Ухвала суду № 94234113, 19.01.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

19 січня 2021 року справа № 580/5768/20 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в спрощеному письмовому провадженні клопотання Управління Служби безпеки України в Черкаській області про залишення позову без розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

14.12.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) до УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Гоголя, будинок 240; код ЄДРПОУ 20001740) (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні з військової служби;

стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби у сумі 240925,02грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач зі значним порушенням нормативно встановлених строків виплатив йому грошову компенсацію в загальній сумі 67875,91грн. за невикористані дні щорічної основної відпустки (прострочення 3 дні), за неотримане речове майно (прострочення 319днів) і невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (прострочення 714днів). Тому вважає, що набув права на отримання відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) компенсації.

Ухвалою суду від 21.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

13.01.2021 на адресу суду надійшов відзив (вх.№950/21) відповідача з клопотанням про залишення позову без розгляду (далі - Клопотання). В обґрунтування зазначено, що останній день проходження військової служби позивачем є 10.12.2018. Грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки відповідач виплатив 13.12.2018, компенсацію за неотримане речове майно – 29.01.2019, доплату компенсації за неотримане речове майно – 25.10.2019. Отже, позивач мав об`єктивну можливість знати про факти несвоєчасних виплат і був безпосередньо обізнаний про них із вказаних дат. Крім того, виплата компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки позивачу, як учаснику бойових дій, проведена 23.11.2020 згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №580/3122/20. Остання виплата 23.11.2020 позивачу не є датою остаточного розрахунку щодо попередніх виплат, оскільки в даній справі спір стосується саме права на виплати. Тому така виплата не утворює ознаки триваючого правопорушення у взаємозв`язку зі ст.ст.116, 117 КЗпП.

Ознайомившись із матеріалами позову, оцінивши доводи Клопотання, дослідивши докази, суд дійшов висновку про його необгрунтованість з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства україни (далі -КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки заявлений позов стосується правовідносин, що пов`язані з проходженням позивачем публічної служби, для звернення до суду діє місячний строк, відлік якого розпочинається з часу, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Для вирішення спору та оцінки доводів учасників суд на виконання ст.242 КАС України врахував висновок щодо застосування норм права, на які посилається відповідач у цій справі, викладений у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 щодо спору за аналогічними вимогами особи, звільненої з військової служби (територіального органу Служби безпеки України), якою переглянуто рішення суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду та рішення Конституційного суду України, на яке посилається позивач у своїй заяві вх. від 11.01.2021 №542/21.

Верховний Суд акцентував увагу на тому, що предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати. В обгрунтування зазначив.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Так, предметом даного адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Разом із тим Верховний Суд акцентує увагу, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.

За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 цього Кодексу).

Як зазначалося вище, остаточний розрахунок з позивачем УСБУ в Чернігівській області провело 30 серпня 2018 року, проте до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 08 липня 2019 року, тобто майже через рік після отримання належних йому при звільненні коштів.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.

Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.

В аспекті наведеного вище Верховний Суд вважає за доцільне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Ураховуючи викладене, залишення адміністративного позову ОСОБА_1 є правильним саме з наведених мотивів.

Суд також врахував висновки Верховного Суду висловлені у справах №802/28/16-а (постанова від 20 червня 2018 року) та №823/761/17 (постанова від 25 липня 2019 року), №440/2896/19 (постанова від 25 червня 2020 року):

«За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем».

Остаточний розрахунок із позивачем зі всіх спірних сум здійснено відповідачем 23.11.2020, що підтверджується даними довідки "ОЩАДБАНК". Такий розрахунок проведений на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №580/3122/20.

Отже, позивач міг дізнатися про порушення права на отримання компенсації за несвоєчасний розрахунок щонайменше з дати проведення такого остаточного розрахунку.

З дати звільнення позивача (10.12.2018) і до дати звернення до суду з позовною заявою – 14.12.2020 позивач не звертався до відповідача у досудовому порядку зі вказаними вище вимогами для отримання компенсації в порядку ст.117 КЗпП України. Водночас у судовому порядку доводив право на отримання під час звільнення компенсації за невикористані дні відпустки.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства та застосувавши висновки ВС у вказаних вище справах, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись позовною заявою до суду 14.12.2020, не пропустив установлений законом строк і протилежні доводи відповідача не обгрунтовані.

Тому Клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.2-20, 44, 72-80, 122-123, 259-263, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні клопотання Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 13.01.2021 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів.

2. Копії ухвали направити учасникам спору.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Бабич

Ухвала постановлена, складена в повному обсязі та підписана 19.01.2021.