Рішення № 94233093, 16.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2021 року м. Рівне №460/7694/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач просила суд зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з 04.04.2017 із збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 15 років, але не вище 85% заробітку відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплачувати її надалі з урахуванням проведеного перерахунку та з урахуванням виплачених за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж згідно із ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером та має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії. У лютому 2020 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою провести перерахунок призначеної їй пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зі спливом певного часу після звернення працівника відповідача повідомили позивача, про те, що її заява не може бути задоволена у зв`язку з тим, що після проведення перерахунку розмір пенсії позивача зменшиться. Однак, станом на день звернення з даним позовом відповідачем на заяву позивача від 14.02.2020 не прийнято жодного процесуального рішення. ОСОБА_1 вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її гарантоване державою право на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.

Ухвалою суду від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

11.11.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування заперечень вказано, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком, призначену згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та обраховану за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85% заробітку. 11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії", згідно із пунктом 3 частини другої розділу І якого частину другу статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то відповідач правомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 11.05.1994 (а.с.9).

З 18.03.2008 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(а.с.34).

14.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про перерахунок призначеної їй пенсії з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.10).

Відповіді на вказану заяву відповідачем не надано.

Позивач, вважаючи порушеним її право на пенсійне забезпечення, звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 56 Закону №796-XII встановлені пільги щодо обчислення стажу роботи (служби). Так, згідно з частиною 2 цієї статті, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини другої розділу І якого частину другу статті 56 Закону №796-XII доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з частиною другою статті 27 Закону №1058-ІV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1058-ІV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Абзацом 2 цієї частини встановлено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV із урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Відповідно до цього, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина, визначена у абзаці 2 частини першої статті 28 Закону №1058-ІV (понаднормовий страховий стаж) має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону №796-XII.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2018 у справі №560/675/17, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. У зв`язку з цим, позивач не лише має право на пенсію в повному розмірі як громадянка, віднесена до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, а й право на збільшення такої пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений в частині другій статті 56 Закону №796-XII, тобто понад 15 років.

При цьому, посилання відповідача на зміну правового регулювання положень ч.2 ст.56 Закону №796-XII у зв`язку із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII, як на правомірність оспорюваних дій, суд вважає необґрунтованими, адже відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи те, що пенсія за віком призначена позивачу в 2008 році, а зміни до ч.2 ст.56 Закону №796-XII внесено 03.10.2017, то в силу вимог ч.1 ст.58 Конституції України такі зміни не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач набула право на відповідний перерахунок пенсії значно раніше, ніж Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності.

Відтак, позивач має право на перерахунок пенсії з збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 85 процентів заробітку, згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що пенсія позивачу призначена на умовах, інших ніж передбачені у частині другій статті 27 Закону №1058-ІV.

За таких обставин, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017, тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом.

Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Отже, цією нормою особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV або спеціальним Законом №796-XII.

ОСОБА_1 звертаючись до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 85% заробітку, позивач фактично обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним законом, тобто Законом №796-XII.

Поряд з цим, суд вважає безпідставним посилання відповідача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.10.2019 у справі №809/627/18, оскільки спірні правовідносини у такій справі стосуються припинення виплати особі раніше перерахованої пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, у зв`язку із змінами в законодавстві та бажанні такої особи залишитися на умовах та порядку пенсійного забезпечення, встановлених загальним законом, а не перерахунку такої пенсії. Тобто Верховним Судом надано аналіз правовідносинам, які є відмінними від правовідносин, що розглядаються в межах даної адміністративної справи.

Відповідно до статті 44 Закону №1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Як встановлено судом, у заяві від 14.02.2020 (а.с.10) позивач просить провести виплату пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-XII із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 85% заробітку. Вказана заява не містить жодних посилань на норми Закону України «Про звернення громадян», а тому її розгляд відповідачем в порядку зазначеного Закону є необґрунтованим, оскільки прохальна частина заяви позивача містить чітке формулювання бажаного перерахунку її пенсії з посиланням на відповідні законодавчі норми.

Твердження відповідача про те, що позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії, яка не відповідає додатку 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, суд вважає безпідставним, оскільки це є надмірним формалізмом та призводить до затягнення поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії у підвищеному розмірі.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №160/7699/18.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області відповідного рішення про перерахунок пенсії або про відмову у перерахунку такої не прийнято, що свідчить про допущення відповідачем бездіяльності під час її розгляду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі ч.2 статті 56 Закону України №796-ХІІ.

Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення частини четвертої статті 45 Закону №1058-ІV, згідно з якою перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки ОСОБА_1 із відповідною заявою про перерахунок пенсії звернулася до відповідача 14.02.2020, то її порушені права, свободи та інтереси слід відновити з 01.02.2020.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір згідно з квитанцією у сумі 840,80грн від 10.07.2020 №8 (а.с.6).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 10.07.2020 №117, укладений між Адвокатським об`єднанням «Ваше право» та ОСОБА_1 , додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 10.07.2020 №117 від 28.09.2020, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 28.09.2020, квитанцію до прибуткового касового ордера №009 від 28.09.2020 у сумі 3000,00грн.

Таким чином, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Савонік Л.О., підтверджуються належними і допустимим доказами.

З огляду на викладене, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 10.07.2020.

Отже, судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов`язання вчитнити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 15 років для жінок, але не вище 85% заробітку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до положень частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 15 років для жінок, але не вище 85% заробітку, починаючи з 1 лютого 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, судові витрати у сумі 3840,80грн (840,80грн - судовий збір, 3000,00грн - витрати на професійну правничу допомогу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028, код за ЄДРПОУ 21084076).

Рішення складено 16 січня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар