Ухвала суду № 94232934, 19.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/645/21

УХВАЛА

19 січня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , діючого в інтересах малолітньої доньки – ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , діючого в інтересах малолітньої доньки – ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської міської ради, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Одеської Міської ради щодо порушення прав ОСОБА_1 щодо ненадання відповіді у повному об`ємі на інформаційний запит від 24.12.2020 року;

визнати протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Одеської Міської ради щодо порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 інтереси якої представляє батько ОСОБА_1 щодо ненадання відповіді у повному об`ємі на інформаційний запит від 24.12.2020 року;

зобов`язати Службу у справах дітей Одеської Міської ради надати повну відповідь на інформаційний запит від 24.12.2020 року написаного від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: додатки від заяви ОСОБА_3 , повідомити процедуру розгляду даного питання, надати положення та назвати перелік посадових осіб, хто буде робите проект рішення від Служби у справах дітей Одеської Міської ради; повідомити в які дні та години можливо ознайомитись з матеріалами справи, щодо зміни прізвища малолітньої дитини ОСОБА_2 щодо документів які знаходяться у Служби у справах дітей Одеської Міської ради.

Поряд з адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Службі у справах дітей Одеської Міської ради вчиняти дії, щодо підготовки та або надання проекту рішення щодо зміни прізвища малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до вирішення спору по суті або надання додатків від заяви ОСОБА_3 позивачам ОСОБА_1 та його донці ОСОБА_2 .

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідач діє з очевидними, ознаками протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішення/ дією або бездіяльністю.

За твердженнями позивача, відповідач має на меті прийняття, на думку позивача, протизаконне рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_3 (мати дитини) стосовно зміни прізвища малолітньої дитини з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », яким в свою чергу будуть порушені права позивача та малолітньої дитини.

За таких обставин, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведуть до того, що відповідачем буде прийнято рішення по суті заяви ОСОБА_3 без надання позивачу запитуваної ним у запиті від 24.12.2020 року інформації.

Дослідивши матеріали справи та зміст заяви про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що наведені позивачем пояснення не свідчать про те, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, що, в свою чергу, являється підґрунтям та основою доказовості наявності підстав для забезпечення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.

Також, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідачем може бути прийняте рішення щодо зміни прізвища дитини без надання запитуваних позивачем документів.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Суд зазначає, що предметом даного спору є надання неповної відповіді на запит від 24.12.2020 року, а саме запитуваних копій документів. При цьому, позивач просить заборонити Службі у справах дітей Одеської Міської ради вчиняти дії, щодо підготовки та або надання проекту рішення щодо зміни прізвища малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто стосовно вчинення дій, що випливають з рішення, яке не є предметом оскарження в даній адміністративній справі та не є предметом оскарження дій або бездіяльності щодо прийняття такого рішення.

Отже, з урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.150, 151, 168, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , діючого в інтересах малолітньої доньки – ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.293, 295 КАС України.

Суддя П.П. Марин