Рішення № 94254999, 12.01.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6351/20

2/214/336/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 січня 2021 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого – судді Ковтун Н.Г.,

секретаря судового засідання – Фартушної Є.К.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику, сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на свою користь 94 460 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я (без урахування податку з доходів фізичних осіб, інших зборів і платежів).

Позовні вимоги мотивував тим, що позивач станом на 20.02.2009 року перебував в трудових відносинах з ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», правонаступинком якого являється Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання». Того ж дня, об 11 год. 45 хв., під час перебування позивача на робочому місці та виконання ним трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку пов`язаного з виробництвом, позивач отримав травми, які стали причиною безстрокової втрати професійної працездатності в ступені 20 %.

Вказав, що зазначене ушкодження здоров`я та втрата професійної працездатності призвели до спричинення позивачу немайнової шкоди, яка полягає у перенесенні больових відчуттів, обмеженні функцій організму, необхідності проходження тривалого лікування, огляду медико-соціальною експертною комісією, втрати позивачем можливості повною мірою реалізовувати свої звички та бажання, повноцінно працювати. Зазначив, що настання вказаного нещасного випадку та отримання позивачем трудового каліцтва стали можливими у зв`язку з невиконаням відповідачем (роботодацем), обов`язку зі створення та підтримання безпечних умов праці. Вказав, що викладені обставини свідчать про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, за рахунок відповідача. Оцінюючи розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, останній виходив з огляду на ступінь втрати працездатності, а також розмір мінімальної заробітної плати, який визначений Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік», враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань, переживань, істотних недоотриманих благ внаслідок втрати працездатності в сумі 94 460грн. (з розрахунку: 4723 грн. Х 20% втрати працездатності), яке просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотанняучасниківпровадження до суду про розглядсправи з викликомсторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судовезасідання без фіксуваннятехнічнимизасобами, що буде відповідативимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач, отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про стягнення моральної шкоди відповідачем було подано до суду в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 30.10.2020, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні.

В обгрунтування своєї позиції, представник відповідача вказує, що травмування ОСОБА_1 сталось за наявності його безпосередньої вини, як працівника, який не подбав про особисту безпеку чим останній порушив вимоги ст.14 ЗУ «Про охорону праці», що в свою чергу, за умови виконання відповідачем законодавства про охорону праці, виключає правові підстави для задоволення позовних вимог. Поряд з цим, представник відовідача, вказує, що заявлений позивачем розмір відшкодування немайнової шкоди є необгрунтованим та безпідставним, не відповідає нормам матеріального права та судовій практиці.

Відповіді на відзив із обґрунтуванням своїх заперечень протии доводів, наведених представником відповідача, позивач та його представник не подали, додаткового часу для цього не потребували.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заречувалось сторонами, що станом на 20.02.2009 року позивач працював токарем на ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», правонаступником прав та обов`язків якого являється відповідач.

Тогож дня, об 11 год. 45 хв., під час перебування позивача на робочому місці та виконання ним трудових обов`язків, стався нещасний випадок, за наслідками якого позивач отримав тілесні ушкодження у виді «травматичного відсічення на рівні середньої третини нігтьової фаланги ІV пальця правої кістки, забійно-рвана рана ІІІ пальця правої кисті з дефектом м`яких тканин, розможення м`яких тканин ІІІ-ІV пальців кисті, скальпована рана ІІ пальця правої кисті».

Згідно висновків викладених компетентною комісією в п.6 акту розслідування нещасного випадку, що стався 20.02.2009 року об 11 год. 45 хв. на ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» нещасний випадок, що стався з позивачем визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

У відповідності до п. 8 акту № 6 від 24.02.2009 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, до устаткування експлуатація якого призвела до настання нещасного випадку віднесено токарний верстат, володільцем якого на момент настання нещасного випадку являвся відповідач.

Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача та актом № 6 від 24.02.2009 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, актом розслідування нещасного випадку, що стався 20.02.2009 року об 11 год. 45 хв. на ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» (а.с.19-29, 11-13).

У зв`язку з трудовим каліцтвом позивач 23.06.2009 року вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності в ступені 20 %, що підтверджується довідкою про резльтативизнаення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні додткових видах допомоги серії ДНА-02 № 026179 (а.с. 9-10).

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, коженмає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охоронупраці», передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішенняКонституційного Суду Українивід 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду Українивід 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають в обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, призводять до відчуття болю та завдають незручностей позивачу у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна протиУкраїни, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров`я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов`язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додатковихз усиль для організації життя, отримання лікування.

Матеріали справи чітко доводять, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв`язку із трудовим каліцтвом, яке призвело до безстрокової втрати позивачем професійної працездатності в ступені 20%, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.

Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено факт втрати позивачем працездатності внаслідок трудового каліцтва, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що втратив працездатність внаслідок трудового каліцтва.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 35 000 (тридцять п`ять тис.) грн., що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 908грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь ОСОБА_1 35 000 грн. 00 коп.(тридцять п`ять тис.) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я (без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання», код ЄДРПОУ 31550176, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Заводська, б. 1, 50057

Суддя Н.Г.Ковтун