Рішення № 94257643, 18.01.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2021 р. Cправа № 902/1133/20

за позовом:Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, а/с 1800, м. Дніпро, 49027)

до:Фермерського господарства "Козар" (вул. Дружби, буд. 1, с. Савинці, Тростянецький р-н, Вінницька обл., 24335)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 300 000, 00 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників сторін:

позивача: Рой В.Л.

відповідача 1,2: не з`явились

В С Т А Н О В И В :

20.11.2020 р. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Козар" до ОСОБА_1 про стягнення 300 000,00 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1133/20) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ГПК України - у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

23.11.2020 р. судом було здійснено запит до Савинецької сільської ради з проханням надати відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку про ОСОБА_1 , у строки, визначені ч. 7 ст. 176 ГПК України.

02.12.2020 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла відповідь від Савинецької сільської ради із зазначенням витребовуваної інформації.

Ухвалою суду від 03.12.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/1133/20. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.12.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представники відповідачів не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 03.12.2020 р.

За результатами проведеного судового засідання суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 18.01.2021 р., як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 17.12.2020 р. повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 18.01.2021 р.

На визначену дату, 18.01.2021 р., в судове засідання з`явився представник позивача. Представники відповідачів не з`явилися, при цьому про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення, які наявні в матеріалах справи.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь свого представника у судовому засіданні. Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо. Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників відповідачів.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідачі належним чином були повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.11.2019 р. Фермерське господарство "Козар" (далі відповідач-1» підписало Заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.

Як слідує із змісту вказаної Заяви Фермерське господарство "Козар" приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі по тексту також - Умови) Тарифів Банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір) та взяло на себе зобов`язання виконувати умови договору.

21.11.2019 р. на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача-1 Фермерське господарство "Козар" кредитні кошти у розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку.

21.11.2019 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) було укладено договір поруки № POR1574166601960 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем - 2 за виконання зобов`язань відповідача -1, які випливають з договору ( п.1.1. договору поруки).

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок того, що позичальник не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, а тому відповідачі мають солідарно сплатити наявну заборгованість в розмірі 300 000,00 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку Анкеті-заяві від 21.11.2019 р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, суд прийшов до висновку, що між позивачем та відповідачем -1 Фермерське господарство "Козар" при обопільному підписанні Анкети-заяви виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 202 ЦК, договір є багатостороннім правочином.

Форми правочину визначені ст. 205 ЦК. Так, правочин може вчинятись як усно, так і в письмовій формі, а сторони мають право самостійно визначати форму правочину, якщо законом не встановлена обов`язкова форма для певних видів правочинів.

Правочини між юридичними особами, згідно зі ст. 208 ЦК, належить вчиняти в письмовій формі.

Вимоги щодо письмової форми встановлено в ст. 207 ЦК, а саме: зміст правочину має бути зафіксовано в одному чи декількох документах (у тому числі в електронних), які підписані сторонами (скріплення печаткою - за домовленістю сторін).

Суд зауважує, що Цивільний кодекс ототожнює письмову та електронну форму вчинення правочину (ст. 205 ЦК), а підписання та скріплення печаткою електронного документа регламентовані Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - ЗУ "Про ЕД") та Законом України "Про електронний цифровий підпис" (далі - ЗУ "Про ЕЦП"), який був чинний на момент укладення правочинів.

Так, у визначенні поняття "оригінал електронного документа" в ст.-7 Закону "Про-ЕД" електронний цифровий підпис прирівнюється до власноручного.

Закон України "Про ЕЦП" встановлює певні вимоги визнання ЕЦП рівним власноручному підпису: ЕЦП підтверджено з використанням чинного на момент накладення підпису посиленого сертифіката ключа, якому відповідає особистий ключ підписувача, за допомогою надійних засобів цифрового підпису.

Так, виходячи з наведеного, укладення угод в електронній формі з використанням сторонами ЕЦП є повністю правомірним.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач 1, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 21.11.2019 р., містить істотні умови кредитного договору.

Шляхом підписання Умов та правил надання банківських послуг сторонами дотримано письмової форми такого договору.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач 1 (позичальник) 21.11.2019 р. отримав від позивача кредитні кошти в межах кредитного ліміту і які повинен був повернути останньому, що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів відповідача по рахунку та розрахунком заборгованості.

При цьому, 21.11.2019 р. між АТ КБ "Приватбанк" та відповідачем 2 ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) було укладено договір поруки № POR1574166601960 - предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з договору .

Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що й позичальник.

Суд звертає увагу, що Цивільний кодекс ототожнює письмову та електронну форму вчинення правочину (ст. 205 ЦК), а підписання та скріплення печаткою електронного документа регламентовані Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - ЗУ "Про ЕД") та Законом України "Про електронний цифровий підпис" (далі - ЗУ "Про ЕЦП"), який був чинний на момент укладення правочинів.

Так, у визначенні поняття "оригінал електронного документа" в ст. 7 ЗУ "Про ЕД" електронний цифровий підпис прирівнюється до власноручного.

Законом України "Про ЕЦП" встановлює певні вимоги визнання ЕЦП рівним власноручному підпису: ЕЦП підтверджено з використанням чинного на момент накладення підпису посиленого сертифіката ключа, якому відповідає особистий ключ підписувача, за допомогою надійних засобів цифрового підпису.

Так, виходячи з наведеного, укладення угод в електронній формі з використанням сторонами ЕЦП-є повністю правомірним.

Суд зазначає, що в підтвердження підписання договору поруки в електронному вигляді Банком надано до суду копію електронного документа та роздрукований звіт про перевірку цього документа.,

Відповідно до приписів ст., ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, Боржник та Поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Частина 1 статті 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Договір підписаний за допомогою електронного підпису, підтверджується електронним файлом.

Порука вважається дійсною до моменту, коли судом не буде встановлено факт припинення договору.

Судом встановлено, що при укладенні як кредитного договору так і договору поруки, було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними.

Відповідно до умов договору поруки, а саме: Предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) було укладено договір поруки № POR1574166601960; далі - "Боржник" зобов`язань за угодами - приєднання до: п. 1.1.1. розділу 3.2.8 "КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1. Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя. Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Пунктом 1.3. договору поруки Поручитель з умовами "Угоди 1" ознайомлений.

У випадку невиконання Боржником зобов`язань за "Угодою 1", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.1.5 договору поруки).

Таким чином, сторони в момент укладення як кредитного так і договору Поруки оговорили всі істотні умови, на що свою згоду дав Поручитель, поставивши власний підпис на договорі.

Договором поруки сторони обумовили, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1 " цей договір припиняє свою дію (п.4.1).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Слід також зазначити, що з огляду на заявлення позову не тільки до позичальника (відповідача 1) за договором від 21.11.2019 р., а і до поручителя (відповідача 2) за договором поруки, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.

Зокрема із ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 1.5. договору поруки його сторонами погоджено, що у випадку не виконання боржником зобов`язань за "Угодою 1" боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

За змістом п. 2.4.1. договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання боржника, зазначені в направленій кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п. 2.1. цього договору.

Згідно із п. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього Договору, кредитор має право направити поручителю із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання та вимагати виконання поручителем взятих на себе зобов`язань іншими способами.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачами 1, 2.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, враховуючи, що строк дії договору поруки становить 15 років, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості у розмірі 300 000,00 грн правомірними та обґрунтованими з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість відповідачами не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, та доказів про повернення кредиту.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Козар" (вул. Дружби, буд. 1, с. Савинці, Тростянецький р-н, Вінницька обл., 24335, код ЄДРПОУ 30806556) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 300 000,00 грн - заборгованості.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Козар" (вул. Дружби, буд. 1, с. Савинці, Тростянецький р-н, Вінницька обл., 24335, код ЄДРПОУ 30806556) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в сумі 2250,00 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в сумі 2250,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 20 січня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2.3 - позивачу (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, а/с 1800, м. Дніпро, 49027)

4,5 - відповідачам АДРЕСА_1