Рішення № 94232576, 19.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11718/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кравців О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якій, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.01.2021 за вх. №316ел. просить суд:

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених п.п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи в Радехівській районній школі мистецтв імені Митрополита Андрея Шептицького на посаді вчителя фортепіано у період з 31.08.2000 по 15.07.2010, та на посаді вчителя фортепіано та акомпаніатора з 02.09.2013 по 11.08.2015, та на посаді вчителя музичного інструменту та акомпаніатора з 01.09.2018 по дату призначення пенсії;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також позивач просила стягнути на її користь понесені судові витрати у виді судового збору та витрат на надання правової допомоги.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебуває на пенсійному обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стаж позивача 35 років 9 місяців та середнього заробітку 8794,58 грн. Разом із заявою про призначення пенсії позивач подав відповідачу заяву про виплату їй як працівнику освіти грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак відповідач у задоволенні заяви позивача відмовив.

Позивач вказала, що на дату призначення пенсії працювала та працює в Радехівській школі мистецтв ім. Митрополита А.Шептицького на посаді вчителя музичного інструменту та акомпаніатора, яка є освітнім закладом. Отже страховий стаж та стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п. «є» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивача складає 35 років 9 місяців. Позивачу пенсію призначено вперше 09.08.2020.

Позивач зауважує, що дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №397/21 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України дію Постанови №909 поширено на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання без внесення змін до вказаної постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 №01-3/133-02-2 і на час звернення до суду вказане доручення є чинним.

Просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 15.12.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.01.2020 від відповідача за вх. №234 ел. надійшов відзив на позовну заяву. Вказує, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23 листопада 2011 року грошова допомога, передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідач зазначає, що право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності віку та спеціального стажу, визначеного пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993. Розділом 1. Освіта цього Переліку передбачені Позашкільні навчальні заклади та найменування посад - директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Таким чином, на думку відповідача, оскільки позивач працювала в позашкільних навчальних закладах на посаді викладача та акомпаніаторів, які не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, то відсутні підстави для призначення їй грошової допомоги, встановленої п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

Страховий стаж позивача: 35 років 9 місяців.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 03.05.1983 вона працювала:

- в Радехівському дитсаді №1 з 28.10.1981 по 05.05.1983 на посаді музичного керівника;

- в Дитячій установі Радехівський дитсадок №3 з 06.05.1083 по 15.08.1994 на посаді музичного керівника;

- в Радехівській районній школі мистецтв з 15.08.1994 по 30.08.2000 на посаді заступника директора по навчально-виховній роботі;

з 31.08.2000 по 15.07.2010 на посаді вчителя фортепіано;

з 02.09.2013 по 11.08.2015 на посаді вчителя фортепіано та акомпаніатора;

- в дошкільному навчальному закладі с. Павлів з 15.09.2015 по 27.08.2018 на посаді музичного керівника;

- Радехівській районній школі мистецтв ім. Митрополита А.Шептицького з 01.09.2018 та по даний час на посаді вчителя музичного інструменту та акомпаніатора.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №6666-6893/З-02/8-1300/20 від 29.09.2020 позивача на її заяву щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій повідомлено про те, що оскільки посада викладача позашкільних навчальних закладів не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, право на призначення пенсії за вислугу років відсутнє. А тому підстав для призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних премій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», немає.

Позивач, вважаючи, що має право на зарахування до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періодів роботи з 31.08.2000 по 15.07.2010 на посаді вчителя фортепіано, з 02.09.2013 по 11.08.2016 на посаді вчителя фортепіано та акомпаніатора, а також на посаді вчителя музичного інструменту та акомпаніатора з 01.09.2018 по дату призначення пенсії, які передбачені пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Такими законами в Україні є насамперед Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон №1058-IV) та Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі Закон №1788-XII).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 31.08.2000 по 15.07.2010 на посаді вчителя фортепіано, з 02.09.2013 по 11.08.2016 на посаді вчителя фортепіано та акомпаніатора, а також на посаді вчителя музичного інструменту та акомпаніатора з 01.09.2018 по дату призначення пенсії, суд зазначає таке.

За правилами ст. 2 Закону №1788-XII пенсія за вислугу років належить до трудових пенсій.

Згідно із ст. 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до положень статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до абзацу 1 п. «е» ст. 55 Закону 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Таким чином, право на призначення пенсії за вислугу років надається і гарантується особі за виконання особливого роду трудової діяльності, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність. Виплата пенсії за вислугу років безпосередньо пов`язана з важким та шкідливим характером роботи, виконання якої може спричинити втрату професійної працездатності до досягнення загального пенсійного віку, тому законодавець надав можливість окремим категоріям спеціалістів за своїм бажанням припинити таку роботу за наявності достатнього спеціального стажу та отримувати пенсію за вислугу років.

Відповідно до записів трудової книжки позивача, яка в силу приписів ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи, позивач працювала:

- в Радехівському дитсаді №1 з 28.10.1981 по 05.05.1983 на посаді музичного керівника;

- в Дитячій установі Радехівський дитсадок №3 з 06.05.1083 по 15.08.1994 на посаді музичного керівника;

- в Радехівській районній школі мистецтв з 15.08.1994 по 30.08.2000 на посаді заступника директора по навчально-виховній роботі;

з 31.08.2000 по 15.07.2010 на посаді вчителя фортепіано;

з 02.09.2013 по 11.08.2015 на посаді вчителя фортепіано та акомпаніатора;

- в дошкільному навчальному закладі с. Павлів з 15.09.2015 по 27.08.2018 на посаді музичного керівника;

- Радехівській районній школі мистецтв ім. Митрополита А.Шептицького з 01.09.2018 та по даний час на посаді вчителя музичного інструменту та акомпаніатора.

У листі від 29.09.2020 №6666-6893/З-02/8-1300/20 відповідач зазначив про те, що оскільки посада викладача позашкільних навчальних закладів не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, право на призначення пенсії за вислугу років у позивача відсутнє.

Отже, відповідач вважає, що стаж роботи позивача на посаді викладача позашкільного навчального закладу не зараховується до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до абзацу першого пункту «е» - «ж» статті 55 Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII позашкільна освіта є невід`ємним складником системи освіти.

22.06.2000 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про позашкільну освіту» №1841-III, ст. 4 якого встановлено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Згідно з абзацами 1, 3 ч. 4 ст. 21 цього ж Закону права, обов`язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників закладу позашкільної освіти визначаються Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік №909).

Цим Переліком встановлено, зокрема, заклади і установи освіти та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Отже, посада викладача музичної школи прямо не передбачена Переліком №909 як така, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років відповідно до абзацу першого пункту «е» статті 55 Закону 1788-XII.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» затверджено, зокрема, перелік посад педагогічних працівників до яких віднесено, серед інших, посади викладачів всіх спеціальностей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 (зі змінами) «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» затверджено перелік типів позашкільних навчальних закладів згідно з пунктом 6 якого до них відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Доцільно зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 висловила таку правову позицію: «з огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

За таких обставин, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25.05.2016 у справі №419/794/15-а щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Радехівська районна школа мистецтв імені митрополита Андрея Шептицького зареєстрована за ідентифікаційним кодом 25230391, організаційно-правова форма: комунальна організація (установа, заклад), вид економічної діяльності: 85.52 Освіта у сфері культури (основний), діє на підставі статуту.

Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ у контексті фактичних обставин справи, встановлених судом у межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов, що стаж роботи позивача на посаді викладача позашкільного навчального закладу (музичної школи) належить зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII.

Доводи відповідача про те, що оскільки посада викладача позашкільних навчальних закладів не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, право на призначення пенсії за вислугу років у позивача відсутнє, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, є помилковими, а тому суд вважає такі безпідставними.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 31.08.2000 по 15.07.2010 на посаді вчителя фортепіано, з 02.09.2013 по 11.08.2015 на посаді вчителя фортепіано та акомпаніатора, а також на посаді вчителя музичного інструменту та акомпаніатора з 01.09.2018 по дату призначення пенсії (09.08.2020) до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченого п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок №1191).

