Рішення № 94253430, 14.01.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5605/20

2/214/105/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 січня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Джемерчук О.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про виплату заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд зобов`язати АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - Відповідач) виплатити йому заборгованість із заробітної плати за період роботи на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень відділу по роботі з боржниками та взаємодії з правоохоронними органами управління по роботі з контрагентами департаменту безпеки починаючи з 11 вересня 2018 року по теперішній час в сумі, що на момент подання позовної заяви, тобто станом на 07 серпня 2020 року, становить 465423 грн. 82 коп. із розрахунку 973 грн. 98 коп. за один робочий день. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 20 жовтня 2014 року він працює у Відповідача, з 15 квітня 2015 року на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків, а з 11 вересня 2018 року – на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень відділу по роботі з боржниками та взаємодії з правоохоронними органами управління по роботі з конрагентами департаменту безпеки. Так, з моменту переміщення позивача на посаду інспектора з контролю за виконанням доручень відділу по роботі з боржниками та взаємодії з правоохоронними органами управління по роботі з конрагентами департаменту безпеки, тобто з 11 вересня 2018 року по теперішній час він не отримує заробітну плату. Позивач вважає, що Відповідач з 11 вересня 2018 року здійснив переміщення його з однієї посади на іншу без зміни істотних умов, в тому числі і заробітної плати. Так, на час роботи позивача на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків він отримував заробітну плату в розрахунку 973 грн. 98 коп. за один робочий день, який він вирахував виходячи з табуляграми про отриману заробітну плату за квітень 2018 року (згідно табуляграми у квітні 2018 року було 19 робочих днів, за які позивачу було нараховано з урахуванням індексації заробітної плати 18505 грн. 69 коп., в цей місяць позивач працював повний робочий місяць без відряджень і лікарняних, таким чином, шляхом поділу 18505 грн. 69 коп. на 19 днів позивач вирахував денну заробітну плату в розмірі 973 грн. 98 коп.). Отже, сума невиплаченої позивачу заробітної плати з 11 вересня 2018 року по теперішній час, яку він вирахував, складає 465423 грн. 82 коп. за 478 робочих днів до дня подання позову 07 серпня 2020 року. З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до безпосереднього керівництва та до державних органів контролю, а також на «гарячу лінію» Кабінету міністрів України, однак досягти результату йому не вдалось, тому він вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак представник відповідача у судове засідання не з`явився. Між тим, суд вважає за можливе розглянути справу за наявним у справі відзивом, наданими представником відповідача на позов та долученими до нього доказами.

Отже, згідно наданого представником відповідача відзиву на позов, представник заперечує проти пред`явлених позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, зазначено, що наказом АТ «ДПЗКУ» від 11.09.2018 року за №814-к позивача було звільнено з посади інспектора з контролю за виконанням доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків. Проте, такий наказ постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2019 року було визнано незаконним та скасовано, поновлено позивача на посаді та вирішено стягнути з Відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2018 року по 03 грудня 2019 року у розмірі 241609 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Відповідач, невідкладно після отримання 08 січня 2020 року постанови про відкриття виконавчого провадження, прийняв наказ №15-к від 09.01.2020 року про поновлення позивача на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень відділу по роботі з боржниками та взаємодії з правоохоронними органами управління по роботі з контрагентами департаменту безпеки з 11 вересня 2018 року. В подальшому на виконання постанови суду апеляційної інстанції з Відповідача на користь позивача було стягнуто 273777 грн. 10 коп., що підтверджується платіжною вимогою від 15.09.2020 року та меморіальним ордером від 15.09.2020 року. Таким чином, представник Відповідача вважає, що у Відповідача відсутня заборгованість по виплаті позивачу заробітної плати за період з 11 вересня 2018 року по 08 січня 2020 року. Щодо вимог позивача стосовно стягнення з Відповідача на його користь заробітної плати з 09 січня 2020 року по дату подання позову, тобто по 07 серпня 2020 року, представник Відповідача зазначає, що за період з 09 січня 2020 року по 19 серпня 2020 року позивач жодної роботи не виконував та на роботі не з`являвся, що свідчить про відсутність підстав для виплати йому заробітної плати за цей період, адже така має виплачуватись за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Позивач, у свою чергу, надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що факти викладені у відзиві на позов мають маніпулятивний і неправдивий характер, у відзиві не вказано, яку саме роботу він мав виконувати, окрім того, зауважив, що за період роботи з 11 вересня 2018 року по теперішній час він не отримав жодного зауваження і жодної догани за невиконання роботи. Разом з тим, наголосив на тому, що позовні вимоги стосовно не виплати йому заробітної плати з 11 січня 2018 року стосуються саме посади інспектора з контролю за виконанням доручень відділу по роботі з боржниками та взаємодії з правоохоронними органами управління по роботі з конрагентами департаменту безпеки, на якій він працює згідно наказу №15-к від 09.01.2020 року.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, позивач з 20 жовтня 2014 року працює у Відповідача, з 15 квітня 2015 року на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків, з 11 вересня 2018 року – на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень відділу по роботі з боржниками та взаємодії з правоохоронними органами управління по роботі з конрагентами департаменту безпеки.

Згідно наказу Відповідача від 11.09.2018 року за №814-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача, інспектора з контролю за виконанням доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економічної безпеки та фінансових ризиків, звільнено у зв`язку з прогулом без поважних причин 11 вересня 2018 року (а.с.58).

Згідно наказу Відповідача від 09.01.2020 року за №15-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження №60941120 від 27.12.2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2019 року було скасовано наказ від 11.09.2018 року за №814-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено позивача на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень відділу по роботі з боржниками та взаємодії з правоохоронними органами управління по роботі з контрагентами департаменту безпеки з 11 вересня 2018 року (а.с.65).

Підтвердженням фактичного виконання виконавчого листа по справі №214/6671/18, виданого 16 грудня 2019 року щодо поновлення позивача на посаді інспектора контролю та виконання доручень управління регіонального контролю та безпеки департаменту економіки безпеки та фінансових ризиків, є постанова державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 28.01.2020 року про закінчення виконавчого провадження №60941120 у зв`язку з фактичним виконанням згідно виконавчого документа, стягненням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (а.с.66).

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позивачу за період з 11 вересня 2018 року по 08 січня 2020 року було виплачено Відповідачем середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 273777 грн. 10 коп., факт отримання якого позивачем не заперечується та підтверджується платіжною вимогою від 15.09.2020 року та меморіальним ордером від 15.09.2020 року (а.с.68, 69).

Таким чином, виходячи з викладеного та враховуючи положення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України щодо того, що однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь заборгованості із заробітної плати за період з 11 вересня 2018 року по 08 січня 2020 року задоволенню не підлягають, позаяк по-перше, позивачу було сплачено середній заробіток за вказаний період роботи, по-друге, їх задоволення призведе до подвійного стягнення середнього заробітку позивача, що буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату та буде порушувати баланс між інтересами працівника та роботодавця. Разом з тим, суд зауважує, що доказів того, що в зазначений період позивач займав дві посади до матеріалів справи не надано та, окрім того, позивачем не заперечується, що 09 січня 2020 року його було поновлено з 11 вересня 2018 року на посаду інспектора з контролю за виконанням доручень відділу по роботі з боржниками та взаємодії з правоохоронними органами управління по роботі з контрагентами департаменту безпеки.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь заборгованості із заробітної плати за період з 09 січня 2020 року по дату пред`явлення даного позову до суду, тобто до 07 серпня 2020 року, суд зазначає наступне.

Так, позивача згідно зазначеного вище наказу Відповідача від 09.01.2020 року за №15-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження №60941120 від 27.12.2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2019 року було поновлено на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень відділу по роботі з боржниками та взаємодії з правоохоронними органами управління по роботі з контрагентами департаменту безпеки з 11 вересня 2018 року (а.с.65).

11 січня 2018 року на адресу позивача Відповідачем рекомендованим листом був направлений лист-повідомлення від 10.01.2019 року про необхідність явки позивача до відділу кадрів для ознайомлення з наказом про поновлення на роботі, копія якого додавалась до вказаного листа (а.с.77,78).

Окрім того, листом від 16.01.2020 року, який також був направлений рекомендованим листом на адресу позивача та ним отриманий 23 січня 2020 року, Відповідач повідомляв останнього про поновлення його на роботі на посаді інспектора з контролю за виконанням доручень відділу по роботі з боржниками та взаємодії з правоохоронними органами управління по роботі з контрагентами департаменту безпеки, що відповідно до наказу Відповідача від 19.03.2018 року за №128, з яким був ознайомлений позивач, його робоче місце було встановлено у Херсонському регіональному відділі регіонального управління №1 департаменту закупівель, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Ливарна, 18, а також повідомлено згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку тривалість робочого часу, час початку і закінчення роботи, перерви на відпочинок, тощо (а.с.70-75, 79-81).

Однак, у зв`язку з тим, що позивач так і не приступив до роботи після його поновлення, Відповідач неодноразово, а саме листами від 14.02.2020 року, 22.06.2020 року, 08.07.2020 року та 12.08.2020 року, які направлялись позивачу рекомендованою поштою та останнім отримувались, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та переписка останнього з Відповідачем електронною поштою, звертався до позивача з проханням повідомити про причини не виходу на роботу за встановленим місцем роботи (а.с.82-92, 94-96, 139-141).

Факт відсутності позивача на роботі також підтверджується службовими записками посадових осіб філій Відповідача, які наказом №128 від 19.03.2018 року, з яким був ознайомлений позивач (а.с.70-75), були закріплені за обслуговуванням за позивачем, а саме філій «Великолепетинський елеватор», «Братолюбівський елеватор», «Партизанський елеватор», «Білокриницький КХП», «Брилівський елеватор», «Голопристанський елеватор», щодо того, що позивач на території зазначених філій не з`являвся, записи у журналах відвідувань філій позивачем відсутні (а.с.97-104). При цьому, актами від 30.06.2020 року, 03.07.2020 року, 20.07.2020 року встановлені факти відсутності позивача на роботі за встановленим місцем роботи у Херсонському регіональному відділі регіонального управління №1 департаменту закупівель, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Ливарна, 18 (а.с.105-107). Окрім того, згідно витягів з табелів обліку робочого часу АТ «ДПЗКУ» за період січень-серпень 2020 року позивач на роботу не з`являвся, про що свідчать відмітки «нз» (неявка з нез`ясованих причин) в табелях обліку використаного часу (а.с.108-115).

Так, згідно наказу №598-к від 19.08.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача, інспектора з контролю за виконанням доручень відділу забезпечення регіонального контролю управління регіональної безпеки департаменту безпеки, у зв`язку з прогулом без поважних причин 19 серпня 2020 року було звільнено (а.с.123).

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Так, із наведеного слідує, що беззаперечною умовою для виплати працівникові заробітної плати є виконання ним певної роботи, а не лише факт перебування у трудових відносинах.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 10.10.2019 року по справі №802/2212/17-а та по справі №243/2071/18, від 06.02.2019 року по справі №408/3267/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року по справі №559/321/16-ц.

Отже, судом установлено, що позивач не з`являвся на роботу з часу прийняття наказу за №15-к від 09.01.2020 року про поновлення його на роботі, у зв`язку з чим 19 серпня 2020 року його було звільнено. Таким чином, позивач за період з 09 січня 2020 року по 19 серпня 2020 року на роботі не з`являвся та не виконував свої трудові обов`язки, що підтверджує посилання Відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу заробітної плати за цей період.

Окрім того, актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 10.07.2020 року, складеного інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області, також встановлена відсутність підстав для виплати позивачу заробітної плати, оскільки останній з нез`ясованих причин не з`являвся на роботу в АТ «ДПЗКУ» в період часу з 09 січня 2020 року і станом на 07 липня 2020 року та не виконував роботу у Товаристві. Так, за результатами інспекційного відвідування порушень законодавства про працю у Відповідача не встановлено (а.с.59-64).

Посилання позивача стосовно того, що Відповідачем не було видано йому засобів для виконання роботи, здійснення Відповідачем морального тиску на нього шляхом організації контролю за його роботою, суд не приймає до уваги, оскільки такі, по-перше, не є підставами для невиходу на роботу та не виконання своїх трудових обов`язків, а по-друге, є необгрунтовані та не підтверджені належними доказами, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Так само суд не приймає до уваги посилання позивача і на те, що його місце роботи є не філія Херсонський регіональний відділ регіонального управління №3 департаменту закупівель, а саме філія Криворізьке ХПП, яка була визначена за ним ще при первинному прийнятті його на роботу, оскільки такі спростовуються наказом №128 від 19.03.2018 року «Щодо організації роботи працівників управління регіонального контролю та безпеки», копію якого позивач отримав 04 травня 2018 року та відомостей про скасування якого матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог та необхідність у зв`язку з цим у відмові в задоволенні позову, судові витрати при цьому, суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про виплату заборгованості по заробітній платі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через цей суд протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Попов.

Повне рішення складено 19 січня 2021 року.