Ухвала суду № 94246117, 19.01.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 489/3545/18

н\п 1-кп/490/107/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

Головуючого - судді Лагода К.О.,

секретаря – Шевченко К.А.,

за участю прокурора - Шалабоди Д.О.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників – Петренко Л.В., Михайлова Г.В., Марченко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу прокуратури Миколаївської області Шалабоди Д.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених в рамках кримінального провадження № 12017150000000657, внесеного 24.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївська область, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 21.10.2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 01.12.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївська область, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого,інваліда 1 групи, раніше судимого: 18.10.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 1700 грн., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Миколаєва, Миколаївська область, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, раніше судимого: 30.11.2017 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017150000000657 внесеного 24.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор Шалабода Д.О. підтримав подане ним клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, строк яких спливає 20.01.2021 року, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків. Прокурор зазначив, що враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів обвинуваченим, стійкість сформованих злочинних намірів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також наявність відповідних ризиків, необхідно продовжити відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, прокурор зазначив, що відомості про неможливість перебування в умовах ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" відсутні, а тому більш м`який запобіжний захід, на його думку, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Захисник Петренко Л.В. просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на, те що стороною обвинувачення не надано жодного доказів на підтвердження вищевказаних у клопотанні ризиків, а тривале тримання під вартою, на думку захисника, є свавіллям відносно обвинувчаеного ОСОБА_2 , у зв`язку із чим, відносно останнього необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник Марченко В.І. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки клопотання про продовження строків тримання під вартою не відповідає вимогам КПК України та жодний ризик не доведений. Крім того, захисник просив змінити обвинуваченому обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням засобу електронного контролю у вигляді електронного браслету.

Захисник Михайлов Г.В. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 до затримання працював, не має на меті переховуватись від суду, а тому не має підстав для задоволення клопотання.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку своїх захисників.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку про доцільність продовження запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Крім того, відповідно до постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на території України продовжений з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р.

Так, відповідно до ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Так, судді Мамаєва О.В. та Тішко Д.А., які є членами колегії по вказаному провадженню, зайняті в інших процесах, а тому, з урахуванням думки учасників судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість розгляду заявлених прокурором клопотань про продовження обраних відносно обвинувачених запобіжних заходів одноособово головуючим.

Разом із тим, судом встановлено, що строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва спливає 20.01.2021 року, а до вказаного часу розглянути вказане кримінальне провадження не видається можливим.

З огляду на вказані обставини, з урахуванням думки прокурора, захисників, обвинувачених, які не заперечували проти розгляду клопотання прокурора про продовження строку обраного відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою одноособово головуючим суддею на підставі вимог ЗУ «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», суд вважає за можливе за наявних обставин розглянути головуючим питання продовження строків тримання обвинувачених під вартою.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинувачених переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення та здійснювати тиск на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, при встановленні наведених ризиків, суд, насамперед виходить з таких обставин, як ступінь тяжкості кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими за вчинення інкримінованих правопорушень.

Поряд із цим, суд не може не враховувати підвищену суспільну небезпеку інкримінованих обвинувачуваним кримінальних правопорушень, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими злочинами.

Так, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою раніше, суд врахував наявність ризику переховування обвинувачених від суду, ризику вчинення ними інших кримінальних правопорушень, ризику незаконного впливу ними на свідків, які на теперішній час ще не допитані судом.

Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою раніше, не зникли. Відповідно, вказані вище ризики не зменшилися.

Разом із тим, статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, враховуючи позицію, викладену у рішенні "Геращенко проти України", суди повинні, належним чином ураховуючи принцип презумпції невинності, розглянути всі факти, які свідчать "за" і "проти" існування публічного інтересу, який виправдовує відступ від норми статті 5 Конвенції.

А отже, зважаючи, зокрема, на правову позицію, викладену в п.п.35-43 рішення ЄСПЛ "Мюллер проти Франції", що тривале тримання під вартою може бути виправдано в тому чи іншому разі тільки тоді, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що попри презумпцію невинності, переважує принцип поваги до особистої свободи, суд приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.

Таким чином, з урахуванням наявних ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також правової позиції, викладеної в рішенні Європейського Суду у справі "Lavents v. Latvia", суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, оскільки інші, більш м`які запобіжні заходи, на теперішній час не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а отже у задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою необхідно відмовити.

Виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строків тримання під вартою обвинуваченим:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строком 17 березня 2021 року, включно;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 строком до 17 березня 2021 року, включно;

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 350, 372 КПКУкраїни, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу прокуратури Миколаївської області Шалабоди Д.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 17 березня 2021 року, включно.

Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити до 17 березня 2021 року, включно.

У задоволенні клопотання строни захисту про обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суд протягом семи днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя: К.О.Лагода