Рішення № 9423048, 30.12.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2009 р.           Справа № 12/148. За позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінтраст“ м.Чернівці третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернівці

про визнання недійсними п. 1.4 та п. 4.2 договору про спільну діяльність

Суддя Бутирський А.А.

Представники:

Від позивача –Безушко О.І. –помічник начальника (довіреність від 24.11.2008 року)

Від відповідача –Харена Ж.В. –представник (довіреність від 19.08.2009 року)

Від третьої особи –Чернушка С.І. –представник (довіреність від 23.04.2009 року)

В засіданні приймали участь

Спір вирішується поза межами двохмісячного строку, передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторін СУТЬ СПОРУ: військовий прокурор Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінтраст“ м.Чернівці про визнання недійсними п. 1.4 та п. 4.2 договору про спільну діяльність від 26.01.2006 року.

Ухвалою від 09.09.2009 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Квартирно-експлуатаційний відділ м.Чернівці.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що п. 4.2 договору про спільну діяльність від 26.01.2006 року суперечить ст. 1134 Цивільного кодексу України. У доповненнях до позову (а.с. 48-49) позивач вказав, що спірні пункти договору про спільну діяльність від 26.01.2006 року також порушують його право власності і укладені з перевищенням компетенції балансоутримувача майна.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що відокремлення котельні, будівництво якої було предметом договору про спільну діяльність від 26.01.2006 року, конструктивно неможливе та призведе до її пошкодження, оскільки вони разом складають єдиний цілісний об’єкт нерухомості. Також відповідач посилається на те, що прокурором пропущено позовну давність, у зв’язку з чим відповідач подав заяву про застосування позовної давності, на підставі чого просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідач зазначає, що військовий прокурор невірно визначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Третя особа в усній формі позов військового прокурора підтримала.

Розглянувши подані документи, з’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2006 року між ТОВ “Фінтраст” та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Чернівці укладено договір про спільну діяльність (далі - Договір), предметом якого є здійснення будівництва (надбудови) нежитлового приміщення дахової газової котельні орієнтовною площею 91,10 кв.м. у приміщенні КЕВ м.Чернівці (колишній 29 ГБО) за адресою: м.Чернівці, площа Театральна, 6, яка в майбутньому буде використовуватись сторонами Договору для досягнення спільної господарської мети по опаленню вищевказаних приміщень загальною площею 11878 кв.м. для запобігання пошкодження військового нерухомого майна та більш ефективного його використання.

П. 1.4 Договору передбачено, що при прийнятті в експлуатацію Котельні (підписання актів державної приймальної комісії та оформлення на неї правовстановлюючих документів) між сторонами по Договору виникає право спільної часткової власності на Будівлю ГБО та Котельну, як невід’ємну частину цієї будівлі, у відсотковому співвідношенні ідеальних часток згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору, його сторони встановили, що долі сторін в спільній частковій власності Будівлі ГБО з Котельнею, як складовою частиною будівлі ГБО, визначаються з урахуванням вкладу кожної із сторін та співвідношенні площі Будівлі ГБО і площі добудови у вигляді котельні (яка згідно з Технічним заключенням про можливість влаштування дахової котельні за адресою пл. Театральна, 6 в м.Чернівці, становитиме 91,10 кв.м.). З врахуванням критеріїв, встановлених у цьому пункті, долі (частки) сторін у спільній частковій власності Будівлі ГБО з Котельною як складовою частиною Будівлі ГБО розподіляються наступним чином: доля ТОВ “Фінтраст” в спільній частковій власності становить 1/100 ідеальна частка в Будівлі ГБО, а доля Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці в спільній частковій власності становить 99/100 ідеальних часток в Будівлі ГБО.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №166/4 від 14.03.2006 року (п. 1.5) затверджено акт державної приймальної комісії від 03.03.2006 року щодо прийняття в експлуатацію дахової газової котельні на пл. Театральній, 6, що складає 1/100 ідеальної частини будівлі (а.с. 23). На підставі даного рішення виконавчий комітет Чернівецької міської ради видав відповідачеві свідоцтво про право приватної спільної власності на дахову газову котельну площею 96,40 кв.м., що становить 1/100 частину будівлі у м.Чернівці, пл. Театральна, 6 (а.с. 24).

Разом з тим, відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.03.2003 року, який виданий Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації (а.с. 57), нежитлова будівля, що знаходиться у м.Чернівці, пл. Театральна, 6, належить Верховній Раді України в оперативному управлінні Міністерства Оборони України в особі 29 гарнізонного будинку офіцерів на підставі рішення суду від 13.03.2003 року.

Таким чином, на момент укладення спірних пунктів Договору, його сторони не були власниками будівлі у м.Чернівці, пл. Театральна, 6.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Однак, п. 1.4 та п. 4.2 договору про спільну діяльність від 26.01.2006 року фактично позбавили права власності державу в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні Міністерства Оборони України, оскільки на підставі згаданих пунктів Договору, відповідач, без згоди власника, набув у власність 1/100 частину будівлі у м.Чернівці, пл. Театральна, 6.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Проте, як зазначено вище, сторони Договору не були власниками будівлі у м.Чернівці, пл. Театральна, 6, а відтак не мала права розпоряджатись цією будівлею.

Судовим слуханням встановлено, що п. 1.4 та п. 4.2 договору про спільну діяльність від 26.01.2006 року суперечать ст. ст. 316, 317, 321, 1134 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом, з підстав, що наведені вище.

Стосовно заперечень відповідача щодо пропуску позовної давності слід зазначити наступне. Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Із матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення його права 24.07.2009 року під час ознайомлення з матеріалами справи господарського суду Чернівецької області №9/34. Відповідач не спростував даних доказів. Таким чином, позивач не пропустив позовної давності, оскільки не був стороною Договору, а дізнався про існування останнього лише 24.07.2009 року.

Також слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. У згаданому рішенні Конституційного суду України чітко зазначено, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, яке міститься в статті 2 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України (ч. 1 ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України”).

У зв’язку з наведеним, військовим прокурором правомірно подано позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсними п. 1.4 та п. 4.2 договору про спільну діяльність від 26.01.2006 року, укладеного між ТОВ “Фінтраст” та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Чернівці.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінтраст“, ідентифікаційний код 32027369, м.Чернівці, вул. Руська, 248-Б – 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.