Вирок № 94239137, 19.01.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7332/20

Провадження № 1-кп/216/594/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого – судді Бутенко М.В.,

за участю: секретаря судового засідання Клименко О.В.,

розглянувши у спрощеному порядку в залі Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202004023000993 від 27.05.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новокурське, Широківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, не працюючого, має середню освіту, під наглядом лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 05.12.2019, Дзержинським районним судом, міста Кривий Ріг, Дніпропетровської області, за ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнити з іспитовим строком 2 роки. Рішенням Дніпровського апеляційного суду від 01.04.2020 року вирок Дзержинського районного суду, м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області від 05.12.2019 в частині призначення покарання скасовано, призначено покарання за ч. 3 ст. 185; ч. 3ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого більше суворим покаранням, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- 11.06.2020, у кримінальному провадженні № 12020040610000190 від 22.05.2020, за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, скеровано обвинувальний акт до Широківського районного суду, Дніпропетровської області,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в тому, що він скоїв умисний злочин у сфері господарської діяльності за наступних обставин.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.

Операції з металобрухтом відповідно до Закону України «Про металобрухт» - заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про металобрухт», заготівля металобрухту - діяльність, пов`язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб`єктами господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом.

Ст. 1 Закону України «Про металобрухт» закріплено, що купівля та/або реалізація металобрухту - діяльність, пов`язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов`язань.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про металобрухт» операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Встановлено, що ОСОБА_1 , 27 травня 2020 року діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи заздалегідь підшукані ним електронні ваги та орендований транспортний засіб - ГАЗ 330232-14 СПГ, бортовий малотоннажний - В, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в денний час, перебуваючи біля території домоволодіння АДРЕСА_2 , діючи умисно, достовірно знаючи, що його дії є протиправними, в порушення Закону України «Про металобрухт», не будучи зареєстрованим як суб`єкт господарювання та не маючи спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, особисто здійснив прийом металобрухту у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши масу вказаного металобрухту на спеціально заготовлених електронних вагах, за що надав останньому грошові кошти у сумі 450 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 27 травня 2020 року здійснив прийом брухту чорних металів у кількості 170 кг.

Умисні дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 213 КК України за ознаками: здійснення прийому брухту чорних металів фізичними особами, відомості про яких не включено до переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом.

Частиною 2 ст. 382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Від прокурора Уца Д.О. надійшло клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ст. ст. 381, 382 КПК України, просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_1 , який був представлений захисником адвокатом Бондарчук А.О. надали письмову заяву, в якій обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, згодні із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального правопорушення.

Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

У відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту матеріалами провадження підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.213 КК України.

Згідно з частини 3 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами статей 65-67КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7від 24жовтня 2003року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу винного, який в силу ст. 89 КК України не судимий, одружений, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у лікаря – психіатра та лікаря - нарколога не перебував та не перебуває (а.с. м.к.п. 44-45).

На підставі ст.66 КК України як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття обвинуваченого у вчиненому, яке виразилось в усвідомленні ним своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки, а також активне сприяння в розкритті злочину.

Обставин, згідно з положеннями статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому основного покарання у вигляді обмеження волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального Кодексу України (з урахуванням статті 5 КК України щодо зворотної сили закону, що пом`якшує покарання), за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений кримінальний проступок.

Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, тяжких наслідків від його дій не настало, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, тому йому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі із випробуванням, застосовуючи вимоги ст.ст. 75, 76 КК України, із покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати за залучення експерта відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності дост.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 381-382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 213 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , у цьому кримінальному провадженні не обирався.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12020040230000993:

- брухт чорних металів, загальною вагою 170 кг, що знаходяться на зберіганні у ТОВ «АльфаметалСтіл» за адресою м. Кривий Ріг, вул. Валявка, 1, – обернути у дохід держави (м.к.п.а.с.13).

Матеріали кримінального провадження № 12020040230000993залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням при обвинувальному акті № 216/7332/20 (1-кп/216/594/21).

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Центрально – Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Головуючий суддя М.В. Бутенко