Рішення № 94234286, 18.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року м. Київ № 826/9188/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку, зобов`язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

24.07.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просила суд:

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 24.05.2016 № 926-16, направлену ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві ФОП ОСОБА_1 на суму 225709,69 грн податкового боргу з єдиного податку фізичних осіб;

визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.12.2016 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;

зобов`язати ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві врахувати в інтегрованій картці платника з єдиного податку ФОП ОСОБА_1 наявну оплату єдиного податку за перший квартал 2016 року у сумі 81000,00 грн згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 № 30 і у сумі 145624,67 грн згідно з платіжним дорученням від 20.05.2016 № 56 та відсутність податкового боргу у зв`язку із здійсненням даної оплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем своєчасно та в повному обсязі нараховано, обчислено та сплачено єдиний податок, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної вимоги та виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2018 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 24.05.2016 №926-16, направлену Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39513550, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на суму 225 709,69 грн. податкового боргу з єдиного податку фізичних осіб; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39513550, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9) від 31.12.2016 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) з реєстру платників єдиного податку; зобов`язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39513550, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9) врахувати в інтегрованій картці платника з єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) (і) наявну оплату єдиного податку за перший квартал 2016 року у сумі 81 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 №30 і у сумі 145 624,67 грн. згідно з платіжним дорученням від 20.05.2016 №56 та (іі) відсутність податкового боргу у зв`язку із здійсненням даної оплати.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2018 та постановлено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 26.03.2019 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2019 прийнято адміністративну справу № 826/9188/17 до провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.06.2019.

20.05.2019 до суду від представника позивача Кондратенко Т.О. надійшли пояснення, у яких остання зазначила, що за даними податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2016 року сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) період становить 226624,47 грн. Відповідно до пунктів 295.3, 295.7 статті 295 Податкового кодексу України граничний термін сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання - 20.05.2016. 17.05.2016 позивачем за допомогою системи дистанційного обслуговування платежів подано до ПАТ "Фідобанк" платіжне доручення № 30 про сплату єдиного податку за І квартал 2016 року в сумі 81000,00 грн за наступними реквізитами: отримувач - ДПІ у Святошинському районі м. Києва; код отримувача - 37962074; банк отримувача - ГУ ДКС у м. Києві; код банку - 820019; р/р № 31410699700009. Пояснила, що 17.05.2016 система дистанційного обслуговування платежів банку працювала з перебоями і позивач не могла впевнитись у отриманні платіжного доручення № 30 банком, у зв`язку з чим остання додатково подала вказане платіжне доручення у паперовому вигляді для отримання відповідної відмітки про отримання.

21.05.2019 до суду від представника відповідача Поліщук А.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що оплата єдиного податку через ПАТ "Фідобанк" згідно платіжного доручення від 17.05.2016 № 30 не була проведена та зарахована. Звернула увагу, що у випадку неперерахування податків та зборів з вини банку Податковий кодекс України звільняє платника податку від сплати пені та штрафних санкцій. Поряд з цим, представник відповідача вважає, що Податковий кодекс України не звільняє платника податку від обов`язку сплатити суму узгодженого податкового зобов`язання у випадках, коли така сума не надійшла до бюджету, у тому числі з вини банку. Також, пояснила, що підставою для прийняття рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку стала наявність заборгованості у останньої протягом двох послідовних кварталів.

23.05.2019 до суду від представника позивача Кондратенко Т.О. надійшла заява у якій остання просить суд:

1. Залучити до участі в адміністративній справі № 826/9188/17 Головне управління ДФС у м. Києві в якості співвідповідача;

2. У зв`язку із залученням співвідповідача, розглянути наступні позовні вимоги:

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 24.05.2016 № 926-16, направлену ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві ФОП ОСОБА_1 на суму 225709,69 грн податкового боргу з єдиного податку фізичних осіб;

визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.12.2016 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;

зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві врахувати в інтегрованій картці платника з єдиного податку ФОП ОСОБА_1 наявну оплату єдиного податку за перший квартал 2016 року у сумі 81000,00 грн згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 № 30 і у сумі 145 624,67 грн згідно з платіжним дорученням від 20.05.2016 № 56 та відсутність податкового боргу у зв`язку із здійсненням даної оплати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2019 задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі у справі № 826/9188/17 в якості співвідповідача Головне управління ДФС у м. Києві та зобов`язано позивача направити останньому копію позовної заяви та доданих до неї документів; відкладено розгляд справи на 05.09.2019.

14.06.2019 представником позивача Кондратенко Т.О. подано до суду пояснення, у яких остання повідомила суд про направлення копії позовної заяви на адресу відповідача.

18.06.2019 представником позивача Кондратенко Т.О. подано до суду заяву, у якій остання просить суд у разі задоволення позовних вимог стягнути на користь позивача судовий збір в загальній сумі 15714,18 грн, у тому числі: 4800,00 грн - за подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва та 10914,18 грн - за подання касаційної скарги до Верховного Суду.

03.07.2019 представником Головного управління ДФС у м. Києві Грищенко О.В. подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що відповідно до інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС за ФОП ОСОБА_1 обліковувався податковий борг в сумі 225709,69 грн по єдиному податку з фізичних осіб внаслідок несплати у строк до 20.05.2016 самостійно визначеного податкового зобов`язання у декларації від 30.04.2016 № 9068561400. У зв`язку з наявністю в інтегрованих картках ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до положень статті 50 Податкового кодексу України сформовано спірну податкову вимогу. Звертає увагу, що платіжне доручення ПАТ "Фідобанк" від 17.05.2016 № 30 не було виконано. Наголошує, що у випадку ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і не зарахування їх у боргову частину державного або місцевих бюджетів податкові зобов`язання або податковий борг у такому випадку не можуть рахуватись погашеними. Також зазначила, що згідно з даними інтегрованої картки у позивача на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів наявний податковий борг. З огляду на викладене, вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

03.09.2019 представником позивача Кондратенко Т.О. подано до суду відповідь на відзив, у якому остання звернула увагу, що саме ПАТ "Фідобанк" не було виконано платіжне доручення від 17.05.2016 № 30, відповідно, вважає, що позивач не має обов`язку сплачувати податкове зобов`язання повторно. Стверджує, що відповідно до чинного законодавства позивачем було повністю виконано обов`язок щодо сплати єдиного податку за І квартал 2016 року до бюджету з моменту подання платіжного доручення № 30 від 17.05.2016 на суму 81000,00 грн та № 56 від 20.05.2016 на суму 145624,67 грн.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 05.09.2019, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 02.10.2019.

01.10.2019 представником позивача Кондратенко Т.О. подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2019 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позовні вимоги. Також у судовому засіданні представник позивача подала заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.10.2019 заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову. У судовому засіданні подала заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Зважаючи на подані учасниками справи заяви, суд на підставні частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ухвали суду від 18.01.2021 на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну первісних відповідачів у справі правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 13.02.2015 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку 3 групи.

30.04.2016 позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2016 року, у якій визначено суму єдиного податку до сплати у розмірі 226624,67 грн (том 1 а.с. 15-17).

Сплата грошового зобов`язання в сумі 81000,00 грн згідно платіжного доручення від 17.05.2016 № 30 (том 1 а.с. 18, а.с. 226) здійснена позивачем через ПАТ "Фідобанк", а в сумі 145624,67 грн згідно платіжного доручення від 20.05.2016 № 56 (том 1 а.с. 19, а.с. 227) - через АТ "Банк Богуслав".

Повідомленням від 20.05.2016 позивач повідомив відповідача про сплату єдиного податку та про невиконання банком свого обов`язку щодо перерахунку коштів до бюджету (том 1 а.с. 20-21).

24.05.2016 контролюючим органом сформовано податкову вимогу № 926-16, відповідно до якої станом на 23.05.2016 за ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг за узгодженими грошовими зобов`язаннями з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 225709,69 грн (том 1 а.с. 24).

У зв`язку з тим, що за позивачем обліковується податковий борг, 31.12.2016 контролюючим органом прийнято рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Не погодившись з вказаними вимогою та рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Верховний Суд, скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, зазначив, що суд першої і суд апеляційної інстанції не дослідили копію платіжного доручення № 30 від 17.05.2016, оскільки вказаним платіжним дорученням податковому органу перераховувався єдиний податок, згідно з відміткою банку платіжне доручення отримано банком 17.05.2016. Відмітка "проведено банком" відсутня. Приймаючи вказане платіжне доручення як доказ, судами попередніх інстанцій не досліджено правильність заповнення реквізитів, не досліджено, чи вірно вказано отримувача платежу та його реквізити. Крім того, як зазначено у повідомленні про здійснення оплати, платіжне доручення передано банку за допомогою системи дистанційного обслуговування, але на копії платіжного доручення разом з датою прийняття банком міститься підпис невстановленої особи, та в наявності підпис позивача. Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано оцінку договору банківського рахунку № 606805 від 11.03.2015. Зокрема, не досліджено відповідальність сторін та ким здійснюється контроль за своєчасним проведенням розрахунків з іншими суб`єктами господарювання.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, у тому числі, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Пунктом 295.3 статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Таким чином, платники єдиного податку третьої групи мають сплатити податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал, який закінчується через 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Так, граничним строком сплати самостійно визначеного зобов`язання з єдиного податку за перший квартал 2016 року було 20.05.2016.

Як уже встановлено судом, сплата грошового зобов`язання в сумі 81000,00 грн згідно платіжного доручення від 17.05.2016 № 30 (том 1 а.с. 18, а.с. 226) здійснена позивачем через ПАТ "Фідобанк", а в сумі 145624,67 грн згідно платіжного доручення від 20.05.2016 № 56 (том 1 а.с. 19, а.с. 227) - через АТ "Банк Богуслав".

При цьому, відповідач не заперечує, що станом на 20.05.2016 сума грошового зобов`язання в розмірі 145624,67 грн була зарахована до бюджету. Вказані обставини підтверджуються і відомостями інтегрованої картки (том 1 а.с. 108-109).

Поряд з цим, сума грошового зобов`язання в розмірі 81000,00 грн, що була сплачена позивачем згідно платіжного доручення від 17.05.2016 № 30 через ПАТ "Фідобанк" не була перерахована до бюджету.

Позивач наполягає на тому, що вказана сума єдиного податку не була перерахована з вини банку, відповідно, вважає, що не має обов`язку повторно сплачувати грошове зобов`язання.

Відповідач же наполягає на тому, позивач як платник податків не звільняється від обов`язку сплати основної суми податкового зобов`язання або податкового боргу.

У судовому засіданні 05.09.2019 судом було оглянуто оригінал платіжного доручення від 17.05.2016 № 30 та встановлено, що реквізити для сплати єдиного податку є вірними, а також на вказаному платіжному дорученні міститься відбиток штампу "Одержано банком 17.05.2016".

Також, у судовому засіданні 05.09.2019 долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії договорів банківського рахунку та про розрахункове обслуговування банківського рахунку за допомогою системи дистанційного обслуговування (том 1 а.с. 235-247).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2015 між позивачем та ПАТ "Фідобанк" укладено договір банківського рахунку № 606805, за умовами якого банк відкриває поточний рахунок в національній валюті України та іноземних валютах за заявою про відкриття поточного рахунку клієнта з поданням до банку необхідних документів відповідно до вимог чинного законодавства України та в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 1.4 договору визначено, що рахунок відкривається банком клієнту для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору, банківських правил, вимог чинного законодавства України, а також за допомогою дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Відповідно до пункту 2.31 договору банк зобов`язаний приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, передбачених законодавством України та банківськими правилами. При цьому, розрахунки за платіжними документами клієнта, що надійшли до банку упродовж його операційного часу, проводити в той же день, а ті, що надійшли після закінчення операційного часу - не пізніше наступного банківського дня.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що банк перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів відповідно до законодавства України.

Умовами договору про розрахункове обслуговування банківського рахунку за допомогою системи дистанційного обслуговування від 11.03.2015 передбачено, що банк надає клієнту можливість здійснювати дистанційне обслуговування його рахунків, відкритих у банку, за допомогою програмно-технічного комплексу електронних платежів "Банк-Клієнт" з системою криптозахисту.

Пунктом 2.2.5 вказаного договору визначено, що банк бере на себе обов`язки надавати можливість клієнту щоденно отримувати інформацію про сплачені і неприйняті до сплати документи, передані по каналах зв`язку інформацію про зарахування та списання коштів з його рахунків.

Згідно виписки з ПАТ "Фідобанк" по особовому рахунку у позивача були наявні кошти на рахунку, яких достатньо для сплати відповідних податкових зобов`язань, проте вказані вище кошти до бюджету не перераховані, незважаючи на прийняття банком платіжного доручення від 17.05.2016 № 30 (том 1 а.с. 233-234).

Встановлені обставини свідчать про те, що на виконання зобов`язання по єдиному податку позивач надав у банк розрахунковий документ на перерахування платежу до бюджету, банк прийняв його до виконання, проте, в порушення умов вищезазначених договорів не провів операцію по перерахуванню коштів до бюджету та не повідомив позивача про неприйняття до виконання платіжного доручення.

За визначенням пункту 1.30 статті 1 Закону України від 05.04.2001 N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон N 2346-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з пунктами 8.1 - 8.3 статті 8 Закону N 2346-III банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Відповідно до пунктів 22.2 - 22.4 статті 22 Закону N 2346-III клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу. Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, отримувач.

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. Платіжна вимога-доручення подається отримувачем коштів безпосередньо до платника. Доставка платіжної вимоги-доручення до платника може здійснюватися банком, що обслуговує отримувача коштів, через банк, що обслуговує платника, а також за допомогою засобів зв`язку.

Стягувач має право подавати розрахункові документи, що ініціюють переказ з рахунка банку-резидента, відкритого в Національному банку України, безпосередньо до Національного банку України.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає.

Водночас відповідно до пункту 113.2 статті 113 ПК України застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту загальних положень статті 38 ПК України також випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань.

Таким чином, звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання.

Крім того, суд звертає увагу і на положення статті 30 Закону N 2346-III, відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Наведена норма також свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.

Відтак у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання.

Крім того, саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, цей банк в даному випадку надавав платнику податків відповідні банківські послуги, як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів, тому невиконання своїх обов`язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу.

За змістом пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, що оспорювана позивачем податкова вимога не є формою чи видом притягнення платника до відповідальності (не є за своєю суттю фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені), а свідчить про необхідність погашення суми податкового зобов`язання, відтак немає підстав і для її скасування, оскільки податкове зобов`язання на момент її винесення податковим органом належно виконане не було.

Правова позиція суду узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 01.07.2020 у справі № 804/4602/16.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що з відомостей інтегрованої картки (том 1 а.с. 108-109) вбачається наявність у позивача станом на 23.05.2016 податкового боргу в сумі 80085,02 грн, у той час як оскаржувана вимога виставлена на суму податкового боргу в розмірі 225709,69 грн, який обліковується станом на 23.05.2016.

Вказані обставини не відповідають дійсності, позаяк суперечать відомостям інтегрованої картки, що додатково свідчить про протиправність податкової вимоги від 24.05.2016 № 926-16 у цій частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.05.2016 № 926-16 в частині визначення суми податкового боргу з єдиного податку в розмірі 145624,17 грн.

Перевіряючи рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 299.6 статті 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За змістом підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних інтегрованої картки, які актуальні на час виникнення спірних правовідносин, станом на 01.12.2016 за позивачем обліковувався податковий борг в розмірі 101998,56 грн (том 1 а.с. 108-109).

Поряд з цим, позивачем на виконання вимог підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України не виконано обов`язку щодо переходу на сплату інших податків і зборів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про зобов`язати відповідача врахувати в інтегрованій картці платника з єдиного податку ФОП ОСОБА_1 наявну оплату єдиного податку за перший квартал 2016 року у сумі 81000,00 грн згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 № 30 і в сумі 145624,67 грн згідно з платіжним дорученням від 20.05.2016 № 56 та відсутність податкового боргу у зв`язку із здійсненням даної оплати, суд зазначає наступне.

Згідно з даними інтегрованої картки сума єдиного податку за І квартал 2016 року в розмірі 145624,67 грн, що сплачена згідно з платіжним дорученням від 20.05.2016 № 56, є врахованою, тому суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

За визначенням пункту 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 N 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за N 751/28881 (далі - Порядок N 422), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку N 422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Порядку N 422 для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме:

відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B;

виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів;

звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платника з бюджетом. Відомості про сплату податкових зобов`язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів. При цьому єдиною підставою, з якою законодавство пов`язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов`язання є отримання від Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок.

Правова позиція суду відповідає висновку, викладеним в постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №826/14107/16.

Враховуючи відсутність відповідних даних від органів Державної казначейської служби України, відповідач правомірно не відобразив дані щодо фактичної оплати єдиного податку згідно платіжного доручення від 17.05.2016 № 30 платника - позивача, а тому протиправна бездіяльність з боку відповідача в цій частині позовних вимог відсутня.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подання до суду даного позову позивачем сплачено 4800,00 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 07.07.2017 № 63.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача підлягає відшкодуванню 1600,00 грн судового збору.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, може бути вирішений лише Верховним Судом.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.05.2016 № 926-16 в частині визначення суми податкового боргу з єдиного податку в розмірі 145624,17 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1600,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко