Рішення № 94233466, 19.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 р. №520/17623/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості з пенсії, що утворилася з травня 2018 року по серпень 2018 року включно;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості з пенсії, що утворилася з січня 2019 року по березень 2019 року включно;

- зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію з травня 2018 року по серпень 2018 року включно та з січня 2019 року по березень 2019 року включно;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та отримує пенсію. На підставі його заяви пенсійна справа позивача була взята на облік в управлінні пенсійного фонду з 01.08.2014. Позивач вважає, що відповідачем було безпідставно призупинено нарахування та виплату пенсії з травня 2018 року по серпень 2018 року включно та з січня 2019 по березень 2019 року включно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

31.12.2020 відповідач надав відзив на позов до суду. Призупинення виплати пенсії позивачу пояснює посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Виплата пенсії за минулий час (з 01.05.2018 по 31.08.2018 та з 01.01.2019 по 31.03.2019) повинна була провадитись за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України.

Відповідач зазначає, що Кабінетом Міністрів України, на теперішній час, не розроблено окремого порядку щодо виплати заборгованості з соціальних виплат згідно із абз. 14 п. 1 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківської області (далі - Відповідач) як отримувач пенсії.

Виплата пенсії провадилась на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.10.2014 №6330000174. відкритою за адресою: АДРЕСА_1 .

У травні 2018 року виплату пенсії позивачу було припинено на підставі інформації отриманої з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН» та понад 60 днів перебувають на підконтрольній території.

14.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про поновлення виплати пенсії. Разом із заявою надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.06.2018 №0000558386, відкриту за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивача було включено до списку внутрішньо переміщених осіб №24, який надіслано Головним управлінням до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення 15.06.2018 для розгляду питання щодо призначення (відновлення) пенсій.

Протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова №85 від 20.06 2018, було підтверджено факт проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

Виплату пенсії поновлено з 01.05.2018 у сумі 13730,00 грн.

Пенсію за період з 01.05.2018 по 31.08.2018 нараховано у сумі 56160,00 грн.

Протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова № 111 від 16.01.2019, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.06.2018 № 0000558386, відкриту за адресою: АДРЕСА_2 , було скасовано.

Виплату пенсії припинено з 01.01.2019.

25.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою про поновлення виплати пенсії. Разом із заявою надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.02.2019 № 6330-5000040341, відкриту за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивача було включено до списку внутрішньо переміщених осіб №8, який надіслано Головним управлінням до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення 25.02.2019 для розгляду питання щодо призначення (відновлення) пенсій.

Протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова №117 від 27.02 2019, було підтверджено факт проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

Виплату пенсії поновлено з 01.01.2019 у розмірі 14970,00 грн.

Пенсію за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 нараховано у сумі 44910,00 грн.

Відповідач зазначив, що виплата пенсії позивачу за минулий час (з 01.05.2018 по 31.08.2018 та з 01.01.2019 по 31.03.2019) повинна була провадитись за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України.

Відповідач зазначає, що Кабінетом Міністрів України, на теперішній час, не розроблено окремого порядку щодо виплати заборгованості з соціальних виплат згідно із абз. 14 п. 1 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії заперіод з травня 2018 року посерпень 2018 рокувключно та з січня 2019 року по березень 2019 рокувключно протиправною та такою, що суперечить чинному законодавству.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд приходить до наступних висновків.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV) визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст. 47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Варто зазначити, що вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідного рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймало, зворотнього відповідачем не доведено.

Підстав призупинення виплати пенсії позивачу відповідач не наводить.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у Постанові від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17).

Суд зазначає, що в п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

В будь-якому випадку, як свідчить аналіз положень Закону №1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Таким чином, відповідач не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України №1058-ІV з травня 2018 року посерпень 2018 рокувключно та з січня 2019 року по березень 2019 рокувключно призупинив виплату пенсії позивачу. Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження наявності рішення та законних підстав для припинення нарахування та виплати пенсії позивачу.

Згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 від 03 травня 2018 року (провадження №Пз/9901/20/18), залишеної без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року.

Враховуючи викладене, суд вважає відмову у виплаті пенсії ОСОБА_1 головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною, а тому, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії та зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію з травня 2018 року по серпень 2018 року включно та з січня 2019 року по березень 2019 року включно підлягають задоволенню.

Разом з тим, пунктом 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.246, 257, 258, 263, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що утворилася з травня 2018 року по серпень 2018 року включно.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії, що утворилася з січня 2019 року по березень 2019 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з травня 2018 року по серпень 2018 року включно та з січня 2019 року по березень 2019 року включно.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов