Вирок № 94228253, 18.01.2021, Миронівський районний суд Київської області

18.01.2021 Єдиний унікальний № 371/907/20

Провадження № 1-кп/371/27/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Гаврищука А.В.

при секретарі Семерей Л.М.

з участю

прокурора Побірайка Ю.О.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Шкляра О.І.

представника потерпілої

юридичної особи Прокопенка А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миронівка кримінальне провадження за №12020110220000295 від 30 червня 2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Росава Миронівського району Київської області, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , освіта базова загальна середня, не одруженої, на утриманні має п`ятьох неповнолітніх дітей, не працюючої, раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що з 23.12.2016 вона, перебуваючи на обліку в управлінні соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області як малозабезпечена сім`я, достовірно знала, що у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» можливо отримати державну соціальну допомогу, тобто щомісячну допомогу, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї у разі, якщо середньомісячний сукупний дохід усіх членів її сім`ї в розрахунку на одну особу нижчий від прожиткового мінімуму та за наявності інших законних підстав.

16.01.2019 ОСОБА_1 повторно звернулася до управління соціального захисту населення Миронівської РДА, розташованого за адресою: вул. Соборності, 48, м. Миронівка Київської області з питання призначення державної соціальної допомоги її малозабезпеченій сім`ї, де працівниками управління їй було роз`яснено, що у відповідності до п. 6 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу соціального захисту населення заяву, документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім`ї, інформацію про склад сім`ї, декларацію про доходи та майно, довідку про наявність та розмір земельної частики (паю). Також працівниками управління їй було роз`яснено, що відповідно до п.10 вказаного Порядку соціальна допомога серед іншого не призначається у разі, коли під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно.

Цього ж дня, 16.01.2019, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області, що за адресою: вул. Соборності, 48, м. Миронівка Київської області, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення шляхом отримання державної допомоги малозабезпеченим сім`ям, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» від 01.06.2000, згідно якої державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, будучи під підпис проінформованою про обов`язок повідомлення органів соціального захисту населення щодо зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, компенсацій та пільг, з метою отримання державної соціальної допомоги, умисно подала до управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області власноручно заповнену заяву про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям і власноручно заповнену декларацію від 16.01.2019 про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги (за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 22.02.2012 № 96), яка містить відомості, що не відповідають дійсності.

Зокрема, 16.01.2019, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 , достовірно знаючи те, що вона є засновником ТОВ «КВАНДО ГРУП» та отримує заробітну плату, намагаючись приховати вказаний факт, знаходячись у приміщенні управління соціального захисту населення Миронівської РДА, діючи умисно, незаконно, з метою отримання допомоги її малозабезпеченій сім`ї, яка відповідно до ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» є субвенцією із державного бюджету місцевим бюджетам, в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», п. 6 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, якими передбачено, що для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу соціального захисту населення серед інших, довідку про наявність та розмір земельної частки (паю), подала до вказаного управління декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, в розділі II якої вказала завідомо неправдиву інформацію шляхом приховування відомостей, що є засновницею товариства з обмеженою відповідальністю та у III кварталі 2018 року, а саме за серпень 2018 року отримала заробітну плату в розмірі 7446 грн.

В свою чергу, 16.01.2019 працівники управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області прийняли заяву ОСОБА_1 про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям і декларацію про доходи і майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 16.01.2019 та вважаючи, що подані у вказаних документах відомості є достовірними, на їх підставі, 25.01.2019 видали рішення про призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у розмірі 5468,26 гривень щомісячно в період з 01.01.2019 по 30.06.2019 включно, яку вона, в силу дії вимог ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» не мала права отримувати, однак отримала їх у повному обсязі через банківську установу шляхом перерахування вказаних коштів на її особистий рахунок.

Подання вказаної завідомо неправдивої інформації вплинуло на встановлення права на призначення допомоги малозабезпеченій сім`ї, оскільки до п. 10 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250, соціальна допомога серед іншого, не призначається у разі, коли під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно.

Внаслідок подачі ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, та приховання у Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги додаткового джерела для існування, а саме: доходу у розмірі 7446 гривень, отриманого в якості заробітної плати в ТОВ «КВАНДО ГРУП», сума неправомірно виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за вищевказаний період становить 32809 гривень 56 копійок.

Вказаними умисними діями ОСОБА_1 завдала майнової шкоди державі в особі Управління соціального захисту населення Миронівської РДА в сумі 32809,56 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у наданні завідомо неправдивої інформації органам державної влади з метою одержання субвенції у разі відсутності ознак злочину проти власності, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України

На підтвердження вини обвинуваченої ОСОБА_1 державним обвинуваченням надано наступні докази:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.06.2020 /а.с. 58/;

-лист начальника Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 від 30.06.2020 №01-10/407 на імя начальника Миронівського РВ ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 /а.с. 59/;

-акт №53 Про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій та соціальної допомоги від 25.08.2019 /а.с 60/;

-розрахунок надмірно виплачених коштів ОСОБА_1 о.р.НОМЕР_2 без дати /а.с. 61/;

-відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 19.08.2019 №715/1015 /а.с. 62/;

-індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 /а.с. 63,64/;

-витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 65-66/;

-рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, реєстраційний номер 97 /а.с. 67/;

-розрахунок державної соціальної допомоги /а.с. 67 зі зворотньої сторони/;

-розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення державної соціальної допомоги /а.с. 68/;

-заява № 123,124 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг /а.с. 69-70/;

-декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги /а.с. 71,72/;

-довідка про реєстрацію місця проживання особи від 18.12.2018 №02-33/542 /а.с. 73/;

-довідка про реєстрацію місця проживання особи від 18.12.2018 №02-33/537 /а.с. 74/;

-довідка про розмір земельної ділянки від 18.12.2018 №02-33/544 /а.с. 75/;

-копія паспорта ОСОБА_1 /а.с. 76/;

-матеріали особової справи ОСОБА_1 НОМЕР_5-багатодітна сім`я, НОМЕР_4 о/м, № НОМЕР_6 в/п при народженні, № НОМЕР_2 ДСД м/з, № НОМЕР_3 - ДСД дит. пом. годувальн. /а.с. 86-132/;

-лист заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області С.Мельника б/н, б/д /а.с. 133/;

-відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів /а.с. 134/;

-витяг з Інтернет ресурсу YOU CONTROL стосовно ТОВ КВАНДО ГРУП - КОД ЄДРПУО 42171771 /а.с. 135-140/;

-податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку /а.с. 141, 142/;

-витяг з Інтернет ресурсу YOU CONTROL стосовно ТОВ «Базальтов» Код ЄДРПОУ 42702558 /а.с. 143-148/;

-витяг з Інтернет ресурсу YOU CONTROL стосовно ТОВ «МІЛЬПАБ» Код ЄДРПОУ 42702584 /а.с. 149-151/.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження на а.с. 152-161 знаходяться докази, що характеризують особу обвинуваченої, на а.с. 77-85 докази, що підтверджують повноваження представника потерпілої юридичної особи.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

Усі наведені вище докази не підтверджують вини обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, визначеного ч. 1 ст. 222 КК України, з огляду на таке.

Будучи допитаною у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 суду пояснила, що жодного умислу на приховування доходів чи внесення недостовірних відомостей до заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, у декларацію про доходи та майновий стан осіб, з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям вона не мала. Жодної заробітної плати за 2018 рік вона не отримувала, про те, що являється засновником чи співзасновником ряду товариств, зокрема ТОВ «КВАНДО ГРУП», до статутного капіталу якого вона ніби то внесла 500000 грн. їй нічого не відомо, також вона нічого не знає про те, що являється директором і головним бухгалтером вказаного товариства та взагалі непоінформована про його діяльність та існування.

На уточнюючі запитання головуючого суду пояснила, що приблизно узимку 2018 року (було холодно) до неї звернулася її знайома ОСОБА_4 з пропозицією поїхати до м. Києва де за винагороду у 1000 грн. надати свій паспорт та РНОКПП. У м. Києві вони зустрілися з ОСОБА_5 , яка і обіцяла вказану винагороду. Разом вони поїхали до офісу нотаріуса, (адресу нотаріуса вона не запам`ятала) де ОСОБА_1 підписала якісь документи, там зробили копії її документів. Після чого вона разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поїхали на залізничний вокзал де остання надала їм з ОСОБА_4 по 100 грн. та утекла до станції метро «Вокзальна».

Обвинувачена зазначила, що засновником підприємства зі статутним капіталом у 500000 грн. бути не може, оскільки таких коштів вона ніколи не мала та ніколи не бачила, яким чином розпорядилися її документами та що саме вона підписувала у офісі нотаріуса сказати не може.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_6 надав суду покази, які в цілому відображають зміст обвинувального акту та цивільного позову. Зокрема, що ОСОБА_1 у січні 2019 року звернулася до управління соціального захисту для отримання соціальної допомоги. Не мала права на отримання цієї допомоги, оскільки не вказала інші доходи, а саме: заробітну плату за ІІІ квартал 2018 року. Під час проведення перевірки в серпні 2019 року було встановлено, що ОСОБА_1 є засновником товариства, до статутного капіталу якого нею було внесено 500000 грн. та отримувала заробітну плату.

Просив цивільний позов задовольнити.

Стороною обвинувачення не заявлялося клопотання про допит свідка ОСОБА_4 , яка допитувалася на стадії досудового розслідування, тому в силу засад змагальності та диспозитивності (ст.ст. 22, 26 КПК України), суд позбавлений права викликати її для допиту з власної ініціативи.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні від 18.12.2008 в справі «Луценко проти України», Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що «неможливість забезпечити участь свідка у судовому розгляді сама по собі не тягне припинення кримінального переслідування. У такій ситуації за умови дотримання права на захист національні суди можуть брати до уваги показання, отримані під час досудового слідства, зокрема якщо в них є підстави вважати, що ці показання підтверджені іншими доказами у справі».

Стороною обвинувачення покази свідка ОСОБА_4 надані суду не були, тому не досліджувалися під час судового розгляду.

У зв`язку із рядом протиріч у наданих стороною обвинувачення доказах у суду виникли значні сумніви щодо доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зокрема, як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 , обвинувачена впродовж 2001-2018 років, або ж взагалі не мала доходів, або мала їх у дуже незначних розмірах, що варіювалися від 22,5 грн. до 3723 грн. на місяць. Загальний сукупний дохід обвинуваченої за вказаний період (за 18 років) приблизно становить - 162414 грн. 57 коп. Жодної інформації про отримані нею кредити, спадщину, продаж коштовного майна, наявність у неї земельної ділянки (паю) тощо, суду не надано. Крім того, обвинувачена самостійно виховує 5 неповнолітніх дітей, не має, а ні вищої, а ні спеціальної освіти, навіть середньої (лише базова середня - 9 класів). Тому можливість, що вона самостійно могла внести 500000 грн. власних коштів до статутного капіталу товариства є напрочуд сумнівною. З причин відсутності належної освіти виконання нею обов`язків директора товариства та головного бухгалтера також виглядає доволі дивним.

Крім того, із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів вбачається, що обвинувачена у ІІІ кварталі 2018 року отримала заробітну плату у ТОВ «КВАНДО ГРУП» у розмірі 7446 грн. /а.с. 134/. Разом з тим із індивідуальної відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно ОСОБА_1 вбачається, що впродовж 8-11 місяців 2018 року обвинувачувана отримувала на вказаному підприємстві заробітну плату у розмірі 3723 грн., щомісячно /а.с. 64/. Тобто вказана сума мала би становити 14892 грн. за ІІІ і ІV квартали 2018 року, однак і у цьому наявні суперечності. Така суперечність наводить на думку, що невстановленими особами свідомо здійснюється оплата внесків до Пенсійного фонду України за ОСОБА_1 з метою приховання фіктивної діяльності підприємства. Такий висновок можна зробити, оскільки перерахунок заробітної плати в 10 та 11 місяцях 2018 року не здійснювався, а внесок до Пенсійного фонду перераховувався.

Стороною обвинувачення не надано доказів, що обвинувачена самостійно вносила кошти до статутного капіталу підприємства, самостійно зверталася до державного реєстратора з метою реєстрації ТОВ «КВАНДО ГРУП».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією (995_004 ), а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) ( 995_004 ) тощо.

Посилання сторони обвинувачення на те, що обвинуваченою здійснено витрату в розмірі більше 50000 грн., здійснивши внесок до статутного капіталу ТОВ «КВАНДО ГРУП», а тому відповідно до п. 10 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям» втрачено право на отримання соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї також не заслуговують на увагу. Оскільки, навіть якщо припустити, що така витрата була здійснена нею (доказів чого не надано), то реєстрація ТОВ «КВАНДО ГРУП» відбулася 31.05.2018 /а.с. 66/, а відповідно до п. 10 порядку для призначення соціальної допомоги враховуються витрати, здійснені за останні 6 місяців перед призначенням. Тобто в період, який не враховується для призначення соціальної допомоги.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. Обов`язок доказування у кримінальному провадженні покладається на сторону обвинувачення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким ніхто не зобов`язаний доводити невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумамачаться на її користь.

