Рішення № 94233445, 18.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

18.01.2021 р. справа №520/17332/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі ліквідаційної комісії (далі за текстом - Управління, владний суб`єкт) про визнання протиправною без діяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 03.12.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 08.12.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 24.12.2020 р.

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії з приводу не внесення до довідки Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 30.03.2018р. №100/30489 відомостей стосовно розмірів посадового окладу та окладу за військове звання з 50% розміру мінімальної заробітної плати встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01.01.2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, та надбавки за вислугу років (50%) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04,1992 року № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704; 2) зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018р. з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік » станом на 01.01.2018р. та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, надбавки за вислугу років (50%) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням виплачених сум.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що при складанні довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018р. для обчислення та здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2018р., для визначення посадового окладу і окладу за військовим званням та надбавки адміністративний орган протиправно застосував множення арифметичного показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, в той час, коли відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, повинен був розрахувати вказані показники виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Після письмового звернення з вимогами скласти нову довідку, відповідач протиправно відмовив позивачу у її складані.

Відповідач, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області в особі Ліквідаційної комісії, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що при складанні довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018р. для обчислення та здійснення перерахунку з 01.01.2018р. розміру раніше призначеної пенсії правомірно керувався приписами діючої на той час постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та обгрунтовано здійснив обчислення окладу за посадою, окладу за званням та надбавки за вислугу років діючого військовослужбовця виходячи із величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не із величини 50% мінімальної заробітної плати.

Відзив на позов надійшов до суду лише 18.01.2021 р.

Передбачений ст. 263 КАС України строк для розгляду даної справи сплинув 06.01.2021 р., суд по настанню згаданої дати був змушений обирати між інтересом на дотримання процедури відправлення правосуддя в частині строку та інтересом на забезпечення всебічного, повного та об`єктивного встановлення всіх обставин справи, і віддав беззаперечний пріоритет останньому.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є колишнім атестованим працівником Академії внутрішніх військ, яка входила до складу внутрішніх військ, з 26.06.2008р. отримує пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області із розрахунку за показниками постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704, а не постанови КМУ №988 від 11.11.2015р.

Оскільки заявник є пенсіонером по лінії Міністерства внутрішніх справ України, то з урахуванням загальновідомого факту припинення функціонування органів внутрішніх справ, довідку про розмір та структуру грошового забезпечення діючого поліцейського за тією ж самою посадою у штаті, котру обіймав заявник до звільнення зі служби у відставку чи прирівняною посадою видає або діючий територіальний орган МВС України, або безпосередньо МВС України.

Між тим, з приводу видачі нової довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з 01.03.2018р. із зазначенням розміру посадового окладу, розміру окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років з 01.03.2018р.і з розрахунку не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року; надати розрахунок розміру окладу за військовим званням, посадового окладу з 01.03.2018 відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017р. № 704 за посадою перший заступник начальника академії з навчальної та методичної роботи Академії внутрішніх військ, заявник звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

За твердженням заявника подія письмового звернення мала місце - 16.09.2020р., а на особистому прийомі заявнику було відмовлено у видачі нової довідки про грошове забезпечення.

Адміністративний орган, заперечуючи проти позову, не спростував ані обставину отримання згаданого вище письмового звернення заявника, ані обставину реальності особистого прийому заявника.

Не погоджуючись із відповідністю закону владного управлінського волевиявлення адміністративного органу з приводу механізму обчислення розміру окладу за посадою, окладу за званням та надбавки за вислугу років у цілях перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У силу дії норми ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі за текстом - Закон № 2262-XII).

Згідно з ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і деталізовано, зокрема, у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).

Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб`єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення згаданих вище осіб входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У силу правила ч.3 цієї ж самої статті закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Визначенню розмірів грошового забезпечення військовослужбовців були присвячені, зокрема, приписи постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом постанова КМУ №704), згідно з п.4 якої у первісній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постанова КМУ №704 набрала чинності з 01.03.2018р.

Однак, вже на момент набрання чинності постановою КМУ №704 п.4 цього акту права був викладений у редакції згідно з п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 (далі за текстом постанова КМУ №103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Пункт 6 постанови КМУ №103 втратив чинність у зв`язку із набуттям законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18.

Тобто лише з 29.01.2020р. була відновлена дія п.4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою мінімальний розмір заробітної плати.

Вимога заявника про застосування неіснуючої станом на 01.01.2018р. та станом на 01.03.2018р. норми права у вигляді конкретного пункту постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 задоволенню не підлягає.

До того ж, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. по справі №240/4946/18: 1) 01.01.2017р. набрав чинності Закон України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»; 2) За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.; 3) Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII№ 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (N 23759/03 та N 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Серков проти України" (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Оскільки норма п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ №103, то суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії та обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Перевіривши аргументи учасників справи добутими по справі доказами в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, факт наявності неповного розрахунку відсутній.

Відсутність порушеного суб`єктивного права (ущемленого охоронюваного законом інтересу) є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові у цій частині вимог.

Вирішуючи спір, суд зважає, що п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 стосувалися усіх осіб, яким була призначена пенсія у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", окрім працівників міліції та працівників поліції.

Правила перерахунку розміру раніше призначених пенсій співробітникам органів внутрішніх справ України у відставці та співробітникам Національної поліції України у відставці були визначені спеціальною нормою права, а саме: п.3 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103.

Заявник хоча і є пенсіонером по лінії Міністерства внутрішніх справ України, проте до кола атестованих співробітників органів внутрішніх справ України у відставці або до кола атестованих співробітників Національної поліції України у відставці не належить, отримує пенсію у залежності від показників грошового забезпечення за постановою КМУ №704 від 30.08.2017р., а не за постановою КМУ №988 від 11.11.2015р.

Отже, викладені норми у даному випадку є застосовними до заявника.

Проте, з приводу функцій з видачі відповідних довідок про грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України суд вважає за необхідне зазначити, що довідка про грошове забезпечення військовослужбовця станом на 01.03.2018р. була дійсно складена відносно заявника Ліквідаційною комісією ГУ МВСУ в Харківській області.

Проте, у подальшому, відповідно до наказу МВС України від 25.02.2019р. №125 реалізацію функції з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій було покладено на Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України в особі Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань.

Водночас із цим, відповідно до листа державного секретаря МВС України від 07.02.2019р. №2537/05/22-2019 такі ж функції покладено і на територіальні медичні об`єднання МВС України по областях та місту Києву в особі секторів із соціально-гуманітарних питань.

Згідно з п.3 Порядку №45 довідки про грошове забезпечення військовослужбовців, звільнених з лав Національної гвардії України видаються або державним органом, у якому військовослужбовець у відставці перебував на пенсійному обліку до 01.01.2007р., або правонаступниками таких органів.

З урахуванням факту наявного компетенційного правонаступництва між МВС України та Національною гвардією України, Внутрішніми військами МВС України довідки про грошове забезпечення діючого військовослужбовця можуть бути видані як Міністерством в особі Управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України, так і Сектором із соціально-гуманітарних питань Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області".

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав розгорнуту оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

З цих міркувань суд зазначає, що станом на 16.09.2020р. Ліквідаційна комісія ГУ МВСУ в Харківській області не мала правових підстав для видачі письмових документів з приводу грошового забезпечення діючих поліцейських чи атестованих працівників Національної гвардії України як правонаступника Внутрішніх військ МВС України у цілях перерахунку розміру раніше вже призначених пенсій.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.