Ухвала суду № 94233195, 18.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з інших питань

18 січня 2021 року м. Рівне №460/9049/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Рівному про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов`язання вчинити певні дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Рівному про визнання протиправною бездіяльності щодо невидання наказу про встановлення надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 в розмірі 20 відсотків та надбавки як працівнику режимно-секретного органу за період з 15.01.2019 по 22.06.2020 в розмірі 60 відсотків та зобов`язання встановити, нарахувати та виплатити такі надбавки.

Ухвалою суду від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.01.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін з метою повного та всебічного дослідження доказів, які встановлюють наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують заперечення відповідача.

Цього ж дня від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст.123 КАС України.

Розглянувши клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, суд керується таким.

Згідно з вимогами ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

В силу вимог ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як свідчать матеріали позовної заяви, предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача щодо невидання наказу про встановлення позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень, тобто вказана справа є справою щодо проходження публічної служби та є справою незначної складності.

Відповідно до ч.2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 1 статті 260 КАС України встановлено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

З урахуванням наведених норм права, питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження вирішене судом в ухвалі про відкриття провадження у цій справі від 14.12.2020.

Поряд з цим, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі "Axen v. Germani" заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду, після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках, влада має брати до уваги міркування ефективності і економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За наведених обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування у цій справі, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію справи, кількість учасників, а також обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку, що повне та всебічне встановлення її обставин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, а відтак справа підлягає подальшому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.

Вирішуючи питання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі положень ст.123 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга та третя статті 122 КАС України).

Суд враховує, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).

Разом із тим відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України викладено наступний правовий висновок: в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 223 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" додаткова заробітна плата це винагорода, за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством та премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

За визначенням, наведеним у ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Тобто, положення статті 122 КАС України щодо обмеження строків звернення до суду не можуть застосовуватися у спорах щодо встановлення надбавки, яка входить до складу грошового забезпечення, незважаючи на те, що спірні правовідносини виникли під час проходження позивачем публічної служби.

Таким чином, на переконання суду клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду необґрунтоване, безпідставне, а отже не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 12, 241, 256, 257, 262 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотань представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про залишення позовної заяви без розгляду від 12.01.2021 - відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Н.С. Гудима