Постанова № 94238860, 14.01.2021, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/1274/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.01.2021 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Сич С. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП, -

Встановив:

До Погребищенського районного суду Вінницької області надійши протоколи про адміністративні правопорушення серії ДПР 18 № 516185 від 22.10.2020 року, серії ВАБ № 163067 від 22.10.2020 року та додані матеріали, в яких зазначено, що 22.10.2020 року о 20 год. 10 хв. в м. Погребище по вул. Б. Хмельницького водій ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ 21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Крім того, 22.10.2020 року о 20 год. 20 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у п`яному вигляді по вул. Б. Хмельницького в м. Погребище, вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського, що виразилося у словесній образі, погрозі фізичною розправою, хапанні за однострій, спробі вдарити поліцейського.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протоколи про адміністративні правопорушення, за ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав. (а.с. 22).

За таких обставин, вважаю за можливе згідно зі ст.268 КУпАП розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно за ст. 185 КУпАП, як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язкі, а його вина доведена матеріалами справи.

Так, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених доказів, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 163067 від 22.10.2020 року (а.с. 3);

-протоколом про адміністративне затримання серії АА № 115603 від 22.10.2020 року (а.с. 4);

-рапортом начальника СРПП № 1 Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області Козки С. про вчинення ОСОБА_1 злісної непокори поліцейському (а.с. 7);

-рапортом поліцейського СРПП № 4 Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області Суходольської В. про вчинення ОСОБА_1 злісної непокори поліцейському (а.с. 8);

-поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 9-10).

Разом із тим, вирішуючи питання щодо наявності достатніх належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, суддя виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

З огляду на наведене суддя звертає увагу на гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка за своєю структурою встановлює загальні принципи та постулати щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення.

Вирішуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на розгляд даної справи, суд виходить з прецедентної практики ЄСПЛ, яка зводиться до того, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, однак по суті їй пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Зокрема, в даному випадку суддя враховує, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.

Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

Одним із основоположних базисних засад кримінального судочинства є забезпечення доведеності вини особи поза розумним сумнівом на підставі встановлених відповідним державним органом фактичних обставин та наданих ним доказів на їх підтвердження.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим звинуваченням.

Відтак, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України України від 09.11.2015 року №1452/735 (надалі - Інструкція).

Згідно із п. 6 Розділу І цієї Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених для застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

В п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Крім того, за змістом ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно із п. 3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Системний аналіз наведених приписів Інструкції дозволяє стверджувати, що підставою для проведення медичного огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи направлення його до найближчого закладу охорони здоров`я для проходження такого медичного огляду є наявність достатніх підстав вважати, що особа перебуває у такому стані, згідно з відповідними ознаками, визначеними в 3 розділу I цієї Інструкції.

При цьому, зважаючи на приписи ст.256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення чи в інших документах, що додаються до нього, має бути чітко зазначено, за якими саме ознаками працівник поліції дійшов висновку про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, що зумовлює необхідність проведення його медичного огляду.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про те, за якими саме ознаками, визначеними в п. 3 Розділу І цієї Інструкції, працівником поліції було встановлено, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Разом із цим, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що останній від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

Натомість, із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.10.2020 року № 37, виданого лікарем Погребищенської ЦРЛ Зозуля П.Г., вбачається, що точною годиною огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є 21 год. 05 хв., висновок огляду - «алкогольне сп`яніння».

Таким чином, наявність в адміністративних матеріалах згаданого висновку сама по собі спростовує наведені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості стосовно того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.

Крім того, у даному висновку не зазначено, з використанням якої вимірювальної техніки визначався стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 та якими були його результати в промилях.

Разом із цим, за правилами п.10 Розділу ІІ Інструкції результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Згідно із п.8 Розділу ІІ Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Крім того, суддею враховується, що в силу пункту 16 Розділу ІІІ Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Проте, в матеріалах справи відсутні направлення для проходження огляду на стан сп`яніння до КП «Погребищенська центральна районна лікарня» Погребищенської районної ради Вінницької області та акт огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Наведені порушення вимог Інструкції суддя вважає істотними та такими, що по суті унеможливлюють встановлення дійсних обставин по справі.

В п. 22 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Зважаючи на викладене, суддя дійшов висновку що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.10.2020 року № 37, є недопустимим доказом.

З огляду на наведене особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б у сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.

Відтак, суддя не вбачає підстав для визнання винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що в судовому засіданні не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В ч. 1 ст. 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, приймаючи до уваги особу правопорушника, а також зважаючи на характер правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Керуючись ст. ст. 27, 40-1, ст. 185, ст. ст. 247, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя-

Постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

В частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , на користь держави «Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106» 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Погребищенський районний суд Вінницької області.

Суддя