Рішення № 94232517, 18.01.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року справа №380/6847/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Новак Л.М.

за участю:

представника відповідача Павліша О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головно управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головно управління ДПС у Львівській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0032605706 від 23.03.2020 року;

зобов`язання повернути податкову знижку у розмірі сплаченого страхового внеску за 11 місяців 2018 року у розмірі 676, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач без законних підстав позбавив її права на податкову знижку, що підлягає поверненню з бюджету. Зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками податкової перевірки, якою не може бути встановлено заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, оскільки зазначене позивачем у податковій декларації податкове зобов`язання вже сплачене з урахуванням суми, визначеної як податкова знижка. Окрім того, вказує, що виходячи з прийнятих рішень відповідача, на податкову знижку за 12 місяців мають виключно ті платники податків, договір довгострокового страхування яких укладений в січні місяці, а оскільки договір страхування позивача укладений в грудні, то право податкової знижки у позивача виникає щорічно лише за один місяць попереднього податкового періоду, а, відтак, такі є протиправними.

У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що платник податку може включити до податкової знижки у зменшення оподаткованого доходу платника податку за наслідками звітного (податкового) 2017 року фактично здійснені ним протягом такого року витрати на сплату страхових платежів за договорами довгострокового страхування у сумі, що не перевищує у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування у 2017 році – 2240 грн. 00 коп. Оскільки початок дії програми страхування позивача 18.12.2017 року, то до розрахунку враховується сума за той місяць звітного року, протягом якого діяв договір страхування (грудень), тобто 2240 грн. 00 коп. Надані платником податку документи щодо понесених витрат датовані 18.12.2017 року, а тому не дають права на їх перенесення на наступні роки.

Окрім того, 30.11.2020 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач вказує, що відповідач у відзиві не навів жодного доказу та не обґрунтував законність винесеного податкового повідомлення-рішення. Окрім того, відповідачем не обґрунтовано винесені ним прямо протилежні рішення, зокрема те, що камеральною перевіркою податкової декларації про майновий стан і доходи зменшено суму, що підлягає поверненню з бюджету на 676 грн. 80 коп., а у акті перевірки від 27.02.2020 року та у податковому повідомленні-рішенні від 23.03.2020 року ця сума збільшена.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу підготовчого судового засідання від 19.11.2020 року підготовче провадження продовжено на 30 днів.

Ухвалою суду від 17.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

18.12.2017 року позивач уклала договір страхування життя із страховою компанією ПрАТ «Mетлайф», що підтверджується страховими полісами за №100480500 та за №100480499, які містяться в матеріалах справи.

18.12.2017 року позивач здійснила оплату платежу, отримувачем якого є ПрАТ «Метлайф» на суму 6000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.919242966.1.

Згідно поданої позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 звітний (податковий) рік, яка міститься в матеріалах справи, сума податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з використанням права на податкову знижку складає 676 грн. 80 коп.

20.02.2019 року позивач звернулась до відповідача із листом, в якому просила здійснити виплату суми податкової знижки за понесеними витратами на страховий рахунок, реквізити якого були надані разом з податковою декларацією, поданою в листопаді 2018 року.

Листом №13456/10/54.13-05 від 14.03.2019 року відповідач надав відповідь на згадане звернення, в якому зазначив, що позивачу 22.12.2018 року повернуто на розрахунковий рахунок кошти в сумі 403 грн. 20 коп.

18.04.2019 року позивач звернулася до Державної фіскальної служби України з листом, в якому просила надати роз`яснення щодо правомірності дій відповідача щодо повернення коштів у вигляді податкової знижки лише за один місяць та щодо порядку отримання податкової знижки за одинадцять місяців дії страхового полісу, оплаченого в грудні 2017 року.

17.05.2019 року Державна фіскальна служба України надала відповідь за №10/99-99-13-01-02-14, в якій зазначила, що оскільки початок дії програми страхування страхового полісу є 18.12.2017 року, то до розрахунку враховується сума за той місяць звітного року, протягом якого діяв договір страхування (грудень), тобто 2240 грн. 00 коп.

27.09.2019 року позивач звернулася до відповідача щодо включення до розрахунку податкової знижки звітного податкового року 11 місяців, протягом якого діяв договір страхування за страховим полісом від 18.12.2017 року та здійснення виплати суми податкової знижки за понесеними витратами на страхування.

15.10.2019 року відповідач листом №5959/10/57.06-06 надав відповідь на згадане звернення, де вказав, що підстав для нарахування податкової знижки за 2018 звітний податковий рік, згідно понесених витрат в 2017 році, немає.

У відповідь на подану декларацію відповідач листом №15037/10/57.06-06 від 06.12.2019 року зазначив, що згадана декларація рознесена в системі АІС «Податковий блок» та залишена без розгляду.

13.02.2020 року позивач подала скаргу на рішення відповідача №15037/10/57.06-06 від 06.12.2019 року.

27.02.2020 року відповідачем складено акт №2/57.06 про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи.

04.03.2020 відповідач надав відповідь на згадану скаргу за №10814/10/57.06-06, в якій вказав, що камеральною перевіркою податкової декларації від 27.11.2019 року встановлено, що сума податку на доходи фізичних осіб, зазначена позивачем у цій декларації та підлягає поверненню з бюджету є більшою, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до завищення суми податку, що підлягає поверненню на суму 676 грн. 80 коп.

На підставі згаданого акта про результати камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2020 року за №0032605706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 676 грн. 80 коп.

Мотивами прийняття згаданого податкового повідомлення-рішення є порушення позивачем підп.166.3.5 «а» п.166.3 ст.166, підп.166.2.1 п.166.2 ст.166 Податкового кодексу України.

