Рішення № 94231177, 12.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Справа № 160/15741/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовноъ заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним не зарахування головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20.04.1993 р. по 30.09.1997 р. на посаді «старшего кладовщика»;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.04.1993 р. по 30.09.1997 р. на посаді «старшего кладовщика»;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням зазначеного стажу та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 16.09.2020 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач звернулась до пенсійного фонду з заявою по призначеня пенсії за віком, проте, відповідачем надано відповідь, що пенсія буде призначена без урахування періоду роботи з 20.03.1993 року по 30.09.1997 року на посаді старшого кладовщика, оскільки в записі при звільненні відсутнє посилання на КЗпП.

Позивач не погоджується з доводами відповідача, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відкрито провадження у справі № 160/15741/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 263 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з приписами ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року від відповідача було витребувано належним чином завірену копію пенсійної справи та запропоновано у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву, яка отримана останнім 17.12.2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

11 січня 2021 року від відповідача надійшов відзив, в якому останнім зазначено, що згідно з даними трудової книжки та системи персоніфікованого обліку страховий стаж повний позивача який можливо зарахувати склав 30 років 8 місяців 13 днів, з яких страховий стаж до 01.01.2004 року складає 15 років 7 місяців 4 дні, страховий стаж після 01.01.2004 року складає 15 років 1 місяць 9 днів.

При розрахунку стажу позивача до страхового стажу не зараховано період роботи з 20.03.1993 року по 30.09.1997 рік, оскільки в записі при звільнені відсутнє посилання на КзпП, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58.

Зарахування вищезазначеного періоду роботи до страхового стажу можливо при умові надання Позивачем відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та ін.).

У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

16.09.2020 року позивач звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

25.09.2020 року позивачем отримано відповідь головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що пенсія позивачу буде призначена згідно з поданої зави та відповідних документів без урахування періоду роботи з 20.03.1993 року по 30.09.1997 року оскільки в записі про звільнення відсутнє посилання на Кодекс законів про працю, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58.

Таким чином, головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області не зарахований до загального стажу період роботи з 20.04.1993 року по 30.09.1997 року на посаді старшого кладовщика в ДОАП «Днепротекстиль» (в подальшому перереєстроване відкрите акціонерне товариство «Днпротекстиль»).

Позивач, не погодившись з відмовою у зарахуванні до загального стажу роботи період роботи з 20.04.1993 року по 30.09.1997 року на посаді старшого кладовщика в ДОАП «Днепротекстіль», звернулась до суду з цим позовом.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України (ч.1 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон №1058-IV) страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.п. 2, 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення.

Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приписами пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за № 58 (далі-Інструкції № 58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Інструкції № 58 при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Відповідно до п.п.2.2 пункту 2 Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Згідно з п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Окрім того, суд звертає увагу, що Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 не передбачає наслідків для особи щодо якої вона складена, порушення порядку ведення трудової книжки.

Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Аналіз зазначених правових норм дозволяє зробити висновок, що обов`язок щодо проставлення печатки при звільненні працівника та внесення достовірної інформації у належний спосіб покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Відповідач, відмовляючи у зарахуванні стажу період роботи позивача з 20.03.1993 року по 30.09.1997 рік, посилається на відсутність посилання на КЗпП в записі при звільнені, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року зі змінами. Для зарахування до трудового стажу вказаного періоду роботи необхідно подати уточнюючи довідки підприємств.

Суд вважає, твердження відповідача необґрунтованим, оскільки відповідно до Інструкції №58 всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на підприємстві, засвідчено підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 02.04.2019 року по справі № 428/1695/17., від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 , від 31 січня 2019 року у справі № 423/1450/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а , що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, суд зробив висновок, що не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 20.04.1993 року по 30.09.1997 року на посаді старшого кладовщика в ДОАП «Днепротекстіль», що зазначені в трудовій книжки ОСОБА_1 носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дії відповідача щодо не зарахування головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20.04.1993 р. по 30.09.1997 р. на посаді «старшего кладовщика» підлягають задоволенню.

Як наслідок, підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов`язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.04.1993 р. по 30.09.1997 р. на посаді «старшего кладовщика».

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням зазначеного стажу та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 16.09.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Правовідносини, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) для реалізації цілей та завдань вищевказаного Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Постановою Верховного суду України від 18.11.2014 у справі №21-518а14 було визначено, що основною умовою для виплати громадянину компенсації ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 є порушенням встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (органом УПФУ) добровільно чи на виконання рішення суду.

Зі змісту ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», неможливість виплати особі компенсації втрати частини доходів пов`язується із неотриманням таких доходів із вини громадянина.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Також колегія суддів апеляційного суду наголошує, що компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої пенсії). Оскільки вказані кошти нараховані в результаті відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ. Несвоєчасне нарахування сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16). Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 3 липня 2018 року (справа №521/940/17).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного суду у справах №674/24/17 від 15.08.2019 року та №522/9778/16-а від 19.09.2019 року.

Таким чином, оскільки відповідачем порушено строки нарахування та виплати пенсії позивача у належному розмірі за період з 16.09.2020 року по теперішній час, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, тому позовна вимога про зобов`язання головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням зазначеного стажу та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 16.09.2020 р.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1228185 від 25.11. 2020 року.

Отже, оскільки задоволено основну вимогу позивача, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- задоволити.

Визнати протиправними дії головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) щодо не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20.04.1993 р. по 30.09.1997 р. на посаді «старшего кладовщика».

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.04.1993 р. по 30.09.1997 р. на посаді «старшего кладовщика».

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням зазначеного стажу та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 16.09.2020 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук