Вирок № 94253187, 20.01.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3573/20

Провадження № 1-кп/175/212/20

Вирок

Іменем України

20 січня 2021 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Реброва С.О.

при секретареві – Черкановій Я.С., Коваль В.С.

за участю:

прокурора – Марченка С.А.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – Грищенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020040030001463 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Червона Кам`янка Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України -

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 25.07.2020 року близько 21.00 години, керуючи технічно справним автомобілем «SKODA OCTAVIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль, який належить КП ДОР «АУЛЬСЬКИЙ ВОДОВІД», рухався в Дніпровському районі Дніпропетровської області в селі Партизанському по вулиці Заводській від станції Баловка в напрямку Полтавського шосе.

Під час руху ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та координувати свої дії, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу та швидкість керованого ним автомобіля, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно управляти їм, внаслідок чого втратив контроль над керуванням автомобіля «SKODA OCTAVIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та в районі будинку №14 по вулиці Заводській, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з велосипедом «Україна» під керуванням велосипедиста ОСОБА_2 , який рухався в протилежному напрямку. Внаслідок ДТП велосипедисту ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла – рана тім`яно-скроневій ділянці праворуч, у середній третині спинки носу, на нижній стінці правого зовнішнього слухового отвору, синці в обох периорбітальних ділянках, крововиливи у м`які тканини голови та шиї праворуч, перелом кісток носу, багатоуламковий перелом правої скроневої кістки з розповсюдженням на основу та склепіння черепа, перелом кісток носа без зміщення, крововилив під тверду мозкову оболонку на зовнішній поверхні правої півкулі з переходом на основу, крововилив під м`якою мозковою на зовнішній поверхні правих лобної, тім`яної та скроневої часток, на зовнішній поверхні тім`яно-потиличної частки, забої мозкової речовини на зовнішній поверхні правої скроневої частки та на базальній поверхні лівої скроневої частки, синці у середній третині по передньо-зовнішній поверхні правого плеча, на внутрішній поверхні лівого плеча у середній третині, на загальній поверхні лівого передпліччя у верхній та середній третині, садна у проекції у проекції правого ліктьового суглобу, у верхній третині правого передпліччя на розгинальній поверхні, крововилив у товщу м`яких тканин у проекції обох ліктьових суглобів з переходом на згинальну поверхню передпліч, синці та крововиливи у товщу м`яких тканин передньої поверхні грудної клітини та черевної стінки, крововиливи у товщу брижі тонкого кишечника, товщу позачеревної клітковини праворуч, поперечні переломи ребер праворуч по навколо хребтовій лінії 1-8, розрив лобкового симфізу та неповний розрив правого крижовоздухвинного з`єднання з крововиливами у навколишні м`які тканини, синці у нижній третині лівого стегна по передній поверхні, на переди -внутрішній поверхні правого стегна у нижній третині, у нижній третині лівої гомілки по передньо-внутрішній поверхні з переходом на тильну поверхню стопи, по, в ділянці промежини з переходом на нижній поверхні квадрант обох синиць; садна у проекції обох колійних суглобів, на задньо-внутрішній поверхні лівого стегна у середній та нижній третині, у нижній третині правої гомілки по передній поверхні, на межі верхньої та середньої третини лівої гомілки по передній поверхні; крововиливу у м`які тканини у середній та нижній третині правого стегна по передній поверхні, у проекції правого колінного суглобу, у товщу м`яких тканин правої гомілки по задній поверхні, у середній та нижній третині, по задньо-внутрішній поверхні лівого стегна у нижній третині, по передньо-внутрішній поверхні лівого колінного суглобу з частковим переходом на передньо-внутрішню поверхню верхньої третини гомілки, нижній третині лівої гомілки по передньо-внутрішній поверхні з переходом на тильну поверхню стопи які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-е, «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи, виразилось в тому, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «SKODA OCTAVIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12. 1, 2.9(а) Правил дорожнього руху України, який свідчить:

- п. 2.9 (а) «Водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин».

- п. 12.1 - "При виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно управляти їм", невиконання яких знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що наступили.

Смерть ОСОБА_2 настала від сумісної тупої травми тіла у вигляді численних ломів кісток черепа з крововиливами під м`які та тверду мозкові оболонки, забої речовини головного мозку, переломи ребер, тазу з крововиливами у навколониркову клітковину та брижу тонкого кишечника, клінічний перебіг якої ускладнився поліорганною недостатністю, що підтверджується вищевказаними даними судово-медичного дослідження.

Враховуючи морфологічний характер, механізм виникнення та локалізацію тілесних ушкоджень виявлених на трупі потерпілого, не виключається можливість їх отримання в умовах дорожньо-транспортної події. Між отриманою сумісною травмою тіла та настанням смерті є прямий причинний зв`язок.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Він народився у Кіровоградської області, закінчив 10 класів, та проходив військову службу у будівельних військах, закінчив ПТУ. Знаходився у шлюбі, який вже розірваний на цей час проживає у м. Кам`янське в цивільному шлюбі. 25 липня 2020 року був вихідний день і він не мав права користуватись службовим автомобілем, та поїхав до свого товариша на автомобілі Шкода Октавіа, яке належить підприємству, де він працював водієм останній час, на пасіку. В той вечір він мав поставити автомобіль до гаражу, але вживав алкогольні напої зі своїм товаришем, та не планував сідати за кермо, однак у них стався конфлікт. На його думку, він поїхав, перебуваючи у середньому стані алкогольного сп`яніння, тому як вживав пиво. Під час руху зі швидкістю близько 50 км/год по незнайомій йому ділянці дороги в с. Партизанське по вул. Заводській близько о 21 годині, він відволікався на навігатор, оскільки ту місцевість не знав. Велосипедиста побачив, вже коли скоїв зіткнення з ним і почав гальмувати автомобіль. Додатково повідомив суду, що не працював на інших посадах, а лише водієм. Останній тривалий час працював за кордоном у Польщі.

Просив суд суворо не карати і врахувати його щире каяття, повне відшкодування матеріальних і моральних збитків потерпілій стороні та не позбавляти його права керування, оскільки він працює водієм і це є його основний дохід.

Потерпіла ОСОБА_3 , 1944 року народження – мати загиблого, у судове засідання не з`явилась, та надала суду нотаріально посвідчену заяву, зі змісту якої вбачається, що вона бажає не бути присутньою ні в підготовчому засіданні та проводити розгляд справи без її участі.

Окремо у заяві зазначено про те, що вона претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, та висловила думку призначити йому покарання без позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та процесуальних документів, які стосуються речових доказів.

До такого висновку, крім думки сторін, суд дійшов, ознайомившись зі змістом доданого до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування, в якому зазначено про допит потерпілої та відсутній перелік допитаних свідків (очевидців) дорожньо-транспортної пригоди, скоєної обвинуваченим.

В зазначеному реєстрі лише наявні відомості про проведення експертиз:

- судово-медичної №1519/387-Е від 20 серпня 2020 року.

- судово-автотехнічної №19/104-9/2/960 від 11 серпня 2020 року.

- судово транспортно-трасологічної експертизи №19/104-9/2/960 від 11 серпня 2020 року.

Висновки яких дослівно зазначені в обвинуваченні, а тому, на думку суду, не потребують додаткового викладення та дослідження.

Суд переконався у тому, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції у суду немає.

Сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що наведеними доказами у своїй сукупності у повному обсязі доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , та його дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, які виразились у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_2 .

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання свої вини.

Обставини, що обтяжують його покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Ця обставина знайшла підтвердження у судовому засіданні під час дослідження висновку щодо результатів медичного огляду від 30 липня 2020 року, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин у стані алкогольного сп`яніння, а під час допиту обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що злочин скоєно в нетверезому стані після вживання алкогольних напоїв (пива).

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому суд не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 75,76 КК України, як про це в судових дебатах просив прокурор і сторона захисту, такі підстави відсутні, навіть не зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим та відшкодування шкоди потерпілої, її думки щодо покарання, оскільки ці обставини не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер його дій описаний в обвинувальному акті:

«….знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та координувати свої дії, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність з негативними наслідками…..», внаслідок яких спричинено смерть людини.

Суд не може прийняти до уваги посилання сторони захисту на позитивну характеристику обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки в судовому засіданні досліджена характеристика з місяця роботи обвинуваченого – КП Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» від Генерального директора ОСОБА_4 , з якої вбачаться, що обвинувачений ОСОБА_1 працював на вищевказаному підприємстві з 23 червня 2020 року по 28 липня 2020 року на посаді водія автотранспортних засобів 3 класу, був прийнятий на роботу терміном на два місяці, звільнений з посади 28 липня 2020 року на підставі п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України, а цей пункт наведеного закону передбачає розірвання трудового договору за прогули без поважних причин .

Доводи захисту та обвинуваченого про працю водієм та стаж керування близько 30 років не підтверджені документально.

Долучена до матеріалів кримінального провадження характеристика підписана сусідами, але без посвідчення печаткою, підпису будь якої посадової особи м. Кам`янське, де мешкає обвинувачений, а тому суд не приймає її як належну характеристику особи обвинуваченого.

Розглядаючи питання про міру покарання відносно ОСОБА_1 , суд також враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу обвинуваченого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності (досліджена судом вимога щодо судимостей обвинуваченого містить місце народження: Миколаївська область, тоді як згідно обвинувального акту та документів обвинуваченого він народився: с.Червона Кам`янка Олександрійського району Кіровоградської області), але вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, та враховує оформлену належним чином заяву потерпілої про відшкодування збитків, відомості про задовільний фізичний стан обвинуваченого ОСОБА_1 , який на спеціальних обліках не перебуває, відсутність утриманців.

В судовому засіданні обвинувачений в обґрунтування своїх дій послався на те, що сів за кермо у стані алкогольного сп`яніння, оскільки у нього були на те причини, а саме конфлікт з його товаришем, але враховуючи відсутність в матеріалах провадження відомостей про наявність визначення концентрації алкоголю в крові тобто вміст алкоголю в проміле , суд не може погодитись із такою аргументацією вживаного пива, та дій винного, оскільки згідно з вимогами п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України – водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Суд критично ставиться до обґрунтування, та пояснень обвинуваченого про кількість вживаного алкоголю, відволікання на навігатор під час руху у населеному пункті.

Згідно п.12.1. Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

З врахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції у виді реального позбавлення волі.

На думку суду, таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує думку потерпілої ОСОБА_3 , але наголошує, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах передбаченого законом строку, при цьому враховує думку потерпілої ОСОБА_3 , тобто не застосовуючи максимальну міру позбавлення волі до обвинуваченого.

При призначенні покарання суд також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини. В справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість – одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави – захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

В суді було встановлено, що порушення ПДР України, допущені обвинуваченим ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Крім того, скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ст.286 КК України віднесено до злочинів проти безпеки руху.

Не заслуговують на увагу доводи захисту про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами та посилання на досліджену в порядку ст. 363 КПК України Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року, по справі №175/3989/20, яким провадження відносно ОСОБА_1 по ст. 130 КУпАП закрито.

Суд не може врахувати ці обставини як такі , що реабілітують обвинуваченого через те, що протокол за керування у нетверезому стані складений органом слідства 20 жовтня 2020 року, тобто за 5 днів до закінчення строку трьох місячного строку з моменту скоєння адміністративного правопорушення і притягнення до відповідальності.

Суд раніше зазначив , що доводи захисту , та обвинуваченого про працю водієм близько 30 років не підтверджені документально, а тому вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки даний злочин пов`язаний з експлуатацією транспортного засобу та протиправні дії обвинуваченого пов`язані з нехтуванням Правил дорожнього руху України, призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в наслідок чого спричинено смерть людини. Це свідчить про відсутність у обвинуваченого належних навиків керування транспортними засобами і застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами надасть йому можливість, в разі бажання в подальшому керувати транспортними засобами, додатково вивчити правила дорожнього руху та пройти додаткове навчання у відповідних навчальних закладах щодо покращення навиків керування.

Разом з тим, незважаючи на поведінку обвинуваченого, який належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки протягом всього часу судового розгляду кримінального провадження, у суду наявні підстави для взяття його під варту, виходячи з наявності ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, надають підстави вважати, що ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили може переховуватися від відбування покарання, а отже може перешкоджати виконанню вироку після набрання ним законної сили.

Отже, з метою запобігти вищезазначеному ризику, суд вважає необхідним застосувати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Дніпровська УВП (№ 4)» до набрання вироком законної сили, взявши останнього під варту негайно в залі суду.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України судові витрати по справі за проведення судових експертизи слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 і стягнути в дохід держави.

Позов про відшкодування шкоди за лікування ОСОБА_2 органом обвинувачення в інтересах держави не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

З огляду на вимоги ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту з цього майна.

Керуючись ст.ст. 364, 369, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і взяти його під варту в залі суду негайно.

Строк покарання обчислювати з 20 січня 2020 року.

У рахунок відшкодування витрат на проведення судово транспортно-трасологічної експертизи №19/104-9/2/960 від 11 серпня 2020 року стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) 1307,60 грн. на користь держави (УК у Чечел.р.м. Дніпра/Чечел.р/24060300; Код ЄДРПОУ: 37989253; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) номер рахунку: UА878999980313060115000004008; Код бюджетної класифікації: 24060300; Найменування коду бюджетної класифікації: інші надходження;) призначення платежу: за експертизу №19/104-9/2/960 від 11 серпня 2020 року.

У рахунок відшкодування витрат на проведення судово автотехнічної експертизи №19/104-9/2/947 від 11 серпня 2020 року стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) 1307,60 грн. на користь держави (УК у Чечел.р.м. Дніпра/Чечел.р/24060300; Код ЄДРПОУ: 37989253; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) номер рахунку: UА878999980313060115000004008; Код бюджетної класифікації: 24060300; Найменування коду бюджетної класифікації: інші надходження;) призначення платежу: за експертизу №19/104-9/2/947 від 11 серпня 2020 року.

Скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді від 27 липня 2020 року на транспортний засіб «SKODA OCTAVIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , – після набрання вироком законної сили повернути власнику.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Суддя С.О. Ребров