позовних матеріалів вбачається, що спірне нерухоме майно станом на 15.01.2021 перебуває під обтяженням – арештом. Державну реєстрацію обтяження (арешту) нерухомого майна проведено державним реєстратором Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Трітиніченко Ю.В. 09.07.2019 (номер запису про обтяження 32331620) на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.07.2019 №369/8660/19, що вбачається з інформаційної довідки №240587514 від 15.01.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Керуючись ст.136, 137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Комві плюс” у задоволенні клопотання від 16.01.2021 про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто1-Україна” про визнання права власності на нежитлове приміщення.

Ухвала набирає законної сили 20.01.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення.

Суддя О.О. Третьякова