Рішення № 94230749, 18.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 січня 2021 р. Справа № 120/6646/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрально-Західного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Брацлавська, 2-А, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 40867306) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - відповідач). Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення виконуючого обов`язки начальника Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції Бойчука В.В. від 07.08.2020 року №3/606-20/П-462 щодо неправомірних дій з боку старшого оперуповноваженого ВОРР Центрально - Західного міжрегіонального управління ОСОБА_2 , прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.06.2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що згідно з вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 року його засуджено до довічного позбавлення волі. Покарання відбуває в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)". Позивач вказує, що 17.06.2020 року звернувся із заявою до відповідача, за наслідками розгляду якої начальником Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції Бойчука В.В. було прийняте рішення. У зазначеному рішенні вказується, що відомості, викладені у зверненні, свого підтвердження не знайшли та являються такими, що не відповідають дійсності. На переконання ОСОБА_1 , відповідачем не здійснено належної перевірки та формально надано відповідь на його звернення щодо неправомірності дій з боку старшого уповноваженого ОСОБА_2 , тому позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 19.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Окрім того, встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

11.12.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі та зазначає, що на виконання листа від 23.07.2020 року № 4/1-1349:20/П-1196 Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України та наказу міжрегіонального управління від 27.07.2020 року № 91/ОД -20 було проведено службове розслідування скарги позивача від 17.06.2020 року з приводу можливих протиправних дій з боку старшого оперуповноваженого ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління старшого лейтенанта внутрішньої служби Міськова А.А. відносно засудженого ОСОБА_1 . Представник відповідача вказує, що в ході проведеної перевірки було опитано працівників державної установи, де позивач відбуває покарання, старшого оперуповноваженого відділу оперативно-розшукової роботи Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2 та ряд засуджених, які відбувають покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)". Як зазначається у відзиві, опитані у поясненнях вказали, що ніхто із співробітників державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" та Центрально-Західного міжрегіонального управління не погрожували та не вчиняли протиправних дій ані щодо засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ані щодо інших засуджених. Підсумовуючи зазначене сторона відповідача вказує, що із зібраних та вивчених матеріалів перевірки в діях старшого оперуповноваженого ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління старшого лейтенанта внутрішньої служби Міськова А.А. порушень законодавства України та прав засуджених комісією не виявлено, що засвідчено у висновку від 07.08.2020 року.

22.12.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві, та просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Окрім того, сторона позивача вказує, що відповідачем не долучались пояснення ОСОБА_1 , відібрані 11.08.2020 року, у яких позивач зазначає, що ОСОБА_2 наніс йому два удари по правій руці. Також у відповіді на відзив зазначається, що 04.08.2020 року та 05.08.2020 року ОСОБА_1 видано медичну довідку, згідно з якою при огляді позивача було виявлено садно розміром 1,0*0,8 см. На зовнішній поверхні лівого передпліччя (середня третина) покритого кірочкою та синець хаотично розташований на задньо-зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині розмірами приблизно 6,0*4,0 см. рожевого кольору в центральній частині з зелено-жовтим відтінком по периферії. На думку представника позивача, вказані обставини підтверджують наявність загрози життю та здоров`ю засудженого ОСОБА_1 , а тому рішення від 07.08.2020 року №3/606-20/П-462 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Правом подання заперечення на відповідь на відзив сторона відповідача не скористалась.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені доводи сторін, суд встановив таке.

Вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 року ОСОБА_1 засуджено до довічного позбавлення волі. Місцем відбування призначеного покарання є Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".

17.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій повідомив про те, що 16.06.2020 року приблизно о 16 год. 00 хв. в службовому кабінеті оперуповноваженого державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 старший оперуповноважений ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_2 вчинив неправомірні дії відносно нього, а саме ОСОБА_2 , погрожуючи фізичною розправою, намагався відмовити засудженого ОСОБА_1 від написання скарг на дії адміністрації державної установи "Вінницька установа виконання покар (№1)" та Центрально-Західного міжрегіонального управління.

Наказом Центрально - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 91/ОД-20 від 27.07.2020 року про проведення службового розслідування вирішено утворити комісію міжрегіонального управління з питань проведення службового розслідування; доручено комісії провести службове розслідування з метою перевірки достовірності інформації щодо можливих протиправних дій з боку старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2 .

В акті від 03.08.2020 року засвідчено, що ОСОБА_1 03.08.2020 року було запропоновано надати письмове пояснення по факту його звернення від 17.06.2020 року, проте останній надавати пояснення, та підписувати будь-які акти відмовився.

У висновку службового розслідування інформації, викладеної у зверненні засудженого до довічного позбавлення волі, який відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" ОСОБА_1 , з приводу можливих протиправних дій з боку старшого оперуповноваженого ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2 відносно нього від 07.08.2020 року вирішено службове розслідування закінчити. Окрім того, у висновку зазначено, що відомості, викладені у зверненні свого підтвердження не знайшли, в діях старшого оперуповноваженого ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління старшого лейтенанта внутрішньої служби Міськова А.А. порушень законодавства України та прав засудженого не виявлено.

Листом від 07.08.2020 року №3/606-201П-462 ОСОБА_1 повідомлено, що його звернення від 17.07.2020 року розглянуто та відомості, викладені у зверненні свого підтвердження не знайшли та являються такими, що не відповідають дійсності.

Таке рішення відповідача ОСОБА_1 вважає протиправним, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (ч. 3 ст. 63 Конституції України).

Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими є - Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України).

Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 КВК України).

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч. 1, 2 ст. 7 КВК України).

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу (ч. 2 ст. 151 КВК України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Статтею 8 КВК України передбачені основні права засуджених. Зокрема одним із них є право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.

Окремо у ст. 10 КВК України виділено право засуджених на особисту безпеку. Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 10 зазначеного кодифікованого нормативно-правового акту у разі виникнення небезпеки життю і здоров`ю засуджених, які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа зобов`язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого.

Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого відбування ним покарання (ч. 3 ст. 10 КВК України).

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України".

Згідно зі ст. 1 цього Закону на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" обумовлено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 14 вищезазначеного Закону до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та з метою встановлення єдиного порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України Міністерством юстиції України було прийнято наказ від 12.03.2015 № 356/5 "Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України" (далі - Порядок №356/5).

Цей Порядок визначає: підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов`язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань (п. 1 Розділу І Порядку №356/5).

Відповідно до пунктів 1, 5, 6 Розділу ІІ вказаного Порядку підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.

Так, з матеріалів справи судом було встановлено, що позивач у заяві від 17.06.2020 року зазначав про скоєння старшим оперуповноваженим ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу).

З метою перевірки достовірності інформації щодо можливих протиправних дій з боку старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2 наказом № 91/ОД-20 від 27 липня 2020 року було вирішено провести службове розслідування.

За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І цього Порядку, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.

Розділом ІІІ Порядку №356/5 визначено порядок призначення службового рослідування.

Так, пунктом 4 зазначеного розділу передбачено, що за зверненнями громадян, представників органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації службові розслідування за наявності повноважень та правових підстав можуть призначати начальники, яким вони адресовані, або начальники тих органів і установ, до структурних підрозділів яких вони надійшли.

Проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування (пункти 8, 9 Розділу ІІІ Порядку №356/5).

Відповідно до п. 1 Розділу V службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку службового розслідування (п. 2, 3 Розділу V Порядку №356/5).

Розділом VI передбачений ряд прав та обов`язків учасників службового розслідування, так згідно з п. 2 виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має (мають) прав, серед іншого:

- викликати осіб рядового і начальницького складу, стосовно яких проводиться службове розслідування, осіб із числа персоналу органів і установ, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них документи щодо осіб, стосовно яких проводиться службове розслідування, усне або письмове пояснення за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку;

- проводити одночасні опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності. Одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб та про його проведення складається довідка/рапорт. Така(ий) довідка/рапорт долучається до матеріалів службового розслідування;

- ознайомлюватися і вивчати відповідні документи, що стосуються службового розслідування, знімати з них копії і долучати до матеріалів службового розслідування, а у разі потреби - вилучати їх оригінали з додержанням вимог законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом і діловодства та долучати до матеріалів службового розслідування із залишенням копії вилученого документа у відповідному структурному підрозділі органу або установи, де вилучено оригінал.

Відповідно до п. 4 Розділу VI порядку №356/5 особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право, зокрема, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, подавати виконавцю (голові, членам комісії), який (які) проводить (ять) службове розслідування, документи, які мають значення для проведення службового розслідування.

На виконання зазначених положень Порядку відповідачем були відібрані письмові пояснення у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо інформації, яка стала предметом перевірки даного службового розслідування.

У своїх поясненнях старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_2 , зокрема зазначив, що в ході виконання своїх службових обов`язків він жодного разу не погрожував засудженому ОСОБА_1 та не принижував його честі та гідності, відносини із засудженими, у тому числі з позивачем, ґрунтуються на засадах відомчих нормативно-правових актів.

Щодо пояснень оперуповноваженого оперативного відділу державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_3 , то останній повідомив, що дійсно 10.06.2020 року в його службовому кабінеті старший оперуповноважений ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_2 проводив опитуванню засудженого до довічного позбавленні волі ОСОБА_1 з приводу поданих ним звернень щодо неправомірних, на його думку, дій співробітників державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)". Під час опитування на адресу засудженого ОСОБА_1 не було жодних погроз, або тиску, щодо змісту написання його пояснень чи скарг. Спілкування із засудженим ОСОБА_1 відбувалось згідно з нормами етики, чинним законодавством України та правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Окрім того, з матеріалів справи судом було встановлено, що позивачу також пропонувалось надати письмові пояснення щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , проте останній відмовився надавати будь-які пояснення та підписувати будь-які акти.

Пунктом 3 Розділу VI визначено, що виконавець (голова, члени комісії) зобов`язаний (ні): у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов`язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акта. Акт засвідчується підписами не менше трьох осіб, одна з яких обов`язково повинна бути виконавцем (головою комісії). Акт у триденний строк з моменту складання в установленому порядку реєструється в підрозділі, на який покладено функції ведення діловодства за місцем проходження служби виконавцем, а в разі неможливості - в органі або установі, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яка допустила порушення, після чого такий акт долучається до матеріалів службового розслідування; факт відмови опитуваної особи від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

На виконання вказаних положень Порядку відповідачем було складено акт від 03.08.2020 року про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень щодо заяви від 17.06.2020 року.

Розділом VIII Порядку № 356/5 передбачено, що за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку зазначаються:

- відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;

- час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв`язку з цим;

- посада, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;

- наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками;

- умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього;

- вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного;

- відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються:

- пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

- підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення;

- запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Згідно з п. 3 Розділу VIII вказаного Порядку висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.

Відтак, за результатом проведення службового розслідування, у строк встановлений Порядком №356/5 та конкретизований у наказі від 27.07.2020 року, відповідачем було складено висновок службового розслідування щодо інформації, викладеної у зверненні засудженого до довічного позбавлення волі, який відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" ОСОБА_1 , з приводу можливих протиправних дій з боку старшого оперуповноваженого ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2 відносно нього від 07.08.2020 року.

Із зібраних та вивчених матеріалів перевірки в діях старшого оперуповноваженого ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2 порушень законодавства України та прав засуджених не виявлено.

У резолютивній частині висновку від 07.08.2020 року вирішено службове розслідування закінчити.

Отже, дослідивши матеріали справи, докази надані стороною позивача та відповідача на підтвердження своїх доводів, суд встановив, що Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було проведено службове розслідування та складено висновок, який відповідає вимогам встановлених чинним законодавством України.

У свою чергу, суд не бере до уваги доводи та докази, надані стороною позивача у відповіді на відзив, з огляду на те, що пояснення ОСОБА_1 від 11.08.2020 року щодо неправомірних дій ОСОБА_2 03.08.2020 року не стосуються факту, здійснення ОСОБА_2 , як зазначає позивач, протиправних дій 16.06.2020 року, тому не входить до предмету службового розслідування, за результатом якого винесено оскаржуване рішення. Окрім того, такі пояснення були надані вже після винесення висновку від 07.08.2020 року та не могли враховуватись останнім при прийнятті оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак при подачі позову до суду судовий збір останнім не сплачувався.

Тому, керуючись положеннями статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Брацлавська, 2-А, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 40867306)

Рішення в повному обсязі виготовлене: 18.01.2021 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна