Рішення № 94256726, 11.01.2021, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/722/20

11 січня 2021 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Олійника П. В.

з участю секретаря Рубельського С. О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Михайлова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_2 про стягнення шкоди в сумі 11088,71 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття та нецільового використання земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області звернулись до Костопільського районного суду з позовом, в якому просять стягнути з ОСОБА_2 школу в розмірі 11 088, 71 грн., заподіяну шкоду внаслідок нецільового використання та самовільного зайняття земельних ділянок та судові витрати в розмірі 2101 грн.

В обґрунтовння заявлених позовних вимог покликаються на те, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавста України про охорону земель Рівненської області Салій Л.М. на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.09.2019 року №719-ДК “Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форми всласності” проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці з кадастровим номером 5623410100:03:001:0277 площею 0,6958 яка розташова за адресою, АДРЕСА_1 . У результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 5623410100:03:001:0277 площею 0,6958 належить на праві власності громадянику ОСОБА_2 цільове призначення вказаної земельної ділянки — для ведення особистого селянського господарства. Під час перевірки встановлено, що земельна ділянка використовувалась не за цільовим призначенням, а саме, для розміщення виробництва виробів з бетону, для складування готової продукції, що є порушенням ст. 91 ЗК України. Крім того, біля вказаної земельної ділянки громадянин ОСОБА_2 самовільно використовує землі загального користування площею 0,05 га шляхом складування готової продукції, що є порушенням ст. 125 ЗК України. Жодних договірних чи будь яких інших документів які б давали право на використання земельної на момент перевірки відповідачем представлено не було.

Зазначені вище факти порушення вимог земельного законодавства зафіксовано у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.09.2019 №719-ДК/707/АП/09/01/-19, акті остеження земельної ділянки від 10.09.2019 №719-ДК/187/АО/10/01/-19.Державним інспектором було складено протокол про адміністративні правопорушення від 17.09.2019 №719-ДК/0000394/Пр/07/01/-19 та №719-ДК/0000491/Пр/07/01/-19, відповідно до я ких встановлено, що ОСОБА_2 в порушення вимог ст. ст. 91, 96, 125 ЗК України здійснив нецільове використання земельних ділянок та самовільне зайняття площею 0,6958 га та 0,05 га. За результатом розгляду справ про адміністративні правопрушення 24.09.2019 року інспектором винесено постанови №719-ДК/0000394 По/08/01,-19 та №719-ДК/0000491 По/08/01/-19. Даними постановами ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративних правопрушень, відповідальність за які передбачено статтями 53, 53-1 КупАП, та накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. та 340 грн. Просять суд позов задовольнити.

Представник позивача головного управління Держгеокадастру у Рівненській області - Максимчук В.П., в судовому позовні вимоги підтримав та просив суд позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з”явився про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 , в судовому засіданні надав пояснення аналогічні раніше поданому відзиву по справі. Просив відмовити у задоволенні позову оскільки відповідач ОСОБА_2 не є власником даної земельної ділянки та жодних неправомірних дій на земельній ділянці не вчиняв, а винесені відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності вважає незаконними. Вказані постанови до суду не оскаржував.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №719-ДК від 02.09.2019 року покладено обов”язок на державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавста України про охорону земель Рівненської області ОСОБА_4 з 02.09.2019 ро 26.09.2019 року здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведення перевірки на земельній ділянці загальною площею 0,6958 га кадастровий номер 5623410100:03:001:0277, яка розташована за адресою, АДРЕСА_1 .

За змістом частини першої статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

З акту обстеження земельної ділянки №719-ДК/187/АО/10/01/-19 від 10.09.2019 року, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Салій Л.М. , вбачається, що біля земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:001:0277, розташованої за адресою, АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач , самовільно зайняв та використовує землі загального користування загальною площею 0,05 га шляхом складування готової продукції (виробництво бетонних виробів), що є порушення ст. 125 Земельного кодексу України. Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Костопілсьької міської ради.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом перевірки - земельної ділянки від 10.09.20198 року №719-ДК/707/АП/09/01/-19, складеного державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Салій Л.М.. , земельна ділянка з кадастровим номером 5623410100:03:001:0277 площеню 0,6958 га використовується не за цільовим призначенням, а саме для розміщення виробництва виробів з бетону для будівництва та складання готової продукції, що є порушенням ст. 91 Земельного кодексу України.

Також щодо відповідача ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративні правопорушення від 17.09.2019 року №719-ДК/0000394/Пр/07/01/-19, №719-ДК/0000491/Пр/07/01/-19,

З постанов про накладення адміністративного стягнення від 24.09.19 року №719-ДК/0000394По/08/01/-19; №719-ДК/0000491По/08/01/-19 вбачається, що на відповідача накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафів у розмірі 170 грн., за порушення вимог ст. 91 Земельного кодексу України та 340 грн., за порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України, які відповідач не оскаржив до суду.

Крім того, з інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 56234101100:03:001:0277, площеню 0,6958 га., яка розташована в АДРЕСА_1 вказано ОСОБА_5 .

Однак, з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.04.2008 року посвідчено приватним нотаріусом Костопільського районного нотарільного округу Скоропад В.В. вбачається, що ОСОБА_6 , якому належала земельна ділянка на підставі державного акту на право власності на землю ЯД №989270 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,6958 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Також між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договори купівлі - продажу нежитлових будівель від 05.04.2008 року посвідчених приватним нотаріусом Костопільського районного нотарільного округу Скоропад В.В., зокрема на: зех приготування кормів, літ. Ц-2 загальна площа 314,4 кв.м.; вагова, літ. Е-1 загальна площа 23,8 кв. м.; зерносклад, літ Є-1 загальна площа 1197,8 кв.м., які розташовані за адресою, АДРЕСА_1 .

Відповідно до ЗУ “Державний земельний кадастр”, державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Таким чином, відомості із Державного земельного кадастру не містять офіційних даних щодо речових прав на нерухоме майна , оскільки даний реєстр почав діяти з 01.01.2013 року.

Так, Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Земельний Кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними.

За змістом частини 3 статті 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, що закріплено у сатті 79 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 державним інспектором розрахованого суму заподіяної державі складає у розмірі 8694,25 грн. та 2394,46 грн. Відповідно до вимог методики розмір шкоди, заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. №783.

Таким чином, суд погоджується із розрахунком, наданим позивачем, адже він виконаний відповідно до вказаної вище Методики та розмір заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням відповідачем складаєна загальну суму 11 088 грн. 71 коп.

Згідно приписів статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

З постанов державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Клімович Я.Й. від 18.02.2020 ВП №6071264 та ВП №60432407, вбачається, що виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 закінчено у зв”язку із сплатою ним штрафів за самовільне зайняття та нецільове використання земельних ділянок у повному обсязі.

За нормами частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

За змістом абз.1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 56 Закону України «Про охорону земель» визначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Таким чином, обставина нецільового використання відповідачем та самовільного зайняття земельних ділянок є встановленою та доказуванню не підлягає.

Нормами частини 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Представником відповідача доказів на спростування фактів, викладених у позові, суду не надано.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 43, 76-77, 81, 83, 141, 263-265, 354 ЦПК УКраїни, ст. ст. 15-16, 22, 1166 ЦК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття та нецільового використання земельних ділянок - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Костопільської міської ради на спеціальний рахунок місцевого бюджету р/р UA778999980314080611000017222 УК у Костопільському районі м. Костопіль, (код ЄДРПОУ 37959370, код класифікації доходів 24062200) 11088 (одинадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 71 коп. у відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття та нецільового використання земельних ділянок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (м. Рівне, вул. Симона Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252) МФО 820172, р/р UA 708201720343170001000090301 Держказначейська служба України м. Київ) 2102 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 37.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 16 січня 2021 року.

Суддя П. В. Олійник