Рішення № 94233482, 19.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 р. №520/15840/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просить суд:

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області в інтегрованій картці ОСОБА_1 списати борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2020 роки в сумі 5195 (п`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 30 коп.;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в особистому кабінеті платника податку нарахований ЄСВ в сумі 5195,30 грн. Вказана сума заборгованість з ЄСВ виникла за березень-травень 2020 року. Разом з тим, позивач зазначає, що на підставі Закону України №592-ІХ подав заяву про списання коштів з 01.01.2017 по 03.06.2020. Вважає, що ЄСВ у розмірі 5195,30грн. нараховано контролюючим органом протиправно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

26.11.2020 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

На адресу суду від відповідача 04.01.2021 надійшов відзив в якому останній зазначає, що після списання заборгованості з ЄСВ за період з 01 січня до 03 червня 2020 за позивачем рахується заборгованість у розмірі 5195,30 грн., яка не підлягає списанню відповідно до Закону №592.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно наявної довідки в матеріалах справи складеної секретарем судового засідання, вбачається, що суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., перебував у щорічній відпустці з 31.12.2020 по 16.01.2021.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 07.09.2004 року була зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

23.07.2020 року нею підприємницька діяльність припинена, що вбачається з відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За період з 01.01.2017 року по 24.07.2020 року позивач знаходилася на загальній системі оподаткування та не отримувала дохід від підприємницької діяльності.

Відповідно до наданих звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020 позивачем самостійно нараховано суми ЄСВ, які підлягають сплаті:

2017 рік - звіт від 11.08.2020, сума нарахованого єдиного внеску 8448,00 грн.;

2018 рік - звіт від 11.08.2020, сума нарахованого єдиного внеску 9828,72 грн.;

2019 рік - звіт від 11.08.2020, сума нарахованого єдиного внеску 11016,72 грн.;

2020 рік - звіт від 11.08.2020, сума нарахованого єдиного внеску 7273,42 грн.

ФО-П ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Харківській області надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік від 11.08.2020 № 63718 - дохід відсутній.

Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4665-57 У від 05 жовтня 2020 року на суму 24365,84 грн.

До контролюючого органу 17.08.2020 року надійшла заява від ФО-П ОСОБА_1 щодо списання заборгованості по єдиному внеску відповідно до Закону України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із зміна та доповненнями, щодо усунення дискримінації за колом платників».

Відповідь на вказану заяву було надано 26.08.2020 за №15533/ФОП/20-40-57-06-20, та направлено платнику за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог передбачених п. 915 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону №2464 та на виконання доручення ДПС України від 26.10.2020 №19241/7/99-00-04-05-01-07 ГУ ДПС в Харківській області здійснено камеральну перевірку, за результатами якої прийнято рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені по єдиному внеску (далі-Рішення).

На підставі прийнято Рішення, дані було занесені до інформаційної системи органів ГУ ДПС в Харківській області та інтегровану картку ФО-П ОСОБА_1 , по єдиному внеску було приведено у відповідність. За період з 01 січня до 03 червня 2020 року списано заборгованість в сумі 16053,36 гривень.

Також до виконавчої служби було направлено лист відповідачем про закриття виконавчого провадження по вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4656-57 У від 05 жовтня 2020 року. Таким чином, податкова вимога скасована Відповідачем самостійно.

Згідно інтегрованої картки платника по коду (71040000) ФО-П ОСОБА_1 , по єдиному внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, заборгованість станом на 25.11.2020 складає 5195,30 грн., яка не підлягає списанню відповідно до Закону №592.

Не погоджуючись із наявністю заборгованості зі сплати ЄСВ у інтегрованій картці відповідача у розмірі 5195,30 грн., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону №1774).

За правилами п. 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який внесений Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13 травня 2020 року №592-ІХ, підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників": а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини друго77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, слід зазначити, що вказаний порядок можливо застосувати до платника податків за умови відсутності доходів у платника податків, та подачі останнім до 31.08.2020 державному реєстратору заяви про припинення підприємницької діяльності, та заяви податковому органу в порядку передбаченому пунктом 5 розділу І вказаного Закону №592, про прийняття податковим органом рішення про списання суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску з 01.01.2017 по 03.06.2020, а також - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01.01.2017 до 03.06.2020. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше (пункт 9-15 Закону).

Після набрання чинності Законом України №592, позивачем подано до податкового органу за основним місцем обліку заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини 2 статті 6 Закону №2464.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку, що позивачем дотримано термін 90 календарних днів з 03 червня 2020 року, передбачений пунктом 9-15 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13 травня 2020 року №592-ІХ для подання заяви про списання несплаченої суми недоїмки.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів у тому числі засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до абз. 2-7 п. 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", який внесений Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" від 13 травня 2020 року №592-ІХ, після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року;

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Суд зауважує, що докази отримання позивачем доходу (прибутку) від його діяльності за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року в матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надані.

Слід зазначити, що поняття "отримання доходу (прибутку)", розкривається у абзаці першому пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у відповідності до якого єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до абзацу 4 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Таким чином в розумінні отримання доходу (прибутку) законодавець встановив отримання саме чистого оподатковуваного доходу, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої особи. Своєю чергою, сума чистого оподатковуваного доходу визначається платником податку з доходів фізичних осіб у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.

Відсутність доходів, прирівняних до тих що підлягають обкладенням податком на доходи фізичних осіб, вказує на відсутність бази нарахування ЄСВ та на відсутність отриманого платником оподаткованого доходу (прибутку).

Судом встановлено, що позивач не отримував доходу (прибутку).

Відповідач не заперечує вказаних обставин.

12.11.2020 року Відповідачем було складено акт №3596/20-40-04-38 про результати камеральної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питання списання недоїмки, штрафних санкцій і пені за період з 01 січня 2017 року до 03.06.2020 року.

Згідно вказаного акту було списано недоїмки за 2017-2020 роки в сумі 16053,36 грн.

Однак в особистому кабінеті платника податку нарахований Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5195,30 грн.

Згідно інтегрованої картки платника по коду (71040000) ФО-П ОСОБА_1 , по єдиному внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, заборгованість станом на 25.11.2020 складає 5195,30 грн., які, на думку відповідача, не підлягають списанню відповідно до Закону №592.

Суд зазначає, що відповідач жодним чином не навів причин чому зазначена сума заборгованості не підлягає списанню відповідно до Закону №592, також не вказує внаслідок чого сума недоїмки з ЄСВ виникла, адже згідно акту №3596/20-40-04-38 було списано всю суму недоїмки з ЄСВ за 2017-2020 роки.

Щодо зобов`язань з ЄСВ за червень-липень 2020 року (за період з 03.06.2020 - дати набрання законної сили Законом України №592-ІХ по дату реєстрації припинення діяльності як ФО-П – 24.07.2020), то сума ЄСВ за ці місяці сплачена позивачем в розмірі 2078,20 грн., що підтверджується квитанцією №5 від 11.08.2020.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю та зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області в інтегрованій картці ОСОБА_1 списати борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2020 роки в сумі 5195 (п`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 30 коп.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Частиною 4 ст.132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім вимоги про підтвердження витрат належно оформленими письмовими документами, згідно з ч.5 ст.132 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; а відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 в якій зазначено, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася заявнику адвокатським об`єднанням «ЛЄДАПРАВО» на підставі договору про правовому допомогу від 16.09.2020 №139, згідно з п. 3.1 якого за правову допомогу клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню сумарно 8000,00 грн.

Продовжуючи розгляд заяви, суд зазначає, що окремою вимогою до витрат на професійну правничу допомогу, як-то передбачено ч. 4 ст.134 КАС України, є детальний опис послуги.

Так, із копій документів, доданих до позовної заяви, судом виявлено, що із посиланням на означений вище договір було складено акт наданих послуг №1 за договором від 16.09.2020 №139.

Акт складений на підтвердження надання таких послуг: аналіз документів по оскаржуваним рішенням ГУ ДПС України в Харківській області, на який витрачено 2 години вартістю 1000,00 кожна, а загалом 2000,00 грн.; консультування клієнта, на яке витрачено 2 години вартістю 2000,00 грн., складання процесуальних документів, на яке витрачено 4 години вартістю 1000,00 грн. кожна, а загалом 4000,00 грн.; загальна вартість послуг склала - 8000,00грн.

На підтвердження факту оплати позивачем наданих послуг надано квитанції від 05.11.2020, від 09.11.2020 на загальну суму 8000,00грн.

Вирішуючи питання щодо співмірності означеної суми витрат, суд відзначає, що даний спір належить до кола справ незначної складності, розглядався за правилами спрощеного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

У ході розгляду справи суд дійсно дійшов висновку про протиправність дій суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи ціну позову та конкретні обставини справи, яка не є складною, суть виконаних послуг, суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем до відшкодування у розмірі 8000,00 грн. є надмірною.

Підсумовуючи викладені вище міркування і беручи до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18, суд доходить до висновку про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області (вул. Пушкінська, б. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області в інтегрованій картці ОСОБА_1 списати борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017-2020 роки в сумі 5195 (п`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 30 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов