Ухвала суду № 94229513, 19.01.2021, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1223/20 провадження № 1-кп/632/29/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого Журавель О.О., суддів: Босняка М.М., Библіва С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Довженко К.І.,

учасників судового провадження: прокурора – Коваленка Ю.В., обвинуваченого – ОСОБА_1 , захисника – Бугаря О.О., представника потерпілої – Тимошенко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області Коваленка Юрія Валерійовича про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Жовті Води Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якому висунуто обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020220400000289 від 06 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Під час судового розгляду прокурором Коваленком Ю.В. заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який був врахований слідчим суддею при обранні запобіжного заходу продовжує існувати. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, оскільки розуміючи тяжкість кримінального покарання за вчинений злочин може залишити місце свого мешкання, у тому числі шляхом виїзду за межі району, області, враховуючи відсутність стійких соціальних зв`язків. Застосування до обвинуваченого інших менш впливових запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків та запобігти спробам переховуватись від суду, а відтак, слід продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.

Захисник – адвокат Бугарь О.О. заперечував проти клопотання прокурора. Вважав, що прокурор в судовому засіданні не довів ризики, передбачені КПК України, а належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити інший, більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначивши, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, де проживає разом з матір`ю похилого віку, також має неповнолітню дитину, що свідчить про міцність його соціальних зв`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 також прохав про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Представник потерпілої просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, зазначивши, що потерпіла ОСОБА_2 має підстави побоюватися за своє життя та здоров`я у разі знаходження обвинуваченого під домашнім арештом.

Заслухавши клопотання прокурора, з`ясувавши думки сторін кримінального провадження, суд доходить подальшого висновку.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, зобов`язаний встановити, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 09 червня 2020 року ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та у подальшому застосований до обвинуваченого запобіжний захід був продовжений судом, останній раз - до 23 січня 2021 року, включно.

Суд вважає, що з моменту взяття підозрюваного ОСОБА_1 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, хоча частково і змінились обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Так, з урахуванням того, що були допитані всі свідки по справі, ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ( незаконно впливати на свідків), втратив свою актуальність.

Разом з цим, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку суду, продовжує існувати. При цьому, суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Отже, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає, що з урахуванням висунутого обвинувачення існує можливість призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 07 до 15 років, судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не завершено, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій, оскільки реальна загроза покарання у вигляді позбавлення волі може спонукати людину, вживати всі можливі заходи, спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності.

Крім того оцінюючи ризик втечі у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58), суд приймає до уваги, що обвинуваченому ОСОБА_1 висунуто обвинувачення, у вчиненні кримінального правопорушення відносно життя та здоров`я фізичної особи, яке спричинило смерть людини, до взяття під варту обвинувачений будучи працездатним, офіційно ніде не працював, не мав законних джерел доходу, має постійне місце проживання та реєстрації. Належних та допустимих доказів на підтвердження факту знаходження на утриманні обвинуваченого неповнолітньої дитини суду не надано.

Отже, на думку суду, факт постійного місця проживання та реєстрації не є безумовним стримуючим фактором належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а інших даних про міцність соціальних зв`язків за місцем проживання обвинуваченого, які б свідчили про наявність стримуючого фактору для подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К (85) 11 «Про положення потерпілого в рамках кримінального права і процесу» підкреслюється, що важливою функцією кримінального правосуддя має бути задоволення запитів і охорона інтересів потерпілого, підвищення довіри потерпілого до кримінального правосуддя, у зв`язку з чим необхідно більшою мірою враховувати запити потерпілого на всіх стадіях кримінального процесу.

Тому суд враховує позицію представника потерпілої, яка наполягає на утриманні обвинуваченого під вартою, враховуючи, що потерпіла під час судового розгляду неодноразово стверджувала, що має підстави побоюватися за своє життя та здоров`я, якщо обвинувачений буде знаходиться під домашнім арештом.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником, проте в даному конкретному випадку, суд доходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Посилання обвинуваченого та його захисника про наявність у нього матері похилого віку, суд не бере до уваги, оскільки ця обставина існувала на час вчинення злочину, і не стала стримуючим фактором для ОСОБА_1 від противоправних дій, які інкримінуються.

Отже, обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Таким чином, з огляду на значимі для даного провадження обставини, враховуючи, окрім наявності даних про обґрунтованість підозри до ступеню необхідного для даної стадії судового процесу та наявності ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, відомості, що стосуються особи обвинуваченого ОСОБА_1 , відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість тримання обвинуваченого під вартою, доходить висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає обвинуваченому ОСОБА_1 заставу, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176 - 178, 193, 194, 197, 314 - 316, 369 – 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Первомайської місцевої прокуратури Харківської області Коваленка Юрія Валерійовича про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника Бугаря Олександра Олександровича та обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відмовити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», застосований відповідно до ухвали слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09 червня 2020 року, продовжити до 19 березня 2021 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

СуддяО. О. Журавель

Судді М.М.Босняк

С.В.Библів