Рішення № 94231130, 19.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року Справа № 160/14979/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмову провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення, оформлене Листом Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в призначенні пенсії» № 0400-0305-8/102417 від 30.10.2020 року в частині відмови ОСОБА_1 призначити пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового трудового стажу ОСОБА_1 стаж її роботи за період з 01.03.2010 по 10.10.2014 на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) у ПСВ-1 Комунальному закладі «Алчевська обласна психіатрична лікарня», відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати у подвійному розмірі до спеціального стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.03.2010 по 10.10.2014 на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) у ПСВ-1 Комунальному закладі «Алчевська обласна психіатрична лікарня», що дає право на пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 16 жовтня 2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні періоду роботи з 01.03.2010 по 10.10.2014 на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) у ПСВ-1 Комунальному закладі «Алчевська обласна психіатрична лікарня» у подвійному розмірі, у зв`язку з чим, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду 04.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що стаж позивача за вислугу років на 11.10.2017 складає 24 роки 4 місяці 24 дні (при необхідному 26,6), тому в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою (Довідка від 01.11.2016 №33).

Відповідно до записів в трудовій книжці позивач, зокрема:

з 06.04.1996 по 05.12.2006 перебувала на посаді фельдшера виїзної бригади Алчевської станції швидкої медичної допомоги;

з 01.03.2010 по 10.10.2014 перебувала на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) у ПСВ-1 КЗ «Алчевська обласна психіатрична лікарня»;

з 16.10.2014 по 09.10.2019 перебувала на посаді сестри медичної стаціонару Державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України».

Відповідно до Довідки від 10.10.2014 №29 ОСОБА_1 працювала в КЗ «Алчевська обласна психіатрична лікарня» на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) ПСВ-1 з 01.03.2010 по 10.10.2014.

Період роботи з 01.03.2010 по 10.10.2014 на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) ПСВ-1 КЗ «Алчевська обласна психіатрична лікарня», що підтверджується також Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу №23 від 01.10.2015, яка наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом №0400-0307-8/67762 від 13.08.2020 вказав позивачу, що згідно записів трудової книжки до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, можливо зарахувати 24 роки 4 місяці 26 дні.

Судом встановлено, що 15.10.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За результатами розгляду заяви, відповідач листом №0400-0305-8/102417 від 30.10.2020 повідомив позивача, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом №2148 (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України №1788 від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення". Пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Враховуючи зазначене, з 04.06.2019 право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров`я незалежно від віку, за наявності вислуги років у період до 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Згідно наданої трудової книжки та додаткових документів, підтверджуючих пільговий стаж, відповідач вказав, що стаж позивача за вислугу років станом на 11.10.2017 складає 24 роки 4 місяці 24 дні (при необхідному 26,6), тому їй відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як зазначено позивачем в позові, період її роботи з 01.03.2010 по 10.10.2014 на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) у ПСВ-1 КЗ «Алчевська обласна психіатрична лікарня» зараховано відповідачем до стажу роботи як рік за рік, а не у подвійному розмірі, як передбачено ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СПІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.11.2017 №2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій " право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом №2148 (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 "Про пенсійне забезпечення". Пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

П.2 цього Порядку передбачає, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» і «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років, то суд враховує таке.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Повноваження адміністративних судів визначені Кодексом адміністративного судочинства України. При цьому суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо призначення пенсії, та враховуючи те, що відповідачем не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у даному рішенні, а також відповідачем не досліджувались інші документи, необхідні для призначення пенсії, а ніж документи про стаж роботи, то суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права буде визнання протиправною та скасування відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 9, 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.03.2010 по 10.10.2014 на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) у ПСВ-1 Комунальному закладі «Алчевська обласна психіатрична лікарня», відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2020 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська