Ухвала суду № 94230373, 18.01.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-з/760/501/20

Справа № 760/27659/20

УХВАЛА

про скасування заходів забезпечення позову

18 січня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді

Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали провадження за заявою ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (

АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» /далі - ТОВ «ФК «Фінанс Інновація»/ (03124, м. Київ,

бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, офіс 520), третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович /далі - приватний нотаріус Баршацький І.В./ (01034, м. Київ, вул. Рейтарська /пров. Георгіївський, 6-3 літ. А, каб. 2-7), про визнання виконавчого напису № 10452 від 26.10.2020 таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

16.12.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, датована 14.12.2020.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.12.2020 вказану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позовної заяви) задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Баршацького І.В. № 10452 від 26.10.2020.

Дослідивши матеріали провадження суд дійшов висновку про необхідність скасування вжитих судом заходів забезпечення позову з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Станом на 18.01.2021 аналіз даних комп`ютерної програми автоматизованої системи документообігу загальних судів «Д-3» реєстрації цивільних справ, а також Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що до Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 позовної заяви до ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», третя особа: приватний нотаріус Баршацький І.В., про визнання виконавчого напису № 10452 від 26.10.2020 таким, що не підлягає виконанню не подано, як і будь-яку іншу позовну заяву предметом якої було б визнання виконавчого напису № 10452 від 26.10.2020 таким, що не підлягає виконанню.

Зазначене свідчить про невиконання ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 152 ЦПК України.

При цьому суд при винесенні даної ухвали бере до уваги час, необхідний для поштового обігу у разі направлення процесуальних документів у паперовій формі поштою.

Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707 св 19) за змістом якої:

«Приймаючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору у справі, що переглядається, є вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника для задоволення вимог ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та зупинення виконавчого провадження, відкритого на підставі оспорюваного напису нотаріуса, призведе до утруднення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, у випадку задоволення позову.

Разом з тим, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За приписами частини першої, пункту 2 частини другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина друга статті 44 ЦПК України).

Погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» щодо неодноразового звернення ОСОБА_1 до суду з аналогічними позовними вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у справах № 57/59773/17-ц, № 757/26133/19-ц, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо наявності у зв`язку із цим в діях позивача ознак зловживань процесуальними правами, визначених пунктом 2 частини другої статті 44 ЦПК України, від встановлення наявності або відсутності яких залежить правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову».

В цьому контексті суд звертає увагу на те, що дані комп`ютерної програми автоматизованої системи документообігу загальних судів «Д-3» свідчать, що ОСОБА_1 раніше вже звертався з заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Баршацького І.В. № 10452 від 26.10.2020. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30.11.2020 в задоволенні такої заяви було відмовлено.

Отже фактично заявник вже двічі звертався до суду з подібними за змістом заявами про забезпечення позову до пред`явлення позову проте відповідного позову ним так і не було подано, що може свідчити про порушення ним вимог п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, п. 6 ч. 1 ст. 3, ст. 13 ЦК України та зловживання процесуальними правами.

Таким чином, враховуючи, що заявник не скористався наданим йому процесуальним законом правом на подання позову протягом 10 днів після забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду, суд дійшов висновку про необхідність скасування вжитих заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 11 ст. 158 ЦПК України примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 158 ЦПК України ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 152, 158, 259-261, 352-355 ЦПК України суд

У Х В А Л И В:

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №760/27659/20 (провадження 2-з/760/501/20), а саме: зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігоря Вікторовича № 10452 від 26.10.2020, до пред`явлення позову до суду.

Ухвалу невідкладно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 1 ст. 261 ЦПК України).

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) /ч. 2 ст. 261 ЦПК України/.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич