
Справа № 560/7942/20
РІШЕННЯ
іменем України
19 січня 2021 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом від 26.11.2020, в якому просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на отримання пенсії за віком згідно з Законом України «Про державну службу»; 2) зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача - ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії згідно з Законом України «Про державну службу», службу в Радянській Армії згідно з записами в трудовій книжці за період з 14.05.1981 по 30.11.1982; 3) визнати протиправним та скасувати рішення головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 17.09.2020 №222550000537 про відмову в переведенні ОСОБА_1 , на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що по досягненню ним віку 62 роки звернувся до відповідача з заявою про переведення на пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу». 27.10.2020 відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом «Про державну службу» №889 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016 тривалістю 10 років. Про це було надіслано супровідний лист та рішення від 17.09.2020 №222550000537 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший. Відповідач не врахував до стажу державної служби, що дає на отримання пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу», період служби в Радянській Армії - що по своїй суті були збройними силами держави на той час. Вважає дії відповідача протиправними, а рішення головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 17.09.2020 №222550000537 таким, що направлене на порушення його конституційного права на соціальне забезпечення та підлягаючим до скасування, тому звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ухвали від 08.12.2020, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.
29.12.2020 до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що законодавець чітко окреслив правила, що підлягають застосуванню при призначені пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, а саме ті з них, що статтею 37 Закону № 3723-ХІІ встановлені для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Ці правила визначені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Вказує, що стаття 37 Закону № 3723-ХІІ для осіб які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, крім тривалості стажу цієї роботи, визначає такі умови: чоловіки мають досягти віку 62 роки, а жінки - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону 1058; особи повинні мати страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону 1058, тобто 35 років для чоловіків та 30 років для жінок. Також вказує, що імперативною вимогою, з якою Закон пов`язує право на пенсію виходячи з пунктів 10 та 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889 та частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ, є досягнення віку, встановленого ст. 26 Закону України 1058. Зазначає, що станом на 1 травня 2016 року за документами пенсійної справи стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 8 років 6 місяців 7 днів, при цьому страховий стаж обчислений згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 8 років 4 місяці 4 дні. В розрахунок його тривалості включено періоди: - з 20.07.2005 по 14.04.2008 на посаді начальника відділу культури Кам`янець - Подільської районної державної адміністрації; - з 28.07.2010 по 25.12.2012 на посаді начальника відділу з питань внутрішньої політики та зв`язків з громадськістю Кам`янець - Подільської районної державної адміністрації; - з 26.12.2012 по 30.04.2016 на посаді начальника служби у справах дітей Кам`янець - Подільської районної державної адміністрації.
11.01.2021 до суду поступила відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що згідно з трудовою книжкою з 14.05.1981 по 30.11.1982 - 1 рік 6 місяців 17 днів позивач перебував на службі в Радянській Армії, що додатково підтверджується довідкою №114/3 від 12.11.2020 року, виданою Військовим комісаром Кам`янець-Подільського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної політики. Також відповідач не спростовує факт звернення позивача по досягненню ним віку 62 роки до відповідача з заявою про переведення його на пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу». 27.10.2020 позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно з Законом «Про державну службу»№889 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 1.05.2016 тривалістю 10 років. Про це було надіслано супровідний лист та рішення від 17.09.2020 №222550000537 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший. Як видно з відповіді, відповідач не врахував до стажу державної служби, що дає на отримання пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу», період служби в Радянській Армії - що по своїй суті були збройними силами держави на той час.
З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
15.09.2020 позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою щодо переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» (арк. спр. 55-56).
Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222550000537 від 17.09.2020 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» в зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби (арк. спр. 54).
Листом від 27.10.2020 № 2200-0301-8/47677 відповідач повідомив позивача, що за документами пенсійної справи стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, складає 8 років 4 місяці 4 дні (арк. спр. 60).
При цьому, на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2020, відповідач в письмовій інформації від 24.12.2020 ствердив, що станом на 1 травня 2016 року за документами пенсійної справи стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 8 років 6 місяців 7 днів (арк. спр. 65).
При цьому, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період військової служби в Радянській Армії з 14.05.1981 по 24.11.1982 (1 рік 6 місяців 11 днів).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Згідно з ст.46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283.
Згідно з п.3 Порядку до стажу державної служби включається також:
- час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ;
- час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Також, згідно з частиною 1 статті 2 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII зазначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Довідкою Кам`янець-Подільського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №114/3 від 12.11.2020 стверджено, що старший лейтенант у відставці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проходив строкову військову службу у Збройних Силах у період з 14.05.1981 по 24.11.1982 (арк. спр. 16).
Отже, період проходження строкової військової служби з 14.05.1981 по 24.11.1982 зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до п. 2 розд. ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, — у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року — страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Отже, з врахуванням наявності у позивача трудового стажу на державній службі станом на 01.05.2016, який зараховано відповідачем складає 8 років 6 місяців 7 днів, а також стажу, який, як встановлено судом у цій справі, слід зарахувати до спеціального стажу позивача (1 рік 6 місяців 11 днів), що загалом складає понад 10 років, та враховуючи, що станом на 01 травня 2016 року позивач працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року №5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, де сформовано висновок про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.
Також варто зауважити, що питання щодо застосування процесуальних норм права, які регулюють порядок розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою було предметом дослідження судами різних юрисдикцій.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Подібна правова позиція, також міститься і в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.
Згідно п. 2.1 Договору про надання правової/правничої допомоги від 17.11.2020 №20/20, за надання правової допомоги Клієнт сплатив Адвокату всю суму гонорару, що становить 3000,00 гривень. Фактично надані послуги підтверджуються актом виконаних робіт (арк. спр. 21).
Актом виконаних робіт від 04.01.2021 визначено перелік наданої правової допомоги: 1) надання консультацій: 0,5 год. - 250,00 гривень; 2) отримання документів в райдержадміністрації з поданням відповідних запитів: 0,5 год. - 250,00 гривень; 3) Складання відповіді на відзив: 2 год. - 1000,00 гривень; 4) підготовка та складання позовної заяви: 3 год. - 1500,00 гривень. Всього - 3000,00 гривень.
Надаючи оцінку розміру судових витрат щодо на професійної правничої допомоги, суд вважає необгрунтованими такі витрати, як складання відповіді на відзив, адже справа №560/7942/20 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України), а згідно з ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (не передбачено права позивача на подачу відповіді на відзив), тому ці витрати у розмірі 1000,00 гривень є безпідставними.
Також, потрібно враховувати, що урахуванням предмету спору, ця справа не є складною, значення справи для сторін, розгляд справи та результат її вирішення не вплинув на репутацію сторони, і не викликав публічний інтерес. При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 2000,00 гривень у суді першої інстанції є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, тому підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з квитанцією №225710085 від 18.11.2020 позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 гривень, тому ці витрати також слід присудити на його користь.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222550000537 від 17.09.2020 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період проходження військової служби з 14.05.1981 по 24.11.1982.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2840,80 (дві тисячі вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) гривень за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 19 січня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя А.І. Петричкович
Судове рішення № 94233966, Хмельницький окружний адміністративний суд було прийнято 19.01.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 560/7942/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: