Рішення № 94234592, 19.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року м. Київ № 640/856/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРМУС», про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

16.01.2019 позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України (Мін`юст, Відповідач 1), Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (ДП «НАІС», Відповідач 2) у якій просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06.11.2018 №3463/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яким вирішено тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць;

- зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що під час прийняття рішення про державну реєстрацію прав діяла в межах своїх повноважень та на підставі законодавства України. Оскаржуваний наказ, а також довідка на підставі якої його прийнято, прийняті з грубим порушенням положень чинного законодавства.

Зокрема, скарги ТОВ «ПЕРМУС» від 06.09.2018 та 18.09.2018 подані з порушенням терміну і не підлягали розгляду, оскільки на такі скарги розповсюджується порядок визначений Законом України "Про звернення громадян" внаслідок того, що в силу Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990), контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і обґрунтованих подань територіальних органів Мін`юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах. Відповідна скарга подається протягом одного місяця з часу ознайомлення, проте не більше одного року з моменту прийняття відповідного рішення, відтак термін в один рік є преклюзивним строком, тобто таким із закінченням якого припиняється цивільне право як таке, зокрема право звернутись із скаргою закінчилось 25.03.2017 і такий строк не міг бути поновлений.

Поряд із цим позивач зазначає, що Порядок №990 затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 та набрав чинності 30.12.2016, в той час коли оскаржувані реєстраційні дії було вчинено 25.03.2016, а відповідно до положень ст. 58 Конституції України не може застосовуватись до реєстраційних дій, вчинених до 30.12.2016.

Окрім того, Міністерством юстиції України проведена камеральна перевірка за скаргою ТОВ «ПЕРМУС» незважаючи на наявний судовий спір, що є підставою для висновків про безпідставність та незаконність оскаржуваного Наказу.

Також позивач вказує на безпідставність посилань комісії на те, що ПН КМНО ОСОБА_1 не сформована картка прийому заяви та те, що письмові вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» повернулись без вручення, оскільки наведене не відповідає дійсності.

Щодо вимог до ДП "Національні інформаційні системи", позивач у відповіді на відзив посилається на п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, згідно якого відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Заявлена до ДП «НАІС» вимога є похідною від основної вимоги і забезпечує ефективний захист прав.

При цьому, позивач посилається на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2018 №826/11834/18, ухваливши яке, суд, визнавши протиправним та скасувавши наказ Міністерства юстиції України про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав на нерухоме майно одночасно вирішив зобов`язати відповідача забезпечити виконання рішення суду по даній справі, що набрало законної сили, шляхом здійснення протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішення заходів щодо поновлення прав позивача відновлення (розблокування) ДП «НАІС» доступу державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідаючи на відзив Мін`юста, позивач вказує на обставини по суті спору, зокрема те, що:

- картка прийому заяви №14759615 сформована;

- за внесення змін до записів Державного реєстру прав, у тому числі виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, - 0,04 мінімальної заробітної плати, яка становила 1 218 грн., відповідно, враховуючи, що 60 відсотків коштів адміністративного збору, що залишається у приватних нотаріусів або акредитованих суб`єктів, які здійснили державну реєстрацію прав, до державного бюджету мало бути перераховано 19,50 грн. (1 218*0,04*40%=19,488), проте ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» здійснило сплату адміністративного збору у розмірі 100 відсотків, а саме 48,72 грн. (1 218*0,04=48,72). Довідкою комісії встановлено, що адміністративний збір заявником сплачено у розмірі 48,72 грн., при цьому Відповідач 1 не встановлює та не вказує в якому розмірі належало сплатити адміністративний збір за реєстраційною дією, доходить невірного висновку, що ПН КМНО ОСОБА_1 прийнято рішення без внесення заявником відповідної плати адміністративного збору за вчинення реєстраційної дії;

- посилання відповідача про те, що ПН КМНО ОСОБА_1 здійснено реєстраційні дії без додання до Державного реєстру прав електронних копій документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію внесення змін не підтверджений жодним належним та допустимим доказом;

- станом на дату вчинення реєстраційної дії 09.12.2015 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містив жодних вимог щодо сканування документів (ст. 15 Закону);

- реєстраційна дія проводилась нотаріусом, яким посвідчено договір відступлення, отже договір був укладений та посвідчений належним чином, а нотаріусом виконано вимоги законодавства щодо державної реєстрації прав, які виникли в результаті укладеного договору відступлення (п. 9 Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії);

- Порядок №1141 визначає процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а не порядок реєстрації речових прав, пункти 4 та 7 Порядку №1141 взагалі не містять вимог до сканування документів, а пункт 56 містить положення виключно стосовно того, що є Реєстраційною справою, та міститься в розділі Реєстраційна та облікова справа.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 у справі відкрито провадження.

Відповідач-1 - Мін`юст у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує. Щодо порушень встановлених під час перевірки зазначає, що 09.12.2015 приватним нотаріусом ОСОБА_1 зареєстровано у базі даних Державного реєстру прав заяву №14759615 щодо зміни іпотекодержателя щодо нежитлового приміщення подану представником ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС». На порушення пункту 9 Порядку №868, пунктів 4, 7 Порядку №1141, приватним нотаріусом ОСОБА_1 не сформовано картку прийому вищезазначеної заяви №14759615, один примірник якої долучається до документів, поданих заявником, а другий примірник - надається заявнику відповідно до законодавства. За результатом розгляду заяви №14759615 приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення про внесення змін №26923423 та змінено іпотекодержателя об`єкта нерухомого майна з Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС». На порушення вимог пунктів 1, 9, 10, 13 Порядку №868, пунктів 4, 7, 56 Порядку №1141 приватним нотаріусом ОСОБА_1 здійснено вищезазначені реєстраційні дії, без додання до Державного реєстру прав електронних копій документів, на підставі, яких проведено державну реєстрацію внесення змін.

Щодо застосування Порядку №900 Мін`юст звертає увагу, що законодавством не передбачений проміжок часу, за який може здійснюватися контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації. Закон та Порядок встановлюють загальну можливість проведення контролю щодо усіх реєстраційних дій, суб`єктами державної реєстрації. Окрім того, звернуто увагу на те, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено статтею 371, що передбачає повноваження Міністерства юстиції України на здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав і не встановлені обмеження відносно Міністерства юстиції України на здійснення контролю реєстраційних дій, що були вчинені до 02.11.2016.

Окрім того, Відповідач-1 стверджує, що позивач не навів жодної норми законодавства, що перешкоджає здійсненню контролю у сфері державної реєстрації за наявності судового спору.

Особа, права якої порушені може звернутися до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії та рішення державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації в порядку статті 37 Закону, з вимогою скасувати рішення державного реєстратора або в порядку статті 37-1 Закону, з вимогою провести перевірку дій державного реєстратора. Рішення відповідача, прийняті в порядку статті 37-1 Закону не можуть мати наслідком скасування записів державного реєстру і тим самим не перешкоджають судовому розгляду справи.

Поряд із цим Відповідач-1 зазначає, що оскаржуваний наказ виконаний та вичерпав свою дію, строк блокування доступу до державного реєстру позивачу закінчився ще 06.12.2018 тоді як позовна заява датована - 14.01.2019, таким чином наразі наказ Міністерства юстиції України жодним чином не порушує права позивача.

Відповідач 2 - ДП «НАІС» у відзиві на позовну заяву зазначає, що ДП «НАІС» не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та законодавчо не уповноважений владно керувати поведінкою, в тому числі, позивача. Звернуто увагу на те, що позивачем у позовній заяві не відображена суть протиправних дій ДП «НАІС» та жодним чином не доведено порушення ним прав, свобод або інтересів позивача. Нормативно-правовими актами ДП «НАІС» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України та технічним адміністратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав, організовує та проводить навчання для роботи з цим реєстром. ДП «НАІС», будучи технічним адміністратором Державного реєстру прав не уповноважене приймати владно-управлінські рішення, а лише безпосередньо їх виконує. Одночасно із цим, у ДП «НАІС» відсутнє право перевірки законності рішень Міністерства юстиції України та право відмови від їх виконання. Тобто, ДП «НАІС» реалізує приписи наказів Міністерства юстиції України у будь-якому випадку, оскільки відповідне зобов`язання для ДП «НАІС» встановлено Законом. З огляду на наведене ДП «НАІС» вважає, що позовні вимоги заявлені до підприємства задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Наказом Міністерства юстиції України №3463/5 від 06.11.2018 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць (а.с. 13, 95, 103).

Підставою прийняття даного наказу зазначено довідку від 19.10.2018 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 03.10.2018 №3625/7 (а.с. 14-19, 96-101).

З довідки вбачається, що комісією, у складі начальника відділу контролю у сферах державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату, головного спеціаліста відділу контролю у сферах державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату, головного спеціаліста відділу контролю у сферах державної реєстрації Управління акредитації, контролю та моніторингу суб`єктів державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріат, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 03.10.2018 №3625/7 проведено відповідну перевірку.

Перевірку проведено згідно зі статтею 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990, відповідно до наказу Міністерства юстиції України на підставі скарг ТОВ «ПЕРМУС» від 06.09.2018 (а.с. 105-127) та 18.09.2018 (а.с. 131-153).

У довідці зазначено, що 09.12.2015 о 18:13 приватним нотаріусом ОСОБА_1 зареєстровано у базі даних Державного реєстру прав заяву №14759615 щодо зміни іпотекодержателя щодо нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 84, прим. 1, подану представником ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» на підставі довіреності від 28.10.2014, виданої приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко М.М. №1441 (електронна копія вищезазначеної довіреності відсутня у Державному реєстрі прав).

На порушення пункту 9 Порядку №868, пунктів 4, 7 Порядку №1141, приватним нотаріусом ОСОБА_1 не сформовано картку прийому вищезазначеної заяви №14759615.

У довідці також зазначено про те, що разом із заявою №14759615 для державної реєстрації заявником подано договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 09.12.2015, виданий приватним нотаріусом ОСОБА_1 №2324 (далі - договір №2324) (електронна копія договору №2324 відсутня у Державному реєстрі прав).

09.12.2015 о 18:15 за результатом розгляду заяви №14759615 приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення про внесення змін №26923423 та змінено іпотекодержателя з Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» (запис про іпотеку Державному реєстрі прав №922385, розділ №58420953109) об`єкта нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 84, прим. 1, загальною площею 269,6 кв. м.

На порушення вимог пунктів 1, 9, 10, 13 Порядку №868, пунктів 4, 7, 56 Порядку №1141 приватним нотаріусом ОСОБА_1 здійснено вищезазначені реєстраційні дії, без додання до Державного реєстру прав електронних копій документів, на підставі, яких проведено державну реєстрацію внесення змін.

З огляду на наведене, відповідно до частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 9 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990, Комісією запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Вважаючи наказ Міністерства юстиції України №3463/5 від 06.11.2018 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць та довідку від 19.10.2018 складену за результатами проведення камеральної перевірки, що стала підставою для прийняття відповідного наказу, протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надавши оцінку спірним правовідносинам, доводам позивача та відповідачів у справі, що наведені у заявах по суті, а також доказам в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що спрямований на забезпечення визнання та захист державою таких прав (Закон про державну реєстрацію, Закон №1952).

П. п. 5 та 6 ч. 1 ст. 7 Закону №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що Міністерство юстиції України: здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом.

В свою чергу ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав.

У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.

За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених п. п. 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

Рішення, передбачені п. п. 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб`єкта державної реєстрації прав.

Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ч. 4 ст. 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Кабінетом Міністрів України постановою від 21.12.2016 №990 затверджено Порядок здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (Порядок №990).

За змістом п. 1 Порядку №990 моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.

Згідно з п. 5, 6, 7 Порядку №990 у разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб`єктів державної реєстрації.

Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються:

дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік);

прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Мін`юсту, що проводили камеральну перевірку;

підстава проведення камеральної перевірки;

опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів;

пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки.

За результатами проведеної камеральної перевірки Мін`юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

Із оскаржуваного наказу вбачається, що прийнято його на підставі довідки за результатами камеральної перевірки та відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990.

В ході проведення камеральної перевірки встановлено та в довідці зазначено про порушення вимог законодавства при прийнятті позивачем рішення 09.12.2015.

Відповідно до п. 14 Порядку №900 (в редакції, що діяла на момент звернення до суду; в чинній редакції - п. 21), рішення Мін`юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності може бути оскаржено відповідно до закону.

Закон №1952-IV статтею 37-1 «Здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав», якою Міністерство юстиції України наділено повноваженнями контролю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав доповнено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 №1666-VIII, який набрав чинності 02.11.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 37-1 Закону №1952-IV Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою від 21.12.2016 №990, який набрав чинності 30.12.2016 та, зокрема, безпосередньо визначає процедуру здійснення Мін`юстом відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, повноваження зі здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, на підставі статті 37-1 Закону №1952-IV та Порядку від 21.12.2016 №990, Міністерство юстиції України отримало з 02.11.2016, а шляхи реалізації таких повноважень лише з 30.12.2016.

Аналогічна позиція підтримувалася Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 07.11.2017 у справі №826/972/17 та у подальшому знайшла своє відображення щодо застосування схожих норм права у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/12868/17.

При цьому, відповідачем не надано доказів застосування порядку, який було передбачено редакцією Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка діяла на момент вчинення позивачем реєстрації, а оскаржувані накази містять посилання саме на статтю 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядок №990.

Відповідно до статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 (справа №1-25/2010) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абз. 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).

Також, у справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Таким чином, моніторинг реєстраційної дії позивача вчиненої у грудні 2015 року, результати якого стали підставою для проведення щодо неї камеральної перевірки і складання за її результатами довідки, що стала підставою для прийняття Мін`юстом спірного наказу вчинено за межами вимог Порядку №990 та Закону №1952-IV.

Разом з тим, суд зазначає, що Закон №1952-IV та Порядок №990 не містять норм, які б передбачали право Міністерства юстиції України здійснювати моніторинг або проводити перевірки реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами або суб`єктами державної реєстрації прав до моменту набрання чинності вказаними правовими нормами.

Тобто, право Мін`юсту щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав обмежено проведенням моніторингу та призначенням камеральних перевірок реєстраційних дій, вчинених суб`єктами державної реєстрації прав та державними реєстраторами до набрання чинності приписами ст. 37-1 Закону №1952-IV та Порядку №990.

Судом встановлено, що при призначенні та проведенні моніторингу і камеральної перевірки позивача відповідач керувався саме приписами ст. 37-1 Закону №1952-IV та Порядку №990.

В спростування доводів комісії Мін`юсту про те, що на порушення п. 9 Порядку №868, п. п. 4, 7 Порядку №1141, приватним нотаріусом ОСОБА_1 не сформовано картку прийому заяви №14759615, позивачем до матеріалів справи долучено копію карти прийому заяви №26923369, в якій зазначено, що заява про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, подана ОСОБА_2 , отримана приватним нотаріусом ОСОБА_1, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.12.2015 18:13:44 за реєстраційним номером 14759615. Наведено також перелік документів, поданих із заявою. Картку датовано 09.12.2015 та скріплена підписом ОСОБА_1 (а.с. 173).

Відтак, відповідні доводи Відповідача-1 спростовано.

Окрім того, суд відзначає, що довідка складена за результатами проведення камеральної перевірки не містить зазначення підтверджуючих документів чи відомостей з реєстрів, щодо описаних правопорушень. Окрім того, судом встановлено, що відповідна довідка не містить дати проведення камеральної перевірки, в той час, як цього вимагає пункт 9 Порядку №990 в редакції, що діяла на момент складення довідки (19.10.2018).

З огляду на наведені обставини, суд доходить висновку про те, що позов у частині вимог до Міністерства юстиції України є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Одночасно, при прийнятті рішення, судом критично оцінено доводи позивача відносно того, що на скарги ТОВ «ПЕРМУС» від 06.09.2018 та 18.09.2018 розповсюджуються положення Закону України "Про звернення громадян", в тому числі щодо термінів подання скарги суд.

Так, у преамбулі Закону України "Про звернення громадян" зазначено, що Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч. 1).

Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами (ч. 2).

В силу Закону України «Про громадянство України», громадянин України особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

ТОВ «ПЕРМУС» є юридичною особою, а не громадянином України і, відповідно, право подавати ним скарги не врегульовується Законом України "Про звернення громадян".

Дану обставину не змінює і те, що в силу Порядку №990, контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України «Про звернення громадян», оскільки це не змінює сфери застосування Закону України "Про звернення громадян".

Суд також не вбачає порушень з боку Відповідача-1 в тому, що перевірку проведено в прядку ст. 37-1 Закону №1952-IV поряд із тим, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувала справа №826/9243/16 за позовом ТОВ "ПЕРМУС" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в рамках якої оскаржувались дії приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_1 щодо проведення 09.12.2015 державної реєстрації зміни іпотекодержателя ПАТ "ВТБ Банк" на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЛІС» в іпотечному договорі, посвідченому 04.07.2008 приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В.

Так, ст. 37 врегульовано порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, частина перша якої визначає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною восьмою даної статті визначено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, серед іншого, якщо наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін (п. 3 ч. 8); наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (п. 4 ч. 8).

В свою чергу, ст. 37-1 врегульовує питання здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, що здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

Дана стаття не врегульовує питання оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав і не передбачає відмови у задоволенні або розгляді скарги у випадку, якщо наявна інформація про судове провадження у зв`язку оскарженням рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Поряд із цим, судом оцінено доводи позивача стосовно того, що виготовлення електронних копій документів із оригіналів поданих заявником для проведення державної реєстрації прав та копій документів, які пред`являються для державної реєстрації прав шляхом сканування не вимагалось на момент вчинення реєстраційної дії.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, абзац сьомий пункту 56 якого визначає (станом на дату вчинення реєстраційної дії), що державний реєстратор із оригіналів поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів та копій документів, які пред`являються для державної реєстрації прав, виготовляє їх електронні копії шляхом сканування, які розміщує у відповідному розділі Державного реєстру прав (крім документів, які були ним видані або оформлені під час проведення державної реєстрації прав).

Відтак, відповідні доводи позивача, не знайшли свого підтвердження.

Також суд встановив, що у довідці відсутні будь-які висновки щодо порушення допущеного внаслідок прийняття рішення без внесення заявником відповідної плати адміністративного збору за вчинення реєстраційної дії.

Визначаюсь щодо позовних вимог про зобов`язання ДП «НАІС» відновити доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд зазначає, що на час прийняття рішення дія оскаржуваного наказу закінчилась. При цьому підприємство є технічним адміністратором Державного реєстру, що виконує прийняті Мін`юстом владно-управлінські рішення.

Посилання ж позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2018 №826/11834/18, ухваливши яке, суд, визнавши протиправним та скасувавши наказ Міністерства юстиції України про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав на нерухоме майно одночасно вирішив зобов`язати відповідача забезпечити виконання рішення суду по даній справі, що набрало законної сили, шляхом здійснення протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішення заходів щодо поновлення прав позивача відновлення (розблокування) ДП «НАІС» доступу державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зокрема, ДП «НАІС» у відповідній справі виступало третьою особою, а не відповідачем у справі. Окрім того, суд одночасно з вирішення позовних вимог заявлених до Міністерства юстиції України, зобов`язав саме наведене міністерство забезпечити виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Згідно ч. 1 с. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність підстав для прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 06.11.2018 №3463/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яким вирішено тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, внаслідок задоволення вимог до Міністерства юстиції України, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Мін`юсту підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 06.11.2018 №3463/5 «Про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яким вирішено тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривну 00 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак