Рішення № 94230925, 18.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15974/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання неправомірним та скасування висновку; зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі – ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач) про визнання неправомірним та скасування висновку від 08.10.2020 №17774/82-20; зобов`язання погодити проект землеустрою, який не погоджений висновком від 08.10.2020 №17774/82-20.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано клопотання через електронний сервіс Державного земельного кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо надання дозволу на розробку документації землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, розташованої в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3222485200:05:001:5387, орієнтовною площею 1.4827 га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та яка перебуває в державній власності. Як зазначив позивач рішення щодо розгляду його клопотання, у строки визначені ст. 118 Земельного кодексу України, прийнято не було.

В подальшому ОСОБА_1 замовив у Київській обласній філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка розташована в межах земельної ділянки державної власності з кадастровим номером: 3222485200:05:001:5387. Відповідно ст. 186-1 Земельного кодексу України, розроблений проект, за принципом екстериторіальності, було погоджено територіальним органом Держгеокадастру, а саме ГУ Держгеокадастр у Запорізькій області, висновок №11325/82-20 від 02.09.2020.

Згодом, позивачем було виявлено технічну помилку в проекті землеустрою, а саме - помилкове зазначення площі земельної ділянки 1.4828 га., а не 14827 га., як це відображено у витягу земельної ділянки та клопотанні № 11235/0/94-20 від 27.05.2020. Проект землеустрою було скоректовано розробником та повторно подано на погодження (скоректована тільки площа з 1.4828 га. на 1.4827га.).

08.10.2020 у висновку №17774/82-20 Державним експертом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_2 відмовлено у погодженні скоректованого проекту, посилаючись на те, що в документації відсутній дозвіл на розробку проекту, а 03.08.2020 наказом №10-10775/15-20-сг Головного управління Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області аргументувалось тим, що раніше вже було розроблено проект землеустрою на іншу особу, а тому ця земельна ділянка перебуває в приватній власності.

Однак позивач зазначає, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру відомо, що ділянка з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 була зареєстрована (сформована) 21.04.2015, як Державна власність, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.07.2012 та на цей час є Державною власністю.

ОСОБА_1 вважає оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 була зареєстрована в земельному кадастрі як Державна власність в 2015 році та по цей час не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як приватна власність, то вона не перебуває в приватній власності, відтак висновок Державного експерта Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_2 є неправомірним та суперечить правомірному висновку ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №11325/82-20 від 02.09.2020 стосовно тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387. Такі дії, Державного експерта Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_2 , блокують можливість передати зазначений проект на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та перешкоджають реалізації мого права на першочергове отримання земельної ділянки у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

На підставі вищевикладеного просить суд позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін, суддею одноособово (а.с.45).

11.12.2020 за вх. №59655/20 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.47-56), згідно якого останній позов не визнав та просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10775/15-20-сг від 03.08.2020 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вищевказаний наказ є чинним, що про його правомірність та визнання самим позивачем. Також відповідач наголосив, що розроблений ОСОБА_1 проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

14.12.2020 від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.61-64), згідно якої позивач не погоджується з доводами відповідача та вважає їх абсурдними та неприйнятними, з огляду на те, що останній незаконно маніпулює своїми правами та обов`язками, та має можливість уникнути виконання своїх обов`язків, а саме не погоджує проект землеустрою та як наслідок не передати у приватну власність земельну ділянку позивачу, тому зобов`язуючи відповідача погодити проект землеустрою, суд не приймає рішення замість суб`єкта владних повноважень, а лише вказує йому, у який саме спосіб він повинен діяти при наявності незаконної відмови в погодженні проекту землеустрою (викладеної в неодноразовій відмові у погодженні проекту землеустрою) і яке саме рішення він зобов`язаний прийняти за заявою позивача, тим самим застосовується ефективний спосіб захисту, а не втручання в дискреційні повноваження відповідача. Також позивач зазначив, що на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» багаторазово звертався із запитами до Управління про надання копій документів, які могли б свідчити про права власності приватних осіб на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387. Жодної копії документів або реквізитів таких документів, по цей час, - не надано. Крім того, ОСОБА_1 звертався із запитом до Управління про надання, за наявності, копії наказу про передачу у власність земельної ділянку з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 ОСОБА_3 . В результаті чого позивач отримав офіційну відповідь, що в Управління не передавало зазначену земельну ділянку у власність будь-яким громадянам та додано копію листа Управління № ПІ-1686/0-1737/0/63-20 від 24.09.2020.