Не погодившись з вказаною податковим повідомленням-рішенням позивач звернулася з адміністративним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є податкове повідомлення-рішення №0032605706 від 23.03.2020 року та наслідки такого щодо неповернення податкової знижки.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підп.14.1.170 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України) податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підп.166.1.1 п.166.1 ст.166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Згідно з підп.166.1.2 п.166.1 ст.166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Підпунктом 166.2.1 п.166.2 ст.166 ПК України передбачено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).

Згідно із пп. 166.3.5 п. 166.3 ст. 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім`ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю - суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу.

Таким чином, платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року суму витрат, понесених платником податку за договорами дострокового страхування протягом звітного податкового року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачкою та страховою компанією ПрАТ «Mетлайф» укладено договір страхування життя терміном з 18.12.2017 року по 18.12.2025 року, що підтверджується страховими полісами за №100480500 та за №100480499.

18.12.2017 року позивач здійснила оплату першого страхового платежу по договору страхування життя, отримувачем якого є ПрАТ «Метлайф» на суму 6000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.919242966.1, яка міститься в матеріалах справи.

Позивачем до суду надано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, з якої вбачається, що нею включено до загального оподатковуваного доходу за 2018 рік – 42479 грн. 14 коп. та суму податку, утриманого податковим агентом (7646 грн. 24 коп. - податок на доходи фізичних осіб; 637 грн. 19 коп. - військовий збір).

Також, у рядку 17 декларації про майновий стан і доходи у розділі V «Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з використанням права на податкову знижку із статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України» позивачем було визначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання у зв`язку з використанням права на податкову знижку, в розмірі 676 грн. 80 коп. Цю ж суму позивачем було зазначено також у рядку 22.2 розділу VI «Податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб/військового збору» вказаної декларації як таку, що підлягає поверненню з бюджету.

Окрім того, судом встановлено, що на підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем 20.02.2019 року було подано відповідачу заяву, в якій вона просила здійснити виплату суми податкової знижки за понесеними витратами на страховий рахунок, реквізити якого були надані разом з податковою декларацією, поданою в листопаді 2018 року.

Підставою для відмови відповідачем у включенні до податкової знижки суми витрат, сплачених на сплату страхових платежів стало те, що позивачем страховий платіж згідно згаданого договору страхування життя у розмірі 6000 грн. 00 коп. було здійснено не в 2018 році, а наприкінці 2017 року, а саме 18.12.2017 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що сума 6000 грн. 00 коп. була сплачена позивачем в рахунок і наступного звітного періоду 2018 року, а тому має бути включена відповідачем до податкової знижки від суми витрат, сплачених позивачем на сплату страхового внеску за 2018 рік.

Окрім того, в Узагальнюючій податковій консультації щодо включення до податкової знижки за звітний рік сум витрат, понесених у минулому році на оплату вартості навчання за місяці звітного року, затверджену наказом Державної фіскальної служби України від 06.04.2015 року за №247, зазначено, що оскільки до податкової знижки за звітний календарний рік дозволено включати суми витрат, а відповідно до умов договору (контракту) про надання освітньої послуги (навчання) платником здійснюється оплата за місяці навчального року, який включає місяці календарного року наступного за звітним, одним платіжним документом (квитанцією), при включенні до податкової знижки за звітний рік слід врахувати суму витрат (частину) у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Решта суми, сплаченої за таким платіжним документом (квитанцією), може бути включена платником податку при реалізації права на податкову знижку у наступному році.

Дана податкова консультація може бути застосована і до спірних правовідносин, оскільки стосується понесення витрат, які дають право на податкову знижку, одним платіжним документом.

Так, відповідно до умов договору страхування життя, укладеного між позивачем та страховою компанією ПрАТ «Mетлайф», оплата премій поділена на 18 періодів. Початок дії програми 18.12.2017 року. Оскільки до податкової знижки за звітний 2018 рік дозволено включати суми витрат, понесених платником податку протягом звітного податкового року, а відповідно до умов договору страхування життя платником здійснюється оплата за місяці року, який включає місяці календарного року наступного за звітним, одним платіжним документом (квитанцією №0.0.919242966.1), при включенні до податкової знижки за звітний 2018 рік слід враховувати суму витрат (частину) у розрахунку за кожний повний або неповний місяць протягом звітного податкового року. Решта суми, сплаченої за таким платіжним документом (квитанцією №0.0.919242966.1), може бути включена платником податку при реалізації права на податкову знижку у наступному році.

Крім того, аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 року у справі за №826/1041/18.

Також, суд зазначає, що згідно з п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу.

Відтак, наведена норма дозволяє контролюючому органу приймати податкові-повідомлення-рішення у спірних правовідносинах за наявності порушень зі сторони платника податків, а тому аргументи позивача з приводу процедурних порушень судом не беруться до уваги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податкову знижку у розмірі сплаченого нею страхового внеску за 11 місяців 2018 року у розмірі 676 грн. 80 коп., а, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0032605706 від 23.03.2020 року не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України та підлягає скасуванню.

При цьому, слід зазначити, що наслідком протиправності спірного рішення є виникнення у відповідача обов`язку повернути з бюджету позивачу податкову знижку, яка визначена ним у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік.

Як наслідок, судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо неправильно обраного позивачем способу захисту.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стрийського управління Головно управління ДПС у Львівській області № 0032605706 від 23.03.2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43143039) повернути ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) податкову знижку у розмірі сплаченого страхового внеску за 11 місяців 2018 року у розмірі 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 січня 2021 року.

Суддя В.Я.Мартинюк