Рішення № 94233253, 18.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року Справа №480/7540/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Корпункт" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Сумській області (далі по тексту – позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Корпункт" (далі по тексту - відповідач, ПВКП "Корпункт"), в якій просить:

- стягнути з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що йому належить, податковий борг з податку на додану вартість в сумі 44026,00 грн;

- накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах на суму податкового боргу 44026,00 грн.:

НОМЕР_1 в АТ "УкрСиббанк"

НОМЕР_2 в АТ "УкрСиббанк"

НОМЕР_3 в Сумська філія АТ КБ "Приватбанк"

НОМЕР_4 в АТ "УкрСиббанк"

НОМЕР_5 в АТ "УкрСиббанк".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг, який відповідачем не було погашено в добровільному порядку, позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг відповідачем не сплачено, а тому він підлягає примусовому стягненню у судовому порядку.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти доводів позивача та зазначає, що у січні 2015 року сума від`ємного значення, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ПВКП "Корпункт" склала 20980,00 грн., що зазначено у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року, та додатку 2 до цієї декларації, а у липні 2015 року сума від`ємного значення, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду склала 16717,00 грн., що зазначено у реєстрі операцій електронного кабінету платника, а у реєстрі транзакцій електронного кабінету платника така сума відсутня, хоча у Податкових деклараціях з ПДВ, та у Додатках 2 до цих Декларацій за період січень - грудень 2015 року суми від`ємного значення, які включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ПВКП "Корпункт" були зазначені, і на електронному рахунку платника ПДВ ці суми були зазначені, тому з липня 2015 року виник податковий борг і на нього нараховувались штрафи та пені, які у 2020 році склали - основний платіж - 25723,00 грн., штрафні санкції - 578,02 грн., пеня - 17724,98 грн.

Відповідно до п. 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабміну від 16.10.2014 №569 зі змінами та доповненнями, рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі — електронний рахунок) — це рахунок, відкритий платнику ПДВ в Державній казначейській службі (далі — Казначейство), на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми ПДВ, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ. Всі видані податкові накладні з 2015 року були успішно зареєстровані в єдиному реєстрі податкових накладних, якщо б на електронному рахунку ПДВ не було коштів - реєстрація податкових накладних була б неможлива. Відповідач зазначає, що можливість помилок при адмініструванні ПДВ, враховуючи те, що система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджувалась у 2015 році і працювала в режимі тестування, належним чином не була вдосконалена.

Що до боргів зі сплати ПДВ за 2019-2020 роки пріоритетним напрямком зарахування коштів, які сплачує платник податків, є погашення податкового боргу (п. 87.9 ПКУ). Тобто у разі наявності у платника податків податкового боргу за відповідним платежем кошти, які він буде сплачувати за таким платежем, направлятимуться саме на погашення податкового боргу у хронологічній черговості його виникнення до повного погашення. При цьому у першу чергу погашатиметься податкове зобов`язання, потім — штрафи, а в останню чергу — пеня. І на це жодним чином не вплине напрям сплати таких коштів, який визначить платник податків у платіжному документі (п. 131.2 ПКУ, абз. 3-4 п. 4 гл. 2 розд. III Порядку № 422). Тому у ПВКП "Корпункт" виник борг з сплати ПДВ за 2019-2020 роки, хоча сплата ПДВ за цей період була проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжними документами банку, Реєстром транзакцій з ПДВ, Розрахунками з бюджетом ПВКП Корпункт з 12.2019 по 10.2020 р. Таким чином відповідач зазначає, що у нього відсутня сума податкового боргу.

Представником відповідача надано до суду додаткові письмові пояснення в яких зазначає, що станом на 12.01.2021 сума податкового боргу з податку на додану вартість становить 52169,26грн., про що надає відповідний витяг з ІКПП.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду від 18.01.2021 задоволено клопотання представника позивача про заміну позивача у справі правонаступником. Замінено позивача по справі - Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 210).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, сформованого на підставі ІКПП ITC “Податковий блок”, у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 44026,00 грн., а саме з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (25723,00 грн. основного платежу, 578,02 грн. штрафної (фінансової) санкції, 17724,98 грн. пені).

ПВКП "Корпункт" самостійно задекларовано грошові зобов`язання з ПДВ, а саме: від 15.08.2017 №9162941383 в сумі 1 112,00 грн.; від 13.09.2017 №9185493725 в сумі 1 546,00 грн.; від 16.11.2017 №9242154791 Відповідачем самостійно визначено грошове зобов`язання в сумі 3 026,00 грн.; від 16.01.2019 №9306592989 в сумі 373,00 грн.; від 15.02.2019 №9023700153 в сумі 864,00 грн.; від 19.03.2019 №17125440 в сумі 3 223,00 грн.; від 17.04.2019 №18401659 в сумі 674,00 грн.; від 17.05.2019 №20049013 в сумі 2 543,00 грн.; від 19.06.2019 №21044559 в сумі 552,00 грн.; від 16.07.2019 №22513646 в сумі 1953,00 грн.; від 15.08.2019 №25330137 в сумі 565,00 грн.; від 18.09.2019 №27224147 в сумі 964,00 грн.; від 17.10.2019 №30031054 в сумі 968,00 грн. від 18.11.2019 №33442114 в сумі 1 935,00 грн.; від 16.12.2019 №35853118 в сумі 429,00 грн.; від 16.01.2020 №1927039 в сумі 681,00 грн.; від 16.03.2020 №14986475 в сумі 2 343,00 грн.; від 14.04.2019 №18451987 в сумі 305,00 грн. (а.с. 11-29).

Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.12.2017 №9272555792 відповідачем самостійно донараховано грошове зобов`язання за жовтень 2017 року в сумі 1 667,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 50,00 грн.

Відповідно до п. 57.1 Податкового Кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Крім того, за результатами проведених перевірок податковими повідомленнями-рішеннями до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції за податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), а саме: №0045241201 від 31.07.2018 на суму 523,85 грн. (а.с.30) та №0053525412 від 08.10.2018 на суму 4,17 грн. (а.с. 32).

Матеріалами справи підтверджується, що зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи платника податків та направлено на податкову адресу відповідача, а тому вважаються такими, що є узгодженими та набули статусу податкового боргу. Доказів оскарження чи скасування податкових – повідомлень рішень в установленому порядку матеріали справи не містять.

На підставі статті 129 Податкового кодексу України відповідачу була нарахована пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 17724,98 грн., що підтверджується розрахунок податкового боргу та даними ІКПП “Податковий блок” (а.с.7-10).

Податковим органом було сформовано податкову вимогу форми “Ю” від 18.01.2013 №20, яка була надіслана та вручена за податковою адресою відповідача (а.с. 36, 212).

Згідно з п. 20.1.34 ст. 20 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 175 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановленому Податковим кодексом України строк, не погашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному даним кодексом.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до п. 20.1.34 ст. 20 ПК України, контролюючі органам мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно із п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стосовно посилання відповідача на відсутність податкового боргу у зв`язку із погашенням суми боргу, суд зазначає наступне.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що станом на 31.12.2016 сума податкового боргу з податку на додану вартість підприємства становила 30900 грн. , що підтверджується даними ІКПП станом на 31.12.2016 (а.с.37). Разом із тим, всі погашення відповідачем суми боргу по податку на додану вартість відображені в ІКПП. При цьому, сума податкового боргу в подальшому збільшувалася, в т.ч. на суму, що є предметом розгляду даної справи, але під час погашення такого боргу правомірно зараховувалася в рахунок погашення попередньої суми боргу, який виник станом на 31.12.2016. Згідно даних податкового органу сума боргу, що є предметом розгляду справи, є несплаченою, і станом на 12.01.2021 становить 52169,29 грн.

Враховуючи те, що сума податкового боргу відповідача у загальному розмірі становить 44026,00 грн., а саме з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (25723,00 грн. основного платежу, 578,02 грн. штрафної (фінансової) санкції, 17724,98 грн. пені) не сплачена відповідачем на момент розгляду справи, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення такого боргу правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначає наступне.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Так, відповідно до п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Приписи ст. 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Таким чином арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 по справі № 820/1929/17.

Крім того, відповідно до п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В рішенні від 01.10.2019 по справі № 825/2243/18 Верховний Суд зазначив: "Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов) для такого звернення.

Наявність у відповідача податкового боргу, а також наявність обставин визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом є підставами для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку".

У даному випадку ГУ ДПС у Сумській області не зазначило та не довело належними доказами наявність підстав застосування арешту коштів підприємства, передбачених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 10.11.2020 по справі №480/4396/19, від 07.10.2020 по справі №480/4478/19, від 26.10.2020 по справі №480/4422/19.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у Сумській області в частині накладення арешту на кошти ПВКП "Корпункт" в загальній сумі 44026,00 грн., які знаходяться на відкритих рахунках в АТ "Укрексімбанк" та в в Сумській філії АТ КБ "Приватбанк".

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Корпункт" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Корпункт» (м. Суми, вул.. Соборна, буд. 25. кв. (офіс) 12, 40000, код ЄДРПОУ 23295914) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 44026,00 грн. на користь державного бюджету України на р/р UA158999980313040029000018540, одержувач Сумська міська отгі 4060100, код одержувача 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО банка одержувача 899998.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2021

Суддя С.М. Гелета