Рішення № 94247860, 15.01.2021, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1695/20

Провадження № 2/682/80/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі: головуючого судді Шевчука В.В., за участю секретаря судового засідання Придачук Г.Л., представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Мушинської Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою КП «Славутське ЖКО» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,

в с т а н о в и в:

13.08.2020 до суду надійшов позов КП «Славутське ЖКО» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання.

В обґрунтування поданого позову представник позивача вказує, що ОСОБА_2 є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 . Квартира має статут – державна. У даній квартирі зареєстровано троє осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, як вказує представник позивача, відповідачі на даний час зареєстровані за вказаною адресою, хоча фактично протягом двох років в зазначеній квартирі не проживають та не з`являються. Відповідачі не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть і взагалі квартирою не цікавляться. Станом на 01.08.2020 заборгованість складає 12690 грн. 28 коп. за послуги теплопостачання, 6064 грн. 12 коп. за послуги управління багатоквартирним будинком, 262 грн. 48 коп. за вивезення твердих побутових відходів. Враховуючи наведене представник позивача звернувся до суду та просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та примусово зняти відповідачів з реєстраційного обліку у даній квартирі.

08.10.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_4 в якому остання заперечує проти задоволення позову. Вказує, що після народження дитини у 2016 році вона виїхала із спірної квартири та винаймала житло разом із цивільним чоловіком. Через деякий час мати, яка також є відповідачем по справі, перестала впускати ОСОБА_4 до житла та віддавати її речі, які ще до цього часу є в квартирі. На даний час у зв`язку із тим, що сімейне життя не склалось, ОСОБА_4 переїхала від цивільного чоловіка та має нагальну необхідність у забезпеченні права користування нею та її малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спірною квартирою. Про наявність боргів перед ЖКО ОСОБА_4 відомо не було. Відповідач вказує, що вона та її малолітня дитина іншого житла не мають, а наявну заборгованість ОСОБА_4 має намір сплатити.

В судовому засіданні представник позивача поданий позов підтримала з викладених у ньому підстав в частині визнання такими, що втратили право користування приміщенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вимог щодо виселення із спірної квартири ОСОБА_4 представник не підтримує у зв`язку із тим, що у квартирі АДРЕСА_1 значиться зареєстрованою малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є дочкою ОСОБА_4 . Окрім того відповідач ОСОБА_4 частково сплатила наявну заборгованість перед КП «Славутське ЖКО».

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради в судовому засіданні надала висновок органу опіки і піклування від 13.01.2020 № 04-31/36, згідно із яким при задоволенні даного позову будуть порушені права малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на житло.

Відповідачі, будучи нелаженим чином повідомлені про час та дату розгляду справи, до суду не з`явились та про причини неявки не повідомили.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши усі матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що основним наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , У даній квартирі також значаться зареєстрованими ОСОБА_4 (дочка), та ОСОБА_3 (син) (а.с. 4).

За даними акту від 26.05.2020, за адресою: АДРЕСА_2 ніхто не проживає, квартира опечатана. Борг за квартирою станом на 01.05.2020 складає: за теплопостачання – 13290 грн. 28 коп., управління багатоквартирним будинком – 5993 грн. 49 коп., вивезення твердих побутових відходів – 264 грн. 48 коп.

За даними довідки про склад сім`ї від 09.09.2020 № 6964/26-14, у квартирі АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та донька останньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 31, 32).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з п.п.1, 2, 5 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Статтею 71 ЖК УРСР визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 156 ЖК Української РСР, члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР, до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 протягом двох років не проживають у квартирі АДРЕСА_1 , житлом не цікавляться, не сплачують комунальних платежів, а тому не мають законних підстав для проживання за вказаною вище адресою. Зазначена позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 235/9835/15-ц.

Щодо позовних вимог про визнання такою, що втратила право користування житлом, ОСОБА_4 , суд звертає увагу на те, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності відповідним принципам статті 8 Конвенції.

Тому, враховуючи те, що малолітня дочка відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не має іншого житла, в якому остання може бути зареєстрованою, суд приходить до висновку, що визнання її матері ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою, порушить права та гарантії дитини щодо забезпечення житлом. Окрім того судом береться до уваги те, що відповідачем ОСОБА_4 частково сплачено заборгованість за комунальні послуги, надані КП «Славутське ЖКО». У зв`язку із наведеними обставинами суд приходить до висновку, що у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про примусове зняття відповідачів з реєстраційного обліку у спірній квартирі суд вважає за необхідне зазначити, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, в тому числі і на підставі рішення суду про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням (п.п. 3, 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207), а тому вказана позовна вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 219, 321, 391, 406 ЦК України, ст.ст. 70-72, 156 ЖК УРСР, ст.ст. 12, 141, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Славутське ЖКО» (адреса: вул. Миру 14а, м. Славута, код ЄДРПОУ 34432514) 1401 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шевчук В. В.

Повний текст рішення складено 19.01.2021