Ухвала суду № 94228480, 18.01.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 405/1074/20

провадження №: 2/398/1030/20

УХВАЛА

Іменем України

"18" січня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Карпушевої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Олександрії заяви відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у цивільній справі позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2020 року до суду надійшли заяви відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Свої заяви відповідачі обґрунтовують тим, що ухвалою суду від 24 грудня 2020 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі заяви представника позивача відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. В той же час, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У зв`язку із зазначеним відповідачі просили стягнути за позивача на їх користь витрати на професійну правничу допомогу, а саме: на користь ОСОБА_1 в розмірі 8 408,00 грн. та на користь ОСОБА_2 в розмірі 7 357,00 грн.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду заяв, в судове засідання не з`явилися.

Від представника відповідачів – адвоката Шило А.В. надійшли клопотання про розгляд заяви щодо вирішення питання про розподіл судових витрат без її участі та участі відповідачів.

Позивач причини неявки свого представника в судове засідання не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

В лютому 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 липня 2007 року на загальну суму 224 552,54 грн. з підстав порушення відповідачами умов кредитного договору.

Ухвалою суду від 05 травня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 24 грудня 2020 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України на підставі заяви від 16 грудня 2020 року представника позивача АТ КБ «Приватбанк» – адвоката Єрмолова Є.М. про залишення позовної заяви без розгляду.

За змістом ч. ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 2 статті 44 ЦПК України встановлено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

В абзаці 3 п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року №10 роз`яснено, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справа №741/1681/17 (провадження №61-48179 св18) висловлено правову позицію, що саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Отже, підставою для відшкодування здійснення судових витрат відповідачам є доведені відповідачами та встановлені судом конкретні дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.

В той же час, заяви відповідачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу взагалі не містять вказівок на дії позивача, які на думку відповідачів є необґрунтованими, неправильними чи такими, що свідчать про зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Так само, як і не містять відповідних обґрунтувань.

При цьому, сам по собі факт звернення позивача з позовом до відповідачів, незалежно від його обґрунтованості, а також подання представником позивача заяви про залишення позову без розгляду, не є свідченням зловживання позивачем своїми процесуальними правами чи його неправильними діями, виходячи з принципів диспозитивності цивільного судочинства, закріплених в ст. ст. 2, 4, 12, 13 ЦПК України.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяв відповідачів про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 408,00 грн.

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 357,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В.Авраменко