Рішення № 94233324, 19.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року Справа №480/8475/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, викладене в листі від 17.09.2020 №1800-0302-8/45705; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 період роботи з 28.09.1983 по 27.12.1989 оператором дистанційного пульту керування технологічним процесом на ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням відповідач неправомірно відмовив у призначенні пенсії та не зарахував до стажу періоди роботи, підтверджені відповідною довідкою. Відповідач своїм рішенням відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, яку позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права.

Представником відповідача надав до суду письмовий відзив на позов, у якому зазначив, що позивачу рішенням від 07.09.2020 №13084 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 7 років 6 місяців. До страхового стажу не зараховано спірний період, оскільки не передбачений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173. Враховуючи викладене, вважає відмову правомірною, оскільки позивач не набув право на пенсію. Також зазначив, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії та повноваження з призначення пенсії є дискреційними.

У відповіді на відзив позивач проти доводів, викладених у відзиві не погоджується, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 04.12.2020 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 31.08.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Рішенням від 07.09.2020 №13084 відповідач відмовив у задоволенні заяви та відмовив в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу 7 років 6 місяців (пільговий стаж відсутній). До пільгового стажу не зарахований стаж період роботи з 28.09.1983 по 27.12.1989 оператором дистанційного пульту керування технологічним процесом на ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» згідно даних довідки, виданої Науково-виробничим об`єднанням «Павлоградський хімічний завод». Також рішенні зазначено, що посада оператор дистанційного пульту керування технологічним процесом на ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» не передбачена Списком №1 розділу 9 підрозділу 4 Постанови Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. Відповідачем зазначено, що право на пенсію позивач отримає після досягнення 60-річного віку та звернення до управління

Не погоджуючись з не зарахуванням періоду роботи до пільгового стажу за Списком №1 з 28.09.1983 по 27.12.1989 оператором дистанційного пульту керування технологічним процесом на ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» та, як наслідок, із відмовою у призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Суд зауважує, що разом із заявою про призначення пільгової пенсії позивач надала відповідачу трудову книжку, відповідно до якої в період з 28.09.1983 по 27.12.1989 позивач працювала оператором дистанційного пульту керування технологічним процесом 5/6 розряду в цеху №12, а також позивачем було надано довідку ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» від 24.07.2020 №58 про роботу на підприємстві в спірний період.

Відповідно до довідки ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» від 24.07.2020 №58 позивач, яка до зміни прізвища мала прізвище ОСОБА_2 , що підтверджується даними трудової книжки, працювала повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці на роботах з виробництва вибухових речовин на ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» в період з 28.09.1983 по 27.12.1989, зокрема, період 6 р. 3 міс. 0 дн. на посаді оператора дистанційного пульту керування технологічним процесом, що передбачена Списком №1 розділу 9 підрозділу 4 Постанови РМ СРСР від 22.08.1956 №1173, а також ст. 114 п.2 ч. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Додатково підприємством зазначено відомості, що виготовленням металевих оболонок для запальників позивач не займалася, у відпустці без збереження заробітної плати не знаходилася. Підставою для надання такої довідки зазначено особові картки форми Т-2, архівні накази за 1983-1989р.р., розрахункові відомості.

Також зазначено в довідці від 24.07.2020 №58 про підстави та періоди перейменування підприємства, на якому працювала позивач, а саме «Павлоградський хімічний завод ім..6-річчя Радянської України» перейменовано на час видачі довідки в ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод».

Суд не погоджується із висновками відповідач, викладеними в рішенні від 07.09.2020, враховуючи те, що посада позивача підпадала в період її роботи до Списків № 1.

Так, в період роботи позивача діяла Постанова РМ СРСР від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» (далі – Постанова №1173).

Посада та робота позивача була передбачена розділом IХ «Виробництво вибухових, ініціюючих речовин, порохів і спорядження боєприпасів» підрозділу 4 «Виробництво порохів, всіх видів зарядів, запальників, піроксиліну, нітроефірів та інших сумішей, вибухових пакетів, безгазових і малогазових складів, вогнепровідного і детонуючого шнура» Постанови №1173, а саме «Робочі інженерно-технічні працівники, зайняті повний робочий день в зазначених цехах і виробництвах (за винятком робітників та інженерно-технічних працівників, зайнятих на виготовленні металевих оболонок для запальників)».

Таким чином за змістом зазначеної норми постанови № 1173 для віднесення посади до Списку № 1 особа повинна приймати участь саме у виробництві та не виготовляти металевих оболонок для запальників , чого в даному випадку відбувалось.

Так, в довідці від 24.07.2020 №58 ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» зазначено, що позивач працювала на роботі з виробництва вибухових речовин та додатково зазначено відомості про те, що виготовленням металевих оболонок для запальників не займалася.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 28.09.1983 по 27.12.1989 оператором дистанційного пульту керування технологічним процесом на «Павлоградський хімічний завод ім.60-річчя Радянської України» (на даний час ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод») є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, викладене в листі від 17.09.2020 №1800-0302-8/45705, суд задоволенні позовних вимог суд відмовляє в цій частині, враховуючи те, що лист не є рішенням, яким було вирішено розгляд по суті заяви позивача про призначення пенсії, а є інформацію про прийняте рішення від 07.09.2020, яким відмовлено у призначенні пенсії, про що зазначено в самому листі від 17.09.2020.

Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З врахуванням ст.. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права та скасувати рішення від 07.09.2020 №13084, прийняте за результатом розгляду заяви позивача від 31.08.2020, оскільки порушено право відбулося шляхом прийняття відповідного рішення ГУ ПФУ в Сумській області, яке позивачем не оскаржується, а не шляхом направленні листів відповідачем із відповідною інформацією про прийняте рішення.

Стосовно позовний вимог щодо призначення пенсії позивачу, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, а тому пенсія позивачеві має бути призначена з дати звернення до пенсійного органу з відповідною заявою.

При цьому статтями 80-85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії. Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі за текстом - Порядок №22-1).

Згідно з п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління. Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія «призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. А тому виданий ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах пенсійний орган не досліджував, не оцінював та не висловлював жодних суджень з приводу юридично значимих факторів обчислення розміру пенсії. Суд не є органом, який має обраховувати та призначати пенсію.

Крім того, у даному випадку суд вирішував спір щодо не включення в страховий стаж позивача тільки спірного періоду, а не щодо обрахунку всього страхового стажу. Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, підставою для відмови у призначенні пенсії був той факт, що позивачу не зараховано період роботи, згідно чинного законодавства, що дає право на пенсію за віком по списку №1.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту прав позивача та вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права на пенсію у відповідності до вимог ст.. 9 КАС України та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 31.08.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням висновків суду по даній справі, зокрема, що спірний період, який є предметом розгляду даної справи, повинен бути врахований в стаж позивача на пільгових умовах за Списком №1

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору в розмірі 840,80 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На обґрунтування суми витрат на правничу допомогу представником позивача були надані договір від 06.10.2020, додаткова угода від 06.10.2020, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 16.11.2020, прибутковий касовий ордер №44 від 16.11.2020.

Разом із тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 справа № 826/1216/16.

Слід зазначити, що представником позивача зазначено в розрахунку суми гонорару, що було надано такий вид допомоги, як надання консультацій 400грн. (1 година), аналіз наданих документів 400грн.(1 год), складання адвокатського запиту до Павлоградського хімічного заводу 500 грн. (1 запит), аналіз отриманих у відповідь на запити документів 400грн. (1 год.), складання позовної заяви (вивчення судової практики, опрацювання нормативно-правової бази, підготовка та засвідчення копії документів для суду та відповідно до кількості сторін у справі, подання позовної заяви до суду ) 2500грн. Правова допомога надана якісно, належить сплатити гонорар в розмірі 5000грн.

Суд зазначає, що наведені в розрахунку, надана правова допомога не відповідає фактичним обставинам, оскільки в розрахунку зафіксовано, що адвокатом складено адвокатського запиту до Павлоградського хімічного заводу 500 грн. (1 запит), але такий запит відсутній, при цьому надана довідка підприємством була 24.07.2020 за №58, тобто до укладення 06.10.2020 відповідного договору із представником.

Також наведені в розрахунку надана правова допомога не відповідає фактичним обставинам, оскільки в розрахунку зафіксовано, що адвокатом проведено аналіз отриманих у відповідь на запити документів 400грн. (1 год.), при цьому надана довідка підприємством була 24.07.2020 за №58, тобто до укладення 06.10.2020 відповідного договору із представником.

Крім того, в акті зафіксовано, що адвокатом подана до суду позовна заява станом на 16.11.2020, при цьому матеріалами справи підтверджується, що до суду позов направлено поштовим зв`язком 27.11.2020.

Також суд не приймає до уваги час, витрачений адвокатом на попередню консультацію щодо характеру спірних правовідносин та як вивчення та правовий аналіз матеріалів щодо спірних правовідносин, аналіз законодавства та судової практики щодо спірних правовідносин, оскільки не зрозуміло, яка саме допомога була надана з таких питань. Підготовка та засвідчення копії документів для суду не може бути визнана судом як надання правової допомоги. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Враховуючи те, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб в письмовому порядку на підставі наявних матеріалів, позовні вимоги задоволено судом частково, при розгляді справи суд із врахуванням ст.. 9 КАС України виходив за межі позовних вимог, а тому із врахуванням принципу співмірності, вважає за можливе відшкодувати позивачу суму правничої допомоги в розмірі 1000грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.09.2020 №13084 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 період з 28.09.1983 по 27.12.1989 оператором дистанційного пульту керування технологічним процесом на «Павлоградський хімічний завод ім..60-річчя Радянської України», яке перейменовано в ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) від 31.08.2020 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та прийняти обґрунтоване рішення із врахуванням висновків суду по даній справі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. та 1000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.01.2021.

Суддя С.М. Гелета