Ухвала суду № 94238343, 17.12.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 134/1453/17

УХВАЛА

17 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі – Іоновій К.В.,

за участю: прокурора – Вітковської Л.Ф.,

захисників-Антонюка Я.В., Чумака Д.П.,

обвинувачених- ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області письмове клопотання прокурора та усне клопотання захисника у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 31.05.2017 в ЄРДР за №12017020190000195 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч.3 ст.187 КК України, -

УСТАНОВИВ:

З 19.06.2020 в проваджені Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться вищевказане кримінальне провадження. В даному судовому засіданні прокурор Вітковська Л.Ф. просила суд задовольнити подане неї письмове клопотання про продовження застосованого обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки такий строк спливає та ті ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу не змінилися та не відпали, а саме: ОСОБА_1 разом із обвинуваченим ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, тобто особливо тяжкого злочину, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України (перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інший злочин ); обвинувачений ОСОБА_1 на час затримання не працював , неодружений, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, даних про те, що він має неповнолітніх дітей, а також осіб на утриманні – відсутні. Тому вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечить процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти доведеним ризикам.

Захисник Антюнюк Я.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив суд змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки обвинувачений має на утриманні матір, яка хворіє на ряд хронічних захворювань та перебуває на «Д» обліку у лікувальному закладі ; крім цього, також має малолітніх дітей, тому вважає, що саме такий запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, підтримавши клопотання свого захисника, запевнює суд що не має наміру переховуватися від суду та вчиняти інші злочини.

Захисник Чумак Д.П. підтримав клопотання захисника Антонюка Я.В.

Вислухавши клопотання прокурора та захисника , міркування сторін кримінального провадження щодо них, суд вважає , що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а клопотання захисника- необґрунтованим та таким, що підлягає відмові у задоволені виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п.2ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Згідно роз`ясненнями, викладеними у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», судам роз`яснено, що відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 не має на волі соціально-стримуючих факторів; обвинувачується разом із обвинуваченим ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, наразі судовий розгляд кримінального провадження ще нерозпочатий, судом не заслухані покази свідків, обвинувачених , не досліджені докази у даному провадженні, тому суд вважає, що продовжують існуювати та не відпали ризики: незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків, з метою зміни їх показів у суді; вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а також переховування ним від суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме- до 09 січня 2021 року включно.

У задоволенні клопотання захисника Антонюка Я.В. про зміну обвинуваченому запобіжного захисту на цілодобовий домашній арешт слід відмовити, оскільки стороною захисту, хоча надана довідка від 16.11.2020 з лікувального закладу , що гр. ОСОБА_4 перебуває на « Д» обліку в КНП « Вапнярському медичному МЦПМСД» , оскільки має ряд хронічних захворювань, однак суду не наданій докази того, що ця громадянка є матерію ОСОБА_1 , що вона потребує постійного догляд та на час затримання перебувала на утриманні ОСОБА_1 , тому суд вважає, що цей документ не є належним доказом у підтвердження того, що гр. ОСОБА_4 перебувала на утриманні, потребувала та отримувала постійний догляду з боку обвинуваченого. Аналогічне ставлення суду і до довідки № 3192 від 18.11.2020 виконавчого комітету Вапнярської сільської ради ОТГ Томашпільського району Вінницької області, оскільки це довідка лише констатує те, що ОСОБА_5 , 2005 р.н. та ОСОБА_6 , 2010 р.н. зареєстровані разом із обвинуваченим ОСОБА_1 за однією адресою. Однак суду не надано стороною захисту доказів того , що батьком цих дітей є обвинувачений, а також того, що ці діти на час затримання обвинуваченого перебували на його утриманні.

Отже, суд вважає, що захисником не надано суду належних та допустимих доказів у спростовування наявності наведених ризиків прокурором.

Наявність лише довідки № 144 від 18.11.2020 селищного голови Вапнярської сільської ради ОТГ про те, що рада компрометуючими матеріалами на ОСОБА_1 за місце його проживання не володіє, не є достатнім доказом забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків.

Тому у задоволені клопотання захисника Антонюка Я.В. слід відмовити.

Керуючись ст.331 КПК ,Суд-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Вітковської Л.Ф. – задовольнити.

Продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1), тобто по 14.02.2021 року, включно.

У задоволенні клопотання захисника Антонюка Я.В., про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установі "Вінницька установа виконання покарань (№1), - для виконання; іншим учасникам кримінального провадження, вручити в залі судового засідання,- для відому.

Відкласти судове засідання на 01.02.2021 о 14.30 год., у зв`язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів, обвинуваченим- з дня отримання копії цієї ухвали, а іншими учасниками - з дня проголошення ухвали.

Повна ухвала суду проголошена 18.12.2020 о 12.00 годин.

Суддя: О.Б. Саєнко