Також, позивач окремо звернув увагу на те, що ним оскаржено правомірність наказу ГУ Держгеокадастру у Київський області №10-10775/15-20-сг від 03.08.2020 у Київському оружному адміністративному суді, однак рішення судом, на даний час, не прийнято, в зв`язку з технічним затягуванням процесу відповідачами, надмірним перенавантаженням Київського окружного адміністративного суду та відтермінуванням розгляду справ через пріоритетність розгляду справ пов`язаних з поточними виборами.

16.12.2020 за вх. №60327/20 від відповідача до суду надійшли заперечення (а.с.71-77), згідно яких останній заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

17.12.2020 від позивача на адресу суду електронним зв`язком надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, а саме рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі №320/7460/20 (а.с.81-84).

Також, 31.12.2020 від позивача надійшло клопотання доручення доказів до матеріалів справи, а саме наказ ГУ Держгеокадастру у Київський області №2834-УБД від 23.12.2020 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Інших заяв по суті справи від сторін на надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 26.05.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся з клопотанням через електронний сервіс Державного земельного кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (вх. №11235/0/94-20 від 27.05.2020) щодо надання дозволу на розробку документації землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1.4827 га., (кадастровий номер: 3222485200:05:001:5387), яка розташована на території Київська область, Києво-Святошинський район, Михайлівська-Рубежівська сільська рада (а.с.4).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-10775/15-20-СГ від 03.08.2020 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розташованої на території Михайлівської-Рубежівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1.4827 га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з підстав того, що на дану земельну ділянку розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі якого внесено інформацію до Державного земельного кадастру (а.с.5).

В подальшому на замовлення позивача Київською обласною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру» розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка розташована в межах земельної ділянки державної власності з кадастровим номером: 3222485200:05:001:5387, на підставі договору №202999000076-пз від 06.07.2020 (а.с.6-29).

Згідно висновку експерта державної експертизи Румянцевої І.В. ГУ Держгеокадастр у Запорізькій області №11325/82-20 від 02.09.2020 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для введення особистого селянського господарства погоджено (а.с.30).

Відповідно до висновку №17774/82-20 від 08.10.2020 Державним експертом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області ОСОБА_2 відмовлено у погодженні проекту землеустрою, з посиланням на те, що в документації відсутній дозвіл на розробку проекту, а 03.08.2020 наказом №10-10775/15-20-сг ГУ Держгеокадастру у Київській області позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.31).

Не погодившись із висновком ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 08.10.2020 №17774/82-20, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів із цим позовом.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

За приписами абзацу 1 частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 2, 3 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Статтею 186 ЗК України унормовано загальні приписи щодо погодження та затвердження документації із землеустрою.

Так згідно із частиною першою статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Частиною четвертою статті 186-1 ЗК України передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 ЗК України).

Відповідно до частини шостої статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» №1808-IV від 17.06.2004 (далі – Закон №1808-IV), відповідно до статті 6 якого, об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

У статті 7 вказаного Закону визначені суб`єкти державної експертизи - замовники та виконавці.

Замовниками державної експертизи є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, землевласники, землекористувачі, підприємства, установи, організації і громадяни, заінтересовані у проведенні такої експертизи, а також розробники об`єктів державної експертизи.

Виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону (далі - експерти державної експертизи).

Державна експертиза проводиться в обов`язковій, вибірковій та добровільній формах (стаття 8 Закону № 1808-IV).

Згідно зі статтею 9 Закону № 1808-IV обов`язковій державній експертизі підлягають:

загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;

схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

В свою чергу відповідно до статті 10 Закону № 1808-IV вибіркова державна експертиза проводиться за ініціативою спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи щодо об`єктів, які не підлягають обов`язковій експертизі.

Вибіркова державна експертиза не може перевищувати 10 відсотків об`єктів, які їй підлягають, по кожному розробнику.

У разі виявлення порушень земельного законодавства розробниками об`єктів державної експертизи кількість об`єктів, що підлягають державній експертизі, визначається органом, який її здійснює.

Вибіркова державна експертиза проводиться безоплатно, а в разі отримання негативного висновку - за кошти розробників об`єктів державної експертизи.

Відповідно до частини другої статті 31 Закону № 1808-IV вибіркова державна експертиза проводиться за рішенням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи відповідно до закону.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 22 Закону № 1808-IV).

Таким органом є ГУ Держгеокадастру в розумінні Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15.

На виконання Закону № 1808-IV та згідно з дорученням Кабінету Міністрів України від 14.07.2004 № 31034/1/1-04 наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 № 391 «Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації» затверджено Методику, яка визначає організаційні засади і вимоги щодо організації та проведення державної експертизи землевпорядної документації, ведення звітності у цій сфері.

Пунктом 1.5 Методики визначено, що замовниками державної експертизи є суб`єкти, визначені у частині другій статті 7 Закону № 1808-IV.

Пунктом 1.11 Методики встановлено, що державна експертиза проводиться до затвердження органами державної влади, місцевого самоврядування або власниками землі відповідної землевпорядної документації, або до прийняття рішення про набуття, зміну та припинення прав на землю та видачі документів, що посвідчують права на неї.

Пунктом 3.5.3 Методики визначено, що підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Об`єкт експертизи, який повернуто на доопрацювання, оцінюється позитивно та погоджується після внесення змін і доповнень до нього в порядку, передбаченому цією Методикою, з урахуванням зауважень та пропозицій, зазначених у висновку державної експертизи.

Згідно з пунктом 3.5.4 оцінка землевпорядної документації у висновках державної експертизи (за одним із вказаних варіантів) є обов`язковою. При цьому, негативна оцінка об`єкта експертизи повинна бути всебічно обґрунтована положеннями відповідних нормативно-правових актів.

Як встановлено судом підставою для прийняття оскаржуваного висновку №17774/82-20 від 08.10.2020 слугував наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 03.08.2020 №10-10775/15-20-сг про відмову в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою документації.

Поряд з цим, суд зазначає, що позивачем оскаржено в судовому порядку наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 03.08.2020 №10-10775/15-20-сг.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі №320/7460/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірною відмову ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою (наказ від 03.08.2020 №10-10775/15-20-сг. Скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 03.08.2020 № 10-10775/15-20-сг. А також, зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Київській області надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації землеустрою зазначеної у клопотанні від 27.05.2020 № 11235/94-20 (а.с.82-84).

Як слідує з матеріалів справи на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 у справі №320/7460/20, ГУ Держгеокадастру у Київській області наказом №2834-УБД від 23.12.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Михайлівської-Рубежівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1.4827 га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.86).

Відтак, в даному випадку судовому захисту підлягають порушені права та інтереси позивача рішенням ГУ Держгеокадастру у Волинській області, яким закінчився на даній стадії процес погодження проекту землеустрою - наданням висновку про відмову в такому погодженні.

При цьому, суд вважає, що висновки державної експертизи землевпорядної документації, не можуть легітимізувати оспорюваний висновок ГУ Держгеокадастру у Волинській області, результати якої в подальшому слугували підставою для відмови у погодженні позивачу проекту землеустрою.

Так, згідно із частиною восьмою статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Такими чином, відмова у погодженні та затвердженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та у зв`язку із неусуненням недоліків, на які було наголошено у попередньому висновку.

Також, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що згідно інформації щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 3222485200:05:002, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіального округу, що є додатком до відповідного викопіювання з кадастрової карти (плату) в графі обмеження, обтяження встановлених на земельну ділянку зазначено відомості про те що земельна ділянка надана у власність гр. ОСОБА_3 згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області, оскільки згідно офіційної відповіді ГУ Держгеокадастру у Київській області від 24.09.2020 № ПІ-1686/0-1737/0/63-20 слідує що згідно інформації наявної в АСД «ДОК ПРОФ 3.0» Головним управлінням не приймалось рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 3222485200:05:001:5387 у приватну власність (а.с.60).

Крім того, відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України, розроблений проект, за принципом екстериторіальності, було погоджено територіальним органом Держгеокадастру, а саме ГУ Держгеокадастр у Запорізькій області, висновок №11325/82-20 від 02.09.2020 (а.с.30).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів чи письмових пояснень, які б підтверджували, позицію відповідача, матеріали справи не містять.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Разом з тим, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.10.2020 №17774/82-20.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 39767861) погодити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Київська область, Києво-Святошинський район, Михайлівська-Рубежівська сільська рада.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський