Рішення № 94258417, 19.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2021Справа № 910/15855/20За позовом Приватного акціонерного товариства «Трест Київспецбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «АЗУР ГРУП»

про стягнення 1 192 382, 41 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Борисенко Л.О.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Трест Київспецбуд» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «АЗУР ГРУП» (надалі-відповідач) про стягнення з 1 192 382, 41 грн заборгованості, з яких: 1 124 853, 09 грн основного боргу, 47 336, 28 грн 3% річних та 20 193, 04 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги, з посиланням ст.173, 188, 193, 322 Господарського кодексу України, ст. 525, 526, 530, 536, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором підряду №680 від 02.04.2018, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

29.10.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/15855/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.12.2020.

07.12.2020 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

08.12.2020 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Відповідач у засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.01.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2021 надала пояснення по суті позовних вимог, позов просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання 19.01.2021 не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, направленою на адресу місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався своїми процесуальними правами щодо надання заяв по суті спору, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 19.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2018 між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір підряду № 680 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати відповідно до проектної документації, державних будівельних норм України та умов цього договору виконання комплексу внутрішніх сантехнічних робіт, включаючи випробовування сантехнічних систем (надалі - роботи) «Будівництві житлових будинків та об`єктів соціально-побутової сфери на проспекті Академіка Глушкова, 6 в Голосіївському районі м. Києва. Житловий будинок № 15» (надалі - об`єкт).

Початок робіт - квітень 2018 року. Завершення робіт - грудень 2020 року (п.3.1. договору в редакції додаткової угоди №3 від 30.05.2019).

Згідно з п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 14.11.2019) договірна ціна повного комплексу робіт, вказаних в п. 1.2 договору визначається згідно договірної ціни (додаток № 1, 2, 3), що є невід`ємною частиною договору і складає - 22 381 550, 14 грн, в тому числі ПДВ (20%) 3 730 258, 36 грн, з яких: вартість будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт без врахування вартості матеріалів складає - 3 809 363, 07 грн, в т.ч. ПДВ - 634 893, 85 грн; вартість матеріалів та обладнання складає - 18 572 187, 07 грн, в т.ч. ПДВ - 3 095 364, 51 грн.

Замовник проводить розрахунки за виконані та прийняті роботи, згідно підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/форми КБ-3, які підрядник зобов`язаний щомісячно надавати замовнику не пізніше 20 числа звітного місяця в двох примірниках (п. 11.1. договору).

Пунктом 11.2. договору передбачено, що замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи, шляхом підписання КБ-2в і КБ-3, протягом десяти робочих днів з моменту їх отримання або надає мотивовану (обґрунтовану) відмову у письмовій формі від приймання робіт та підписання наданих КБ-2в і КБ-3. Замовник має право здійснити попередню оплату у визначеному сторонами розмірі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника.

Відповідно до п. 11.3. договору оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання актів (ф. КБ-2в), довідок (ф. КБ -3) за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Згідно з п. 11.4. договору оплата за виконані роботи підрядником здійснюється замовником у розмірі 98,5% від вартості робіт, визначених у кожному акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, після отримання коштів від замовника будівництва; 1,5% від вартості робіт (без урахування всіх матеріалів, що надані підрядником та (або) замовником, та вартості генпідряду), визначених у кожному акті приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в і довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, залишаються як відкладений платіж (гарантійного фонду) та перераховуються підряднику замовником через 12 місяців після введення закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, за умови відсутності недоліків зі сторони підрядника та після отримання коштів від замовника об`єкту будівництва.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п.18.1. договору).

На виконання умов договору позивач виконав роботи та використав матеріали, а відповідач такі роботи прийняв, на загальну суму 7 167 157, 95 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в): №№ 3, 4 за травень 2018 року, №№ 9, 10 за червень 2018 року, №№7, 8 за липень 2018 року, №№1, 2, 5 за серпень 2018 року, №№б/н, 5 за вересень 2018 року, №№1, 2 за жовтень 2018 року, №3 за листопад 2018 року, №2 за грудень 2018 року, №№9, 10 за лютий 2019 року, №№6, 7 за березень 2019 року, №№2, 3, 4, 5 за квітень 2019 року, підписаними представниками обох сторін та засвідченими їх печатками (а.с. 22-82).

Вартість використаних позивачем матеріалів, яка була включена до вищенаведених актів, становила 1 709 856, 34 грн, що підтверджується складеними та підписаними сторонами актами про використані матеріали від 31.05.2018, 30.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 31.10.2018, 28.02.2019 та 25.04.2019 (а.с.83-90).

Вартість виконаних позивачем робіт, яка була включена до вищенаведених актів, склала 5 457 301, 85 грн, що підтверджується складеними та підписаними сторонами довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3 за травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року (а.с. 91-101).

Відповідач у порушення умов вищевказаного договору виконані позивачем роботи оплатив частково, а саме в сумі 4 146 595, 65 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 102-128).

Також сторонами були складені та підписані акти про надання послуг генпідряду в розмірі 2,5% від 31.05.2018, 30.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 31.10.2018, 30.09.2018, 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 28.02.2019, 31.03.2019, 30.04.2019, якими сторони підтвердили, що відповідач надав позивачу послуги та роботи загальною вартістю 103 993, 58 грн. У зв`язку з цим сторонами були складені та підписані протоколи взаємозаліку до договору від 31.05.2018, 20.06.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018, 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 28.02.2019, 31.03.2019, 30.04.2019 на загальну суму 103 993, 58 грн (а.с. 129-150).

Крім того, позивач зазначив, що строк оплати суми відкладеного платежу (гарантійного фонду) в розмірі 81 859, 53 грн (5 457 301, 85 грн * 1,5%) на момент звернення з даним позовом до суду не настав, а тому позивач не включив вказану суму до суми основного боргу.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 124 853, 09 грн основного боргу, 47 336, 28 грн 3% річних та 20 193, 04 грн інфляційних втрат.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 1 124 853, 09 грн за виконані на підставі договору підряду роботи (5 457 301, 85 грн (вартість робіт) - 4 146 595, 65 грн (оплати) - 103 993, 58 грн (взаємозалік)- 81 859, 53 грн (1,5% гарантійний фонд)). Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 1 124 853, 09 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 47 336, 28 грн 3% річних нарахованих за період з 15.05.2019 по 07.10.2020 та 20 193, 04 грн інфляційної складової боргу за період з травня 2019 року по серпень 2020 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що за умовами п. 11.3 укладеного сторонами договору оплата виконаних позивачем робіт здійснюється відповідачем протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання актів (ф. КБ-2в) та довідок (ф. КБ -3).

При цьому суд вказує, що положення п. 11.3. укладеного сторонами договору щодо оплати виконаних позивачем робіт за умови надходження коштів від замовника будівництва не є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково, відтак допустив порушення зобов`язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, розрахованим згідно вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 47 336, 28 грн 3 % річних підлягає задоволенню.

Крім цього, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивач згідно наданого власного розрахунку просив суд стягнути з відповідача 20 193, 04 грн інфляційних втрат.

Суд звертає увагу на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, за результатами якого суд погоджується із сумами нарахувань за період травня 2019 року по серпень 2020 року в загальній сумі 20 193, 04 грн, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 124 853, 09 грн основного боргу, 47 336, 28 грн 3% річних та 20 193, 04 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «АЗУР ГРУП» (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 19-А, ідентифікаційний код 37312682) на користь Приватного акціонерного товариства «Трест Київспецбуд» (04070, місто Київ, вулиця Спаська, будинок 31-б, ідентифікаційний код 04012744) 1 124 853 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят три) грн 09 коп. основної заборгованості, 47 336 (сорок сім тисяч триста тридцять шість) грн 28 коп. 3% річних, 20 193 (двадцять тисяч сто дев`яносто три) грн 04 коп. інфляційних втрат та 17 885 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн 74 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 20.01.2021

Суддя Я.А.Карабань