Рішення № 94257635, 12.01.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/866/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., при секретарі Сичук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСП Трейдінг", вул. Колекторна, будинок 30 офіс 2, м. Київ, 02660, код - 39854461

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс", вул. Академічна 16, м. Вінниця, 21000, код - 39978332

про стягнення 20 025,26 грн

В С Т А Н О В И В :

04.09.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 01.09.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "АСП Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" про стягнення 20 025,26 грн з яких 19 440,00 грн основного боргу, 292,06 грн інфляційних витрат та 293,3 грн 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року відкрито провадження у справі № 902/866/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

07.10.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов супровідний лист б/н від 06.10.2020 року. Додатком до листа додано відзив на позовну заяву (б/н від 06.10.2020 року), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.11.2020 року.

27.10.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/9719/20 від 27.10.2020 року), в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Також, 27.10.2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (б/н від 23.10.2020 року).

27.10.2020 на адресу суду представником позивача подано клопотання (б/н від 23.10.2020 року), в якому останній просить суд витребувати у Головного управління ДПС у Вінницькій області інформацію щодо до того чи було Товариством з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" нараховано суми податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, на підставі податкової накладної від 05.06.2019 року №14, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "АСП Трейдінг" та завірені належним чином копії підтвердних документів, а саме податкову декларацію ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" за 2019 рік та/або інші.

04.11.2020 року судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Міліціанова Р.В. у відпустці.

Станом на 16.11.2020 року суддя Міліціанов Р.В. приступив до роботи.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року повідомлено учасників, що підготовче судове засідання у справі № 902/866/20 відбудеться 01.12.2020 року

За результатами проведеного 01.12.2020 року судового засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/866/20 для судового розгляду по суті на 12.01.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 07.12.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 12.01.2021 року представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Обізнаність позивача та відповідача про дату судового засідання поштовими повідомленнями №0212113205242, № 2100841613629, які наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на вищевикладене, судом враховується наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/866/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ними.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви, в якості підстави вимог позивач посилається на те, що 05.06.2019 та 06.06.2019 рр. Товариством з обмеженою відповідальністю "АСП Трейдинг" було виконано роботи (надано послуги) з проведення дефектування комбайнів Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс".

В підтвердження чого, до матеріалів справи додано Акт виконаних робіт № AT 000202 від 06.06.2019 року (а.с. 9, т. 1).

Вартість робіт з урахуванням витрат, необхідних для виконання Робіт (пробіг сервісного автомобіля), складає 19 440,00 грн.

За твердженнями позивача, відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги (виконані роботи).

06.02.2020 року позивачем було надіслано на адресу відповідача лист-вимогу (№06/02/01) виконати свої зобов`язання щодо сплати заборгованості у 7-денний строк (а.с.28-30, т.1).

Однак з боку відповідача не відбулося жодного реагування.

13.05.2020 року на адресу відповідача позивачем з метою погашення заборгованості повторно надіслано претензію (№07/05/01) (а.с.31-33, т.1).

Прострочення оплати за надані послуги слугувало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій відповідачу та звернення з позовом до суду для їх стягнення в примусовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 06.10.2020 року позовні вимоги не визнає та просить у задоволені позову відмовити, посилаючись на наступні обставини:

- позивачем, як доказом виконання робіт зазначено акт виконаних робіт № АТ000202 від 06.06.2019 року, який підписано невстановленими особами. Акт виконаних робіт як первинний документ не підтверджує факту здійснення господарської операції, а лише вказує на наявність господарських зобов`язань;

- особа, яка зазначена у акті виконання робіт № АТ 000202 від 06.06.2019 року ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та не отримував довіреності на представництво від імені підприємства перед третіми особами, а тому не може вважатися правоздатним представником;

- протягом 2019 року на адресу ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не надходило жодних бухгалтерських документів, які б свідчили про проведення між позивачем та відповідачем будь яких господарських операцій;

- крім того, акт виконаних робіт містить невідповідність інформації, оскільки на балансі ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" не перебуває така кількість комбайнів та в самому комбайні відсутні редуктори у такій кількості (а.с. 63-64, т. 1).

У відповіді на відзив б/н від 23.10.2020 року позивач вважає доводи відповідача викладені у відзиві безпідставними та необґрунтованими, зазначаючи наступне.

За твердженнями позивача, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГПК України між сторонами укладено господарський договір у спрощений спосіб шляхом прийняття замовлення до виконання. Факт виїзду сервісної бригади позивача до відповідача та виконання позивачем робіт підтверджується рядом документів, а саме: наказом про відправлення у відрядження провідного спеціаліста сервісу ОСОБА_2 до ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" № 84-в від 04.06.2019 року, докази виїзду спеціалістів позивача до місця виконання робіт.

При цьому, як зазначає позивач, в підтвердження виконання зобов`язань ТОВ "АСП Трейдінг" складено податкову накладну від 05.06.2019 року №14 та зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства України. Згідно з наявними відмітками на податковій накладній, документ доставлено контрагенту.

Окрім того, позивач стверджує, що представник відповідача Недибалюк В.П. знаходився на місці надання послуг (виконання робіт) під час виконання робіт, надавав сервісним інженерам комбайни для огляду та ремонту, а також прийняв виконану роботу та підписав акт виконаних робіт (а.с. 74-76, т.1).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 180 частини 2, 3 Господарського кодексу встановлює, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 181 ч. 1 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Суд вважає доведеними обставини виникнення між господарсько-майнових зобов`язань, з урахуванням наступних положень законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з вимогами частин 1, 8 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі №926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19, від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14, від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

В підтвердження виконання зобов`язань позивачем до матеріалів справи додано обопільно підписаний сторонами Акт виконаних робіт № АТ000202 від 05.06.2019 року, податкову накладну № 14 від 05.06.2019 року на суму 19 440,00 грн.

Суд виходить з того, що наданий позивачем Акт виконаних робіт №АТ000202 від 06.06.2019 року (а.с. 9) містить відомості про зміст та обсяг господарських операцій, кількість годин роботи, її вартість, підписаний представниками сторін, скріплений відтиском печатки ТОВ "АСП Трейдінг".

Питання строків розрахунку врегульовано нормами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Тобто, сторонами досягнуто усіх істотних умов, з якими закон пов`язує виникнення договірних зобов`язань.

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не спростовано фактів підписання уповноваженою особою акту виконаних робіт за вказані роботи з дефектування комбайнів.

Позивачем підтверджено реальність виконання робіт з ремонту комбайнів шляхом надання документів щодо відрядження працівників, звітів про відрядження (а.с. 10, 13-27).

Крім того, з відомостей Реєстру машин, наданих ГУ Держспоживслужби у Вінницькій області, встановлено, що за ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" з травня 2016 року рахуються два зернозбиральні комбайни CLASS LEXION 580 заводський номер 5861470 та 58602051.

Інформацію про ремонтні роботи саме зазначених одиниць техніки включено до Акту виконаних робіт № АТ000202 від 05.06.2019 року.

Отже, при підписанні вказаного акту сторони були обізнані про факт володіння транспортними засобами відповідачем.

Тому, суд відхиляє доводи відповідача відносно фіктивності даних господарських операцій.

Отже, сторонами підписано належним чином оформлений первинний документ, що фіксує факт здійснення господарських операцій, встановлення договірних відносин, є підставою для здійснення розрахунків за виконані роботи (подібні висновки містяться у Постанові КГС ВС від 10.06.2020 року у справі №916/73/19).

Дійсно наданий позивачем Акт виконаних робіт не містить печатки ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" та відомостей про посадове становище особи, котра його підписала від імені відповідача.

Однак, суд враховує, що ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" схвалено юридичні дії особи, котра підписала зазначений Акт виконаних робіт.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 ЦК України).

У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.

Перелік дій, котрі можуть підтверджувати схвалення обставин виникнення зобов`язання юридичною особою має невичерпний характер, тому оцінюється судом у кожній справі залежно від наданих сторонами доказів.

Судом встановлено, зокрема зі змісту інформації наданої ДФС України та ГУ ДФС у Вінницькій області, що ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" прийнято до виконання податкову накладну № 14 від 05.06.2019 року, якою оформлено в податковому обліку господарську операцію за актом виконаних робіт № АТ000202 від 05.06.2019 року на суму 19 440,00 грн зареєстрована у базі ЄРПН 25.06.2019 року реєстраційний номер 9137265636. (а.с. 102-103, т. 1)

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем задекларовано та використано при формуванні звітності зі сплати ПДВ у червні 2019 року операції з придбання у ТОВ "АСП Трейдінг" послуг на суму 16 200,00 грн та суму податку на додану вартість у розмірі 3 240,00 грн.

Факт оформлення позивачем податкових накладних, чинність яких не спростовано відповідачем також у сукупності з іншими доказами оцінюється судом як підтвердження існування господарських зобов`язань (Постанова КГС ВС у справі №906/355/19 від 01.06.2020 року).

Враховуючи наявність первинного документа (акту викопаних робіт), зазначення відомостей щодо належних відповідачу транспортних засобів, схвалення даних зобов`язань шляхом формування податкового кредиту, суд вважає доведеними обставини виникнення між сторонами господарських зобов`язань, які позивачем виконано належним чином.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Доводи відповідача, викладені у відзиві не спростовують факту виконання позивачем відповідних робіт.

Визначення позивачем суми боргу у розмірі 19 440,00 грн, з урахуванням сум податку на додану вартість також є правомірним з огляду на наявність відповідних свідоцтв у кожної сторони та відображення відповідної операції у реєстрі податкових накладних.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є нормативно та документально доведені, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 19 440,00 грн.

З приводу прострочення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання суд враховує, що Акт виконаних робіт №АТ000202 від 06.06.2019 року не містить строків оплати.

В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

13.05.2020 року позивачем направлено ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" претензію вих. №07/05/01 від 07.05.2020 року з вимогою про здійснення розрахунку (а.с. 31-33).

Претензію отримано відповідачем 21.05.2020 року, що встановлено з Листа ТОВ "Лемешівка Агро Плюс" №51 від 28.05.2020 року.

Отже, останнім днем виконання зобов`язання було 28.05.2020 року, тому прострочення виконання грошового зобов`язання мало місце починаючи з 29.05.2020 року.

Судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 292,06 грн інфляційних витрат та 293,30 грн 3% річних від простроченої суми, нарахованих у період наявності зобов`язальних відносин.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат 3% річних, судом встановлено наявність помилок при встановленні періоду їх нарахування, так позивачем визначено період нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 01.03.2020 року по 01.09.2020 року, тоді як необхідно починати рахувати період з 29.05.2019 року (з урахуванням встановленого судом моменту прострочення виконання грошового зобов`язання) по 01.09.2020 року.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" калькулятора обрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, у періоді визначеному позивачем, судом отримано 3% річних в сумі 152,97 грн та інфляційні втрати у від`ємному значені в сумі -116,72 грн.

Отримана сума 3% річних є меншою, ніж заявлена позивачем (293,30 грн), тому вимоги про стягнення 140,33 грн 3% річних задоволенню не підлягають.

Враховуючи отриманий при перерахунку від`ємний показник інфляційних втрат, суд відхиляє вимоги про стягнення 292,06 грн інфляційних витрат.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АСП Трейдінг" підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наведених вище мотивів щодо часткового стягнення 3% річних та відмови у стягненні інфляційних втрат.

Оскільки, позов задоволено частково, витрати позивача зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Позивачем заявлено до стягнення 20 025,26 грн., судом задоволено вимоги частково у розмірі 19 592,97 грн, що складає 97,84 %, тому на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають віднесенню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 056,62 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 45,38 грн слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" (вул. Академічна 16, м. Вінниця, 21000, код - 39978332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСП Трейдінг" (вул. Колекторна, будинок 30 офіс 2, м. Київ, 02660, код - 39854461) - 19 440,00 грн - основного боргу за Актом виконаних робіт №АТ000202 від 06.06.2019 року, 152,97 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 29.05.2020 по 01.09.2020 рр., 2 056,62 грн судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АСП Трейдінг" в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемешівка Агро Плюс" 140,33 грн - 3% річних та 292,06 грн - інфляційних втрат.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 45,38 грн - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 20 січня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Колекторна, 30 оф. 2, м. Київ, 02121)

3 - відповідачу (вул. Академічна 16, м. Вінниця, 21000)