Рішення № 94233436, 19.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4112/20

19 січня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №3659-3393/О-02/8-1900/20 від 10.09.2020 у зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періодів роботи з 16.06.1991 по 25.05.1994 на Малому підприємстві «Галичанка» та з 25.05.1994 по 16.02.1998 на КМП «Меландж»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 16.06.1991 по 25.05.1994 на малому підприємстві «Галичанка» та з 25.05.1994 по 16.02.1998 на КПМ «Меландж»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію по віку з 04.06.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їй виповнилося 59 років. У зв`язку з досягненням пенсійного віку звернулася до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак їй було відмовлено в призначені пенсії у зв`язку з тим, що згідно поданих документів страховий стаж склав 21 рік 1 місяць 6 днів, про що позивачу видана відповідна довідка.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за віком, проте знову отримала відмову. Позивач вказує, що їй не зараховано до страхового стажу період роботи з 16.06.1991 по 25.05.1994 на Малому підприємстві «Галичанка», оскільки в трудовій книжці дата та номер наказу про звільнення дописані. Також не зараховано період роботи з 25.05.1994 по 16.02.1998 на КПМ «Меландж» з тієї причини, що запис про звільнення містить нечітке відображення печатки.

З цього приводу ОСОБА_1 зазначає, що трудовий стаж у спірні періоди підтверджується записами у трудовій книжці, яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи для призначення пенсії і її вини у нечіткості відображення печатки та інших недоліках у здійсненні записів немає, відтак вважає, що відмова відповідача у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу порушує її законні права та інтереси.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено та звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду цієї позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

11.01.2021 до суду надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне (а.с.26-27). Так, представник відповідача зазначає, що 04.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо видачі довідки про страховий стаж.

Листом Головного управління №3659-3393/О-02/8-1900/20 від 10.09.2020 ОСОБА_1 повідомлено що її страховий стаж становить 21 рік 1 місяць 6 днів та зазначено причини не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 16.06.1991 по 25.05.1994 та з 25.05.1994 по 16.02.1998.

При цьому представник відповідача зазначає, що до страхового стажу позивача не можуть бути зараховані наступні періоди: період роботи в МП «Галичанка» з 16.06.1991 по 25.05.1994, оскільки в трудовій книжці відомості про дату та номер наказу про звільнення дописані; період роботи в КПМ «Меландж» з 25.05.1994 по 16.02.1998, оскільки запис про звільнення завірений нечітким відтиском печатки.

Жодних інших документів, які б підтверджували роботу позивачки в МП «Галичанка» та КПМ «Меландж» не було надано.

Крім того, представник відповідача вказує, що 29.10.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. У розписці-повідомленні №2481 від 29.10.2020 зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: диплом про навчання, документи щодо підтвердження стажу роботи в МП «Галичанка» та документи для підтвердження стажу роботи в КПМ «Меландж». Дані документи позивачу необхідно подати до 28.01.2021.

Враховуючи вищенаведене, станом на час розгляду справи відділ з питань призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не прийняв рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю вищевказаних документів та наданням терміну для їх подання до 28.01.2021.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження у строки, визначені статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.06.2019 звернулася до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж (а.с.28).

Відповідно до виданої Теребовлянським об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області довідки про наявний страховий стаж №31/10 від 07.06.2019 страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 1 місяць 6 днів (а.с.11), що також вбачається з наданого відповідачем розрахунку стажу з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (а.с.31).

Листом Головного управління №3659-3393/О-02/8-1900/20 від 10.09.2020 ОСОБА_1 повідомлено, що її страховий стаж становить 21 рік 1 місяць 6 днів та зазначено, що при обчисленні трудового стажу ОСОБА_1 не враховано період роботи в МП «Галичанка» з 16.06.1991 по 25.05.1994 , оскільки в трудовій книжці відомості про дату та номер наказу про звільнення дописані, а також період роботи в КПМ «Меландж» з 25.05.1994 по 16.02.1998, оскільки запис про звільнення завірений нечітким відтиском печатки (а.с.9-10).

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та стверджує, що не зарахування до її страхового стажу вказаних періодів роботи порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Судом досліджено записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 щодо спірних періодів роботи.

Щодо спірного періоду роботи позивача з 16.06.1991 по 25.05.1994 у МП «Галичанка», то у її трудовій книжці наявні наступні записи (а.с.5- зворот, 33- зворот):

Розділ «Відомості про роботу»:

Запис №6, 16.06.1991 прийнята на роботу в`язальницею в Мале підприємство «Галичанка» підстава: Пр. №2 від 16.06.1991;

Запис №7, 25.05.1994 звільнена з роботи згідно переводу в КМП «Меландж» в зв`язку з реорганізацією МП «Галичанка», підстава: Прот. №1 від 23.05.1994.

Запис про звільнення позивача засвідчений підписом директора та скріплений печаткою (а.с.5- зворот, 33 - зворот).

Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача вказаний період роботи з 16.06.1991 по 25.05.1994 в МП «Галичанка», оскільки, на переконання відповідача, в трудовій книжці відомості про дату та номер наказу про звільнення дописані.

Щодо спірного періоду роботи позивача з 25.05.1994 по 16.02.1998 в КМП «Меландж», трудова книжка містить такі записи (а.с.5- зворот, 6, 33- зворот, 34):

Розділ «Відомості про роботу»:

Запис №8, 25.05.1994 прийнята на роботу в`язальницею згідно переводу з МП «Галичанка» підстава: Нак. №2 від 25.05.1994;

Запис №9, 16.02.1998 звільнена з роботи по ст.36 п.1 КЗпП України (угода сторін), підстава: Прот. №3 від 16.02.1998.

Запис про звільнення позивача засвідчений підписом директора та скріплений печаткою, (а.с.6, 34).

Відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача вказаний період роботи з 25.05.1994 по 16.02.1998 в КМП «Меландж» через відсутність чіткого відбитку печатки у записах трудової книжки про звільнення позивача.

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи ОСОБА_1 , суд проаналізував положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. <…>. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).

Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 Інструкції № 58).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з абзацом другим пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що вимоги щодо внесення записів про звільнення з роботи та завірення печаткою запису про звільнення прямо передбачені Інструкцією № 58, також трудова книжка має містити відомості про переведення та звільнення працівника з посади, перейменування підприємства чи реорганізацію, що слідує з наведених положень Інструкції №58. Однак позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.

У даному випадку, позивач просить зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 16.06.1991 по 25.05.1994 у МП «Галичанка» та з 25.05.1994 по 16.02.1998 у КПМ «Меландж».

Щодо цих періодів суд зазначає, що у трудовій книжці позивача у відомостях про роботу записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що нечіткість відбитку печатки при засвідченні запису про звільнення позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування спірного періоду до стажу його роботи. Не заслуговують на увагу суду й аргументи відповідача щодо того, що в трудовій книжці відомості про дату та номер наказу про звільнення дописані, оскільки це є лише припущенням відповідача.

Як вбачається з довідки архівного відділу Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області від 25.09.2020 №03-04/648, документи по МП «Галичанка» та КМП «Меландж» за 1991-1998 на зберігання в архівний відділ не надходили.

Отже, можливість надати інші документи для підтвердження наявного трудового стажу в спірні періоди у позивача відсутня з незалежних від нього причин.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з 16.06.1991 по 25.05.1994 у МП «Галичанка» та з 25.05.1994 по 16.02.1998 у КПМ «Меландж» підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

У свою чергу відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу позивача, викладена у листі №3659-3393/О-02/8-1900/20 від 10.09.2020, є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, наявні достатні обґрунтовані підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 16.06.1991 по 25.05.1994 у МП «Галичанка» та з 25.05.1994 по 16.02.1998 у КПМ «Меландж».

У цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 04.06.2019, то суд зазначає таке.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначає стаття 44 Закону №1058-IV.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.<…>.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Як встановлено судом, 04.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо видачі довідки про страховий стаж (а.с.28). Відомості про звернення позивача 04.06.2019 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області саме із заявою про призначення пенсії за віком у матеріалах справи відсутні.

Судом з`ясовано, що із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області лише 29.10.2020 (а.с.29). У розписці-повідомленні №2481 від 29.10.2020 зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, документи щодо підтвердження стажу роботи в МП «Галичанка» та документи для підтвердження стажу роботи в КПМ «Меландж», а також вказано строк подання таких документів - до 28.01.2021 (а.с.30).

Суд, звертає увагу, що станом на час розгляду справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не прийнято рішення про призначення чи відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відтак підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 04.06.2019 (дата подання заяви про видачу довідки), відсутні.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Оскільки відповідно до ухвали суду від 21.12.2020 позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання до суду цієї позовної заяви, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області у зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періодів роботи з 16.06.1991 по 25.05.1994 у Малому підприємстві «Галичанка» та з 25.05.1994 по 16.02.1998 у КМП «Меландж», викладену у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №3659-3393/О-02/8-1900/20 від 10.09.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.06.1991 по 25.05.1994 у Малому підприємстві «Галичанка» та з 25.05.1994 по 16.02.1998 у КМП «Меландж».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 19 січня 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.