Рішення № 94233406, 19.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року Справа №480/4314/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4314/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського обласного військового комісаріату, в якій просить:

- визнати протиправним рішення відповідача від 03.06.2020 року протокол № 5 про відмову позивачу у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видачі посвідчення про пільги та скасувати його;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про встановлення статусу, оформити та видати йому відповідне посвідчення про пільги як батьку загиблого військовослужбовця Збройних сил України у порядку, встановленому Постановою КМУ №379 від 28.05.1993 р.

Свої вимоги мотивує тим, що він як батько військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він перебував на утриманні загиблого, який до останнього дня свого життя був зареєстрований за місцем проживання своїх батьків, надавав їм матеріальну допомогу, його заробітна плата була основним джерелом існування батьків, своєї сім`ї не мав. Управління соціального захисту після отримання витягу з протоколу ЦВЛК відносно ОСОБА_2 , згідно з яким поранення та причини смерті військовослужбовця пов`язані із виконанням обов`язків військової служби, в добровільному порядку оформило та видало матері та батьку загиблого посвідчення члена сім`ї загиблого встановленого зразка. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/5373/19 від 25 лютого 2020 року ЦВЛК ЗСУ складено висновок і оформлено витягом з протоколу №235 від 23.03.2020р., згідно з яким поранення та причини смерті ОСОБА_2 пов`язані із виконанням обов`язків військової служби. Разом з тим, відповідач (Сумський ОВК) рішенням, оформленим протоколом № 5 від 3 червня 2020 року, відмовив у видачі посвідчення про пільги батьку загиблого при виконанні обов`язків військової служби молодшого сержанта ОСОБА_2 , мотивуючи відмову наявністю алкогольного сп`яніння та відсутністю довідки про знаходження батька на утриманні сина. Позивач вважає, що зазначене рішення є протиправним та позбавляє його права на пільги на соціальний захист держави як батька військовослужбовця, що загинув при виконанні військового обов`язку (захисті Батьківщини), оскільки наданими ним документами беззаперечно доведено, що його син, молодший сержант в/ч А0820 Збройних сил України ОСОБА_2 , загинув 1 березня 2016 року під час безпосередньої участі у здійсненні антитерористичної операції в Донецькій області, виконуючи свій військовий обов`язок у якості члена групи спостерігачів на спостережному пункті с.Бердянське Новоазовського району, Донецької області від злочинних дій командира групи підполковника ОСОБА_3 , які знаходяться в прямому причинному зв`язку з його смертю. Жодним належним та допустимим доказом не підтверджено те, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне чи кримінальне правопорушення. Більш того, він є потерпілим у кримінальній справі. Згідно з відомостями, наданими військовою службою правопорядку та військовою прокуратурою, стосовно ОСОБА_2 адміністративні протоколи не складалися, кримінальні правопорушення не реєструвалися.

Ухвалою від 17.07.2020р. позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.08.2020р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що рішення комісії від 03.06.2020р., оформлене протоколом №5, прийнято правомірно, оскільки причиною відмови стала відсутність документу, що підтверджує перебування ОСОБА_1 на утриманні сина військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув (помер) під час проходження військової служби. Тому, враховуючи вимоги п.6 ст.18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 має право звернутися до органів та організацій за отриманням довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні та подати заяву до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, що і було запропоновано зробити позивачу. У задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, 25 жовтня 2019 року звернувся до комісії Сумського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів по встановленню статусу «Ветеран військової служби», «Член сім`ї ветерана військової служби», «Член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця»», а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби (надалі - Комісія).

03 червня 2020 року Комісією було прийнято рішення, оформлене протоколом №5, згідно з розділом III, пункту 1 якого позивачу було відмовлено у видачі посвідчення. Причиною відмови стала відсутність документу, що підтверджує перебування ОСОБА_1 на утриманні сина військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув (помер) під час проходження військової служби. Одночасно, Комісією надано рекомендацію позивачу звернутись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні сина. Зазначено, що за умови надання документу Комісія повернеться до розгляду справи (а.с.13).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами з приводу відмови Сумського обласного військового комісаріату позивачу у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видачі посвідчення про пільги, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону, зокрема, поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 13 ст. 14 вищевказаного Закону, особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) визначено, що його дія поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також унаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: - утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; - батьки; - один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; - діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; - діти, які мають свої сім`ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; - діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Підставою для отримання "Посвідчення члена сім`ї загиблого" слугують положення Закону № 3551-XII.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року № 379 визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-8/99 від 03.06.1999 ( рішення № 5-рп/99, справа про офіційне тлумачення терміна " член сім`ї") визначено, що в т.ч. до кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 2 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 (а.с.9).

Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом. Сповіщення Лебединського РВК Сумської області від 05.11.2019р. підтверджує факт загибелі ОСОБА_2 у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби (а.с.10).

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на факт перебування загиблого сина позивача у стані алкогольного сп`яніння, як на підставу відмови у видачі посвідчення, оскільки його смерть настала не у зв`язку з перебуванням останнього в стані алкогольного сп`яніння, а у зв`язку з вогнепальними кульовими пораненням черевної порожнини, спричинених його командиром.

Зокрема, у зазначеному вище посвідченні вказано, що «під час службового розслідування обставин, які б свідчили, що загибель молодшого сержанта ОСОБА_2 є наслідком вчинених ним дій у стані алкогольного сп`яніння, не встановлено».

Також з витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв)/ від 23.03.2020р. №235 вбачається, що «поранення та причина смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 . ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини» (а.с.12).

В матеріалах справи не міститься доказів того, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне чи кримінальне правопорушення під час виконання ним обов`язків військової служби.

Крім того, суд не погоджується із доводами відповідача щодо правомірності відмови позивачу у задоволенні заяви про встановлення статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця з огляду на те, що батьком військовослужбовця не надано на розгляд комісії жодного документа, який би свідчив про його перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.

Так, згідно із пп.2 п. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 6 ст. 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

В Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 зазначено, що у Конституції України терміни "сім`я", "члени сім`ї", "родичі", "сімейне життя", "утримання" тощо без визначення змісту вживаються неодноразово. Фундаментальним правовим підґрунтям тлумачення понять "член сім`ї", "член сім`ї", який проживає з працівником міліції, "член сім`ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю (стаття 3), проголошення України соціальною державою (преамбула, стаття 1), гарантування громадянам права на соціальний захист, на рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму (стаття 46), на соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17), закріплення права кожного на житло (стаття 47), на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї (стаття 48), на вільний вибір місця проживання (стаття 33). Важливе значення для розуміння терміна "член сім`ї" мають конституційні положення про ґрунтування шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обов`язки кожного із подружжя у шлюбі та сім`ї (стаття 51), про рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза шлюбом (стаття 52), та інші конституційні норми і принципи.

Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов`язки наймача жилого приміщення та членів його сім`ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов`язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги. Частина друга статті 64 цього Кодексу передбачає, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення щодо членів сім`ї власника будинку (квартири) містить частина четверта статті 156 Кодексу.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім`ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов`язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

У Кодексі про шлюб і сім`ю України терміни "сім`я", "члени сім`ї" та похідні від них "сімейний", "сімейні відносини", "родинний" використовуються у багатьох статтях. Відповідні положення або конкретний перелік осіб, які вважаються членами сім`ї, тут теж відсутні. Але зважаючи на загальний зміст Кодексу, особливо розділів II і III, можна дійти висновку про такі важливі ознаки сім`ї, членства в сім`ї, як кровна спорідненість, родинні зв`язки, шлюбні відносини, а положення про встановлення батьківства, викладені у частині третій статті 53, дають підстави для визнання ознаками сім`ї фактичних шлюбних відносин. Стаття 17 цього нормативного акта вводить до правового обігу поняття "родичі по прямій висхідній і низхідній лінії", "повнорідні і неповнорідні брати і сестри", а в статті 95 вжито термін "інші родичі", до яких віднесено діда, бабу, брата, сестру, а також вітчима і мачуху дитини та осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім`ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу (п. 3 Рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

Що ж до терміна "член сім`ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, то поняття "утримання" вживається у Конституції України у формулюванні обов`язку батьків утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51), обов`язку держави утримувати дітей-сиріт (стаття 52) і тісно пов`язується з обов`язком піклування (батьків про дітей, повнолітніх дітей про непрацездатних батьків). Але у цілому національне законодавство чіткого визначення поняття "утриманство" не містить.

Стаття 32 Кодексу про шлюб та сім`ю України закріплює положення, згідно з якими подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного, а один із розведеного подружжя, який потребує допомоги, має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу. Названа стаття цього нормативного акта ототожнює поняття "утримання" і "аліменти". Стаття 80 Кодексу зобов`язує батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а стаття 81 покладає на повнолітніх дітей зобов`язання утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги. Отже, утриманцями можуть бути як батьки, так і діти за умови, якщо хтось із них потребує матеріальної допомоги. Відповідно до статті 95 названого Кодексу обов`язок щодо утримання неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладений на інших родичів. А стаття 96 покладає обов`язок щодо утримання непрацездатних повнолітніх членів сім`ї, що потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей, на онуків, пасинків і падчерок, а також на осіб, яких вони виховували і надавали їм систематичну матеріальну допомогу протягом не менш як п`яти років.

Важливі положення щодо розуміння поняття "утриманство" та похідних від нього термінів "утримання", "утриманець" тощо містять стаття 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і стаття 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Цими статтями передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (п. 5 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 зроблений висновок про наступне:

1) Під членом сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" треба розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім`ї, які мають право на названі пільги.

До кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші) (п 1 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99);

2) Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать: а) неповнолітні; б) непрацездатні; в) інші особи, яких військовослужбовець зобов`язаний утримувати за законом; г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім`ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника; д) працездатні члени сім`ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім`ї військовослужбовця право на трудову пенсію; е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку (п. 3 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Враховуючи те, що відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, суд вважає, що в межах цих правовідносин відповідач, в першу чергу, повинен виходити з тлумачення поняття "члена сім`ї" у більш широкому розумінні, а не обмежуватися лише положеннями пункту 6 статті 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Крім того, суд вважає необхідним відмітити, що згідно з довідкою, виданою виконкомом Підопригорівської сільської ради Лебединського району Сумської області (а.с.22), на момент смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно був зареєстрований, а до служби в ЗСУ ще й постійно проживав разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення комісії Сумського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів по встановленню статусу "Ветеран військової служби", "Член сім`ї ветерана військової служби", "Член сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця", а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, від 03.06.2020р., прийняте згідно з протоколом №5, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, таке рішення є протиправним, а позовні вимоги у цій частині та в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про встановлення статусу та видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження військової служби, - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання оформити та видати йому відповідне посвідчення про пільги члену сім`ї загиблого військовослужбовця у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи те, що в межах цієї справи відповідачем (Сумським обласним військовим комісаріатом) при вирішенні питання про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час військової служби та видачі посвідчення про пільги не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та як наслідок, відповідного рішення, з урахуванням цих обставин відповідачем не приймалося, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача в цій частині буде зобов`язання Сумського обласного військового комісаріату повторно розглянути заяву позивача про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видачі посвідчення про пільги, і прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Сумського обласного військового комісаріату від 03.06.2020р. про відмову у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав безвісти під час проходження військової служби, прийняте згідно з протоколом №5.

Зобов`язати Сумський обласний військовий комісаріат (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 30, код ЄДРПОУ 08269552) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видачі посвідчення про пільги від 25.10.2019р., та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова