Рішення № 94233472, 18.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 січня 2021 р. № 520/14003/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (код ЄДРПОУ 32284148, пр-т Незалежності, 33, м. Ізюм, Харківська обл., 64300) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18 лютого 2020 року № 0004645104 про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 209471,40 грн. (двісті дев`ять тисяч чотириста сімдесят одна гривня сорок копійок).

В обґрунтування позову зазначив, що в період існування спірних правовідносин з червня по листопад 2016 року на позивача як постачальника тепла розповсюджувалась дія положень Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року №2633, Указу Президента України від 10.09.2014 року № 715/2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", а також постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки". Отже, позивач на час спірних відносин, відповідно до вимог чинного законодавства мав зобов`язання щодо одночасного виконання вимог, встановлених як Податковим кодексом України, так і вище переліченими підзаконними нормативно-правовими актами та нормативно-правовими актами. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Отже, обов`язок перерахувати необхідну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість при їх недостатності для здійснення реєстрації податкових накладних покладено на платника податків, а податковому органу надано право відмовити у реєстрації таких податкових накладних у випадку недостатності коштів на відповідному рахунку. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивач зазначив, що застосування механізму, розподілу грошових коштів, які надходять на рахунки із спеціальним режимом використання не відповідає порядку поповнення з поточного рахунку позивача-платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку для розрахунку реєстраційного ліміту для своєчасного реєстрування податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підставі вищевикладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зазначена справа розглянута пізніше, оскільки довідкою від 18.01.2021 р. по справі 520/14003/2020 підтверджено, що суддя Полях Н.А. в період з 28.12.2020 р. по 17.01.2021 р. перебувала у щорічній відпустці.

Суд наголошує, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж є юридичною особою та здійснює свою діяльність відповідно до статуту та приписів чинного законодавства.

Відділом адміністрування податків і зборів з юридичних осіб Ізюмського управління Головного управління ДПС у Харківській області 24 лютого 2020 року було проведено камеральну з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстрованих позивачем за травень- грудень 2019 року.

За результатами перевірки складено акт № 29/20-40-51-04-10/32284148 від 28.01.2020 р. "Про результати камеральної перевірки Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (код ЄДРПОУ 32284148) з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних" (а.с. 30 – 33).

У висновках, викладених в акті № 29/20-40-51-04-10/32284148 від 28.01.2020 р. зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено абз.14 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України (а.с. 33).

На підставі висновків, викладених в акті № 29/20-40-51-04-10/32284148 від 28.01.2020 р. контролюючим органом було складено податкове повідомлення-рішення №0004645104 від 18.02.2020 р., яким позивачу було нараховано суму штрафу у розмірі 209471,40 грн. (а.с. 34 – 35).

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень позивач звернувся до Харківського окружного суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до п.200-1.1 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.200-1.4 ст.200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до п.200-1.3 200-1 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку;

в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України;

г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.41 статті 43 цього Кодексу.

Зі змісту акту камеральної перевірки вбачається, що позивачем фактично реєстрацію податкових накладних за травень-грудень 2019 року, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість (згідно таблиці 1 Акту), здійснено несвоєчасно з порушенням граничного строку.

Також опис виявленого порушення із зазначенням дати виписки податкових накладних та їх реєстрації позивачем, кількості днів затримки, сум ПДВ та штрафних санкцій відображено контролюючим органом у розрахунку штрафної санкції, який є додатком до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 866368,50грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 % у сумі 86636,88 грн.; за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 133,17 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 % у сумі 26.63 грн,; за затримку реєстрації податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 62301,30грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30% у сумі 18690,39грн.; за затримку реєстрації податкових накладних від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 260293,76грн.. нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 % у сумі 104117,50грн.

Позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію, послався на обставини неможливості зареєструвати податкові накладні у встановлені законодавством строки у зв`язку з відсутністю позитивного значення суми на рахунку у системі електронного адміністрування, що сталося не з вини підприємства.

Зміст позовних вимог у даній справі вказує на те, що спірним у розглядуваній ситуації є питання наявності/відсутності вини платника податків-постачальника тепла для цілей застосування відповідальності на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України з урахуванням особливостей обмежень у діяльності такого роду підприємств.

Судом встановлено, що в період існування спірних правовідносин на позивача як постачальника тепла розповсюджувалася дія положень Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633, Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", а також Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки".

Відповідно статті 19-1 Закону України №2633 від 02.06.2005 "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Згідно Указу Президента України від 10.09.2014 №715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Основними завданнями НКРЕКП є: державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання., що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів.

Відповідно до пункту 6 Положення, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715 НКРЕКП бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, на ринку природного газу відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінет Міністрів України Постановою від 18.06.2014 №217 затвердив Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, який визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Також вказаним Порядком визначено уповноважений банк, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, що відкриті відповідно до цієї постанови, - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

Також, пунктом 3 Порядку №217 від 18.06.14 встановлено, що теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання: для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" .

Пунктом 9 Порядку №217 від 18.06.14 встановлено, що уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією (НКРЕКП).

На виконання вимог вищевказаного Порядку від 18.06.2014 №217, між позивачем та КТПП AT "Ощадбанк", було укладено договір банківського рахунку від 29.07.2014 №135483.3 із змінами, внесеними додатковими договорами. Пунктом 1.1 вказаного договору визначено, що за цим Договором, відповідно до законодавства України, в т.ч. Закону України "Про теплопостачання", Постанови, нормативно-правових актів Національного банку України, Банк відкриває Клієнту, позивачу, поточні рахунки із спеціальним режимом використання на балансовому рахунку 2603 Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року № 217 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - НКРЕКП на кожен місяць.

Зокрема, з вересня по жовтень 2018 року, затверджені реєстри нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплоенергуючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані послуги з централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену тепло генеруючими організаціями теплову енергію, а саме: постановою НКРЕКП №1175 від 25.06.2019 затверджено реєстр нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію на липень 2019 ; постановою НКРЕКП №1589 від 30.07.2019 затверджено реєстр нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію на серпень 2019.Таким чином, суми податкових зобов`язань з ПДВ по операціям з надання позивачем комунальних послуг споживачам поповнювали його електронний рахунок для розрахунку реєстраційного ліміту з урахуванням механізму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, визначеного Постановою КМУ від 18.06.2014 №217, а не в загальному порядку.

Отже, застосування вищезазначеного механізму розподілу грошових коштів, які надходять на рахунки із спецрежимом використання, впливає на порядок поповнення з поточного рахунку позивача-платника податку рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ для розрахунку реєстраційного ліміту для своєчасного реєстрування ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, визначеною статтею 203-1.3 Податкового Кодексу.

Разом з тим суд зауважує, що якщо суб`єктом господарювання не здійснено жодних заходів щодо поповнення рахунку в системі електронного адміністрування, за умов наявності такої можливості, то такі дії слід розцінювати як наявність вини, і, як наслідок, допущення порушення податкового законодавства у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних.

Безумовно, існування спеціальних рахунків у окремих суб`єктів господарювання не звільняє їх від обов`язку, за необхідності, поповнити кошти з інших джерел, зокрема з поточних рахунків.

Крім того слід зазначити, що відповідно до Статуту позивача основною метою створення є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією, гарячою водою та іншою продукцією та послугами і податкові накладні, щодо несвоєчасності реєстрації яких вини спір, було сформовано за наслідками здійснення послуг щодо надання теплової енергії неплатникам податків, а тому не можна недооцінювати, у таких випадках, здійснення Державою регулювання господарської діяльності такого роду підприємств.

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж на час спірних відносин, відповідно до вимог чинного законодавства, зобов`язане було водночас виконувати вимоги, встановлені як податковим законодавством, так і Законом України Про теплопостачання, Указом Президента України №715 та Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014.

При цьому слід зазначити, що Податковим кодексом України не передбачено механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

З огляду на викладене, на порядок поповнення електронного рахунку позивача в системі електронного адміністрування ПДВ та розрахунок ліміту для реєстрації податкових накладних з урахуванням статусу позивача як постачальника тепла, мають вплив спеціальні нормативні приписи щодо порядку розподілу коштів, які отримуються такими підприємствами, та які не враховані положеннями Податкового кодексу України.

Таким чином, під час камеральної перевірки платника податку з питання порушення термінів реєстрації податкових накладних контролюючим органом не надано оцінку механізму розподілу грошових коштів позивача, як теплопостачальної організації, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що діяльність комунального підприємства в сфері теплоенергетики підлягає державному регулюванню, державою передбачено спеціальний (особливий) порядок розподілу грошових коштів, що надходять на рахунки позивача, тому підприємство не може самостійно визначати розмір грошових коштів, що залишаються у його розпорядженні, отже має можливість поповнювати електронний рахунок з ПДВ лише у межах наявного залишеного йому ліміту, який заздалегідь, до його затвердження, не відомий підприємству.

Підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, внаслідок чого рішення приймається на користь платника податків.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, податкове правопорушення - противоправне, винне діяння, в вигляді навмисної або ненавмисної дії або бездіяльності суб`єкта податкових відносин, який порушує права і інтереси учасників даного виду суспільних відносин, за яке законодавством встановлена певна відповідальність фінансового, адміністративного або кримінального характеру. Протиправність податкового правопорушення полягає в недотриманні правової форми даного діяння, винність полягає в здійсненні даного порушення навмисно або з необережності.

Тобто, визначальною умовою для застосування штрафних (фінансових) санкцій є вчинення порушення вимог податкового законодавства, що вчинено за наявності протиправних дій суб`єкта господарювання націлених на вчинення такого порушення.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з врахуванням наявності, такої обов`язкової умови як наявність вини у діях платника податку при вчиненні порушення. Відсутність такої вини унеможливлює можливість притягнення до відповідальності за податкові правопорушення.

Крім того, відповідальність не може наставати у випадку, коли сама ж держава не створила умов для виконання запровадженого нею ж обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обмеження ліміту для своєчасної реєстрації ПН в Єдиному реєстрі по причині застосування вищезазначеного механізму розподілу коштів та обмежень для поповнення електронного рахунку позивачем до матеріалів справи надано звіт про реєстрацію податкових накладних позивачем, виписаних за період травень-грудень 2019р., із зазначенням дати виписки податкових накладних, суми ПДВ для реєстрації та суми ліміту для реєстрації ПН, який свідчить про те, що підприємство намагалося здійснити реєстрацію податкових накладних у строки, встановлені ПК України, проте через відсутність позитивного значення суми на рахунку у системі електронного адміністрування.

Отже, оскільки позивач з об`єктивних причин був позбавлений можливості керувати справами в силу закону і поповнити рахунок в системі електронного адміністрування з поточного рахунку або за рахунок позики тощо, то це свідчить про відсутність вини зі сторони такого платника податків.

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року у справі 815/2745/17 про те, що затримка реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виникла не з вини позивача, а тому застосування контролюючим органом до нього штрафних санкцій є протиправним.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із тим, суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Враховуючи вищенаведене, спірне податкове повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на приписах закону, а тому підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності його дій щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262,278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (код ЄДРПОУ 32284148, пр-т Незалежності, 33, м. Ізюм, Харківська обл., 64300) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 18 лютого 2020 року № 0004645104 про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 209471,40 грн. (двісті дев`ять тисяч чотириста сімдесят одна гривня сорок копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (код ЄДРПОУ 32284148, пр-т Незалежності, 33, м. Ізюм, Харківська обл., 64300) суму судового збору у розмірі 3142,08 грн. (три тисячі сто сорок дві гривні вісім копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 січня 2021 року.

Суддя Н.А. Полях