Відповідно до п. 1 Порядку №1191 цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно із п. 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Аналізуючи викладені норми законодавства, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Суд звертає увагу на те, що єдиною підставою для відмови у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідач у листі від 29.09.2020 зазначив те, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII.

Проте, таким доводам відповідача суд надав оцінку вище, констатувавши, що стаж роботи позивача на посаді вчителя фортепіано та акомпаніатора позашкільного навчального закладу (музичної школи) належить зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII.

Також суд враховує, що відповідно до записів трудової книжки позивача стаж роботи, який дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII становить більше тридцяти п`яти років при необхідних тридцяти.

Крім того, необхідно зауважити, що питання виходу позивача на пенсію за віком з посади, яка дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, а також неотримання нею до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії не є спірним у цій справі та не було підставою для відмови.

Таким чином, враховуючи викладене, на переконання суду, позивач має право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з клопотанням про доручення до матеріалів справи письмових доказів від 19.01.2021 за вх. №334ел. представник позивача надав докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №1/1211 про надання правової (правничої) допомоги від 12.11.2020; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.12.2020 серії ВС №1048386 адвокатом Сміхурою В.Р.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.05.2018 серії ЛВ №001030; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №363 від 30.11.2020 на суму 3000,00 грн.; звіт до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №363 від 30.11.2020.

Відповідно до умов договору №120 від 07.11.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Галицька правнича група» (виконавець), виконавець зобов`язується за завданням замовника надати правничу (правову) допомогу з приводу оскарження дій (бездіяльності) органу Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні та виплаті йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що ордер від 01.12.2020 видано на підставі Договору №1/1211 від 12.11.2020 адвокату ОСОБА_2 .

Згідно з протоколом до договору від 12.11.2020 виконавцю за надання правової допомоги виплачується замовником винагорода (гонорар) з розрахунку 500,00 грн./годину роботи працівника Адвокатського об`єднання без ПДВ.

Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №363 від 30.11.2020 виконавцем надано замовнику правову допомогу фізичній особі ОСОБА_1 у справі до УПФУ про зобов`язання зарахувати стаж та виплатити грошову допомогу 10 пенсій, на яку затратив 6 год., вартістю 500 грн./год., на суму 3000,00 грн.

Згідно зі звітом до акта здачі приймання робіт (надання послуг)№363 від 30.11.2020 виконавець на виготовлення позовної заяви витрати 5 годин; на виготовлення додатків до позовної заяви витратив 1 год.

Вказані послуги адвоката позивачем оплачено в повному обсязі, а саме в сумі 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №ІВ04848733 від 12.11.2020.

Отже витрати в розмірі 3000,00 грн. на професійну правничу допомогу адвоката дійсно понесені позивачем та підтверджено належними і допустимими доказами.

Дослідивши вказані вище письмові докази, суд зазначає таке.

Предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Доцільно зауважити, що у звіті про акта здачі-приймання робіт (надання) послуг час на виготовлення позовної заяви впродовж п`яти годин не деталізовано.

Відтак суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 1500,00 грн.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 04.11.2019 (справа №9901/264/19).

З врахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати у виді судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оскільки доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу не надано, суд не вирішує питання про їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 2, 19-21, 72-77, 90-139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи в Радехівській районній школі мистецтв імені Митрополита Андрея Шептицького на посаді вчителя фортепіано у період з 31.08.2000 по 15.07.2010, на посаді вчителя фортепіано та акомпаніатора з 02.09.2013 по 11.08.2015, та на посаді вчителя музичного інструменту та ак акомпаніатора з 01.09.2018 по дату призначення пенсії (09.08.2020); до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених п.п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді судового збору в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 грн.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у виді витрат на професійну правову (правничу) допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене та підписане 19.01.2020.

Суддя Кравців О.Р.