Рішення № 94252883, 26.11.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51693/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Новака Р. В.

при секретарі Пітей О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», про захист прав споживачів та стягнення пені,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є клієнтом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на підставі депозитного договору № SAMDN01000726770808 від 26.06.2012. Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунок позивача було заблоковано, нарахування відсотків припинено. 06.07.2018 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримано заяву позивача 08.06.2018 (вх. № 97298-ВБ) про розірвання договору № SAMDN01000726770808 від 26.06.2012, видачу вкладу та відсотків, проте дана заява банком була проігнорована. У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення вкладу, відсотків та штрафних санкцій. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2019, у справі № 757/39360/18-ц, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення депозитного вкладу, відсотків та штрафних санкцій, стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 14590,79 дол. США та 745,10 грн. Постановою Київського Апеляційного суду від 12.09.2019 рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2019 змінено в частині розміру стягнутих з банку коштів, замість 14590,79 дол. США, стягнуто 14575,79 дол. США. Сума судового збору також була зменшена з 3982,00 грн. на 3972,00 грн. В решті рішення Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2019 залишено без змін. 18.09.2019 позивач звернувся до банку із пропозицією про добровільне виконання рішення суду. У пропозиції позивач запропонував відповідачу, на протязі 10 днів після її отримання, виконати рішення суду та повідомив, що за таких умов він відмовиться від будь-яких подальших претензій до банку, у тому числі й від стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Листом № 20.1.0.0.0/7- 190918/987 від 24.09.2019 банк відмовівся від пропозиції. У зв`язку із тим, що банк відмовився від добровільного виконання рішення суду позивач звернувся із позовом до суду з метою спонукати банк якнайшвидше виконати рішення Печерського районного суду міста Києва від 20.03.2019, з урахуванням змін внесених Постановою Київського Апеляційного суду від 12.09.2019. 05.07.2018 та 09.08.2018 банк підтвердив обсяг зобов`язань перед позивачем, шляхом надання довідок про залишки коштів на її рахунках (довідки № KR2FR0L6764STHNI від 05.07.2018 та № SU3B1DUHA003A7P0 від 09.08.2018. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить стягнути на її користь з відповідача пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 26.09.2019 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами позовного (загального) провадження.

06.03.2020 представник відповідача направив на адресу суду відзив, в якому просив у разі задоволення позову, зменшити нараховану суму пені позивачем до розміру відсотків, які були стягнені по кожному договору банківського вкладу відповідно до судового рішення у справі №757/39360/18-ц, з урахуванням принципу розумності та справедливості. Крім того, просив суд врахувати те, що сума яка підлягає стягненню з відповідача зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть в подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Ухвалою від 02.07.2020 підготовче провадження у справі закрито та призначено до розгляду по суті.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача через канцелярію суду подав заяву, в якій він просив провести судове засідання без його участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2012 між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDN0100072770808. Розмір вкладу становить 10481,39 доларів США. На підставі вказаного договору відповідачем було відкрито рахунок для внесення коштів, на цей рахунок позивачем були внесені грошові кошти у розмірі 10481,39 дол. США. Також судом встановлено, що після блокування рахунку банком, навесні 2014 р., нарахування відсотків було припинено.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2019 у справі № 757/39360/18-ц, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення депозитного вкладу, відсотків та штрафних санкцій - задоволено частково, стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 14590,79 дол. США та 745,10 грн а також судовий збір у розмірі 3982,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.09.2019 рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2019 у справі №757/39360/18-ц змінено в частині розміру стягнутих з акціонерного товариства Кмерційний банк «Приватбак» на користь ОСОБА_1 коштів у валюті доларах США, визначивши до стягнення 14575 доларів США 79 центів та визначивши судовий збір в розмірі 3972,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом про стягнення пені, з метою якнайшвидше спонукати повністю платоспроможного боржника виконати своє зобов`язання, від безпідставного невиконання якого він ухиляється.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом

Враховуючи, практику застосування ЄСПЛ поняття «власність», до неї слід також віднести грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача. Невиконання зі сторони відповідача обов`язку щодо повернення позивачу належних йому грошових коштів може мати наслідком порушення зобов`язання держави щодо захисту права позивача користуватися та розпоряджатися його майном - грошовими коштами, яке захищене частиною першою статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З цього слідує, що послугою банку, після закінчення дії депозитного договору або отримання банком вимоги вкладника видати вклад є видача грошової суми, яка складається з суми вкладу та суми відсотків нарахованих за користування вкладом.

Пунком 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага.

Таким благом, у нашому випадку, є видача/повернення/надання/передача банком вкладнику його коштів (депозиту) переданих банку раніше на зберігання та примноження.

Верховний Суд України у своїх Постановах: від 11.05.2016, у справі № 6-37цс16; від 01.06.2016, у справі № 6-2558цс15; від 28.09.2016, у справі № 6-1699цс16; від 13.03.2017, у справі № 6-2128цс16; від 13.09.2017, у справі № 6-1881цс16, прийшов до висновку, що нарахування пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з дня витребування вкладу до дня ухвалення судового рішення, повинно нараховуватися не на ненараховані або невиплачені відсотки, а на сам вклад.

Правова позиція Верховного Суду України, викладена у зазначених вище Постановах підтримана та залишена без змін у постановах Верховного Суду, а саме: у Постанові ВС від 12.02.2018, у справі № 753/2454/16-ц; у Постанові ВС від 14.02.2018, у справі № 761/24140/15-ц; у Постанові ВС від 04.04.2018, у справі № 367/7401/14-ц; у Постанові ВС від 28.03.2018, у справі № 754/931/15-ц; у Постанові ВС від 18.04.2018, у справі № 201/17457/15-ц; у Постанові ВС від 15.05.2018, у справі № 761/31569/16-ц; у Постанові ВС від 18.07.2018, у справі № 201/12075/14-ц; у Постанові ВС від 19.09.2018, у справі № 761/46145/16-ц; Постанові ВС від 01.10.2018, у справі № 761/42169/16-ц; у Постанові ВС від 05.12.2018, у справі № 369/8423/16-ц; у Постанові ВС від 06.12.2018, у справі № 235/6674/16-ц, у Постанові ВС від 15.04.2020, у справі № 756/14910/16-ц.

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) та постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19).

У справі № 359/8114/17, Верховний Суд, у постанові від 19.06.2019, зазначив, що цілком законним є стягнення з Банку на користь позивача пені у розмірі трьох процентів від суми утримуваних Банком коштів, оскільки відмова Банку виконати рішення суду та своєчасно видати вкладнику належні йому кошти свідчить про невиконання Банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів» у вигляді сплати пені у розмірі трьох процентів від суми утримуваних Банком коштів за кожен день прострочення до дня фактичної видачі.

Також у даній постанові Верховний Суд прийшов до висновку, що висновок апеляційного суду про те, що вартість послуги за договором банківського вкладу - це лише розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, не відповідає вимогам наведених вище норм законодавства, а також пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», яким визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага. Таким благом є видача (повернення) вкладнику його коштів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 по цивільній справі № 723/304/16 (провадження № 14-360цс19) підтвердила правомірність та відповідність принципу співмірності стягнення пені у розмірі утримуваних банком коштів належних позивачу.

У справі № 757/70995/17-ц (провадження № 61-20253св19), Верховний Суд (постанова від 20.12.2019) Верховний Суд прийшов до висновку, що висновок апеляційного суду про те, що вартість послуги за договором банківського вкладу - це лише розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, не відповідає вимогам наведених вище норм законодавства, а також пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», яким визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага. Таким благом є видача (повернення) вкладнику його коштів.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-37цс16 та від 01.06.2016 у справі № 2558цс15, від 28.09.2016 у справі №6-1699цс16, від 13.03.2017 у справі №6-2128цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання суд застосовує до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14.

Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов`язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд вважає, що неправомірна поведінка боржника не повинна залишатися безкарною, бо ніхто не має права отримувати будь-які переваги з своєї незаконної поведінки. Порушення вимог закону не може бути для боржника вигіднішим ніж його виконання.

Відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення чи філії не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку.

Перевіривши наданий представником позивача розрахунок грошових сум, суд приходить до висновку про його правильність у частині нарахувань пені, але оскільки сума пені значно перевищує розмір суми утримуваних коштів, суд на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України вважає за можливе її зменшити.

Відтак позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки стягнення пені в іноземній валюті суперечить вимогам чинного законодавства, тому що згідно вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у національній валюті то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням виключно у національній валюті України - гривні.

Таким чином суд, враховуючи тривале та безпідставне невиконання відповідачем законних вимог позивача та рішення суду, що набрало законної сили, враховуючи недобросовісну поведінку банка, який навідь після надання позивачу офіційного підтвердження наявності належних йому коштів на рахунках в банку (у вигляді довідок про залишки коштів на рахунку), продовжив ігнорувати законні вимоги позивача про повернення належного йому вкладу, чим завдав йому збитків у зв`язку із тим, що після отримання заяви про видачу коштів продовжував використовувати на власну користь неповернуті активи позивача, приходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, яку вимагає стягнути позивач з відповідача, з 4529587,06 грн. (еквівалент 159604,90 дол. США за офіційним курсом НБУ (28,38 грн. за 1 долар США), станом на 26.11.2020) за договором № SAMDN01000726770808 від 26.06.2012, до 400000,00 грн. (приблизний еквівалент суми утримуваних коштів)

Ступінь такого зменшення пені (неустойки) судд вважає пропорційним, розумним та справедливим, таким, що відповідає завданню цивільного судочинства і не порушує права Позивача на отримання передбаченого законом штрафу за прострочення виконання зобов`язань по своєчасному поверненню банківського вкладу.

Одночасно, даний підхід ґрунтується на сталій судовій практиці судів, в тому числі Верховного Суду, які розглядаючи аналогічні справи, зменшували обсяг пені фактично до розміру 100 % від суми вкладів. Зокрема, у постановах від 19.09.2018 у справі № 761/46145/16-ц, від 01.10.2018 у справі № 761/42169/16-ц, Верховний Суд встановив, що стягнення судом пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі вкладу є обґрунтованим та прийнятним.

Згідно з пунктом 1 частини другої, шостої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а з врахування того, що в силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 8810,00 грн. в дохід держави.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення пені - задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 : 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за договором № SAMDN01000726770808 від 26.06.2012.

Стягнути з акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д

Суддя Р.В. Новак