З огляду на вказане суд сприймає покази обвинуваченої, стосовно того, що 16.01.2019 при внесенні відомостей до офіційних документів - заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, та до декларації про доходи та майновий стан осіб обвинуваченій не було відомо про нарахування їй заробітної плати у ІІІ кварталі 2018 року у ТОВ «КВАНДО ГРУП» як достовірні.

Разом із тим, досліджуючи питання наявності у діях обвинуваченої складу, події злочину, суд звертає увагу на диспозицію ч. 1 ст. 222 КК України.

Так, ч. 1 ст. 222 КК України передбачає кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності.

Об`єктивну сторону цього злочину характеризують незаконні дії - надання неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою отримання не будь-яких коштів, а лише тих фінансових ресурсів, які зазначені у самій статті 222 КК України.

Субсидія - це допомога у грошовій або натуральній формі, що надається за умови цільового призначення для стимулювання певної діяльності.

Субвенція - це фінансова допомога, яка надається для цільової реалізації конкретних програм, проектів і підлягає поверненню у разі нецільового використання.

Дотація - це надання суб`єктам господарської діяльності бюджетних коштів за умови їх безповоротності, для покриття виробничих витрат, збільшення обсягів виробництва, реалізації та підвищення якості продукції тощо.

Кредит - це грошова чи товарна позика, що надається кредитором позичальнику за умови повернення у певний строк і, як правило, зі сплатою відсотків.

Зазначений перелік фінансових ресурсів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

У даному разі у діях обвинуваченої ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України, оскільки вона не зверталася до органу державної влади та не надавала інформації з метою одержання фінансового ресурсу (субсидії, субвенції, дотації, кредиту), а надавала інформацію з метою одержання соціальної допомоги, що аж ніяк не тотожне поняттю "фінансовий ресурс", виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».

Надання суб`єктам господарювання субсидій, субвенцій, дотацій та кредитів за рахунок бюджетних коштів здійснюється відповідно до БК України, Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та окремих спеціальних нормативних актів.

Сторона обвинувачення стверджує, що відповідно до ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» вказана виплата є субвенцією із державного бюджету місцевим бюджетам. Однак помилково ототожнює правовідносини, щодо виділення субвенції із державного бюджету місцевим бюджетам з правовідносинами щодо виділення соціальної допомоги малозабезпеченій сімї з місцевого бюджету. Головна відмінність в тому, що субвенція має цільове призначення, а соціальна допомога використовується її одержувачем на власний розсуд.

Передбачене ст. 222 КК України словосполучення «у разі відсутності ознак злочину проти власності» слід розуміти як загальну умову застосування цієї статті, яку потрібно брати до уваги при встановленні всіх елементів цього складу злочину, зокрема предмету злочину.

Предметом даного злочину - неправдива інформація, що надається вказаним у цій статті адресатам із метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. У статті 222 КК України ідеться про таку інформацію, яка в конкретному випадку має юридичне значення як підстава для прийняття позитивного рішення щодо надання фінансових ресурсів чи податкових пільг. Ця інформація може неправдиво відображати фінансово-економічний стан або певні сторони діяльності суб`єкта господарювання чи іншої особи, мету отримання коштів чи засоби забезпечення їх повернення тощо. Спотворення відомостей може виражатися в покращенні дійсності (наприклад, при отриманні кредиту), або ж навпаки - в її погіршенні (наприклад, при отриманні дотації). Якщо при цьому відомості хоч і перекручені, але дійсних даних юридично достатньо, щоб прийняти позитивне рішення щодо надання фінансових ресурсів чи податкових пільг, склад цього злочину відсутній.

З суб`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 222 КК України, характеризується прямим умислом, однак на переконання суду стороною обвинувачення прямого умислу у діях обвинуваченої ОСОБА_1 доведено не було.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2020 ЄУ№150/3357/18 провадження № 51-2570кмо19 у аналогічних правовідносинах кваліфікувала аналогічні дії щодо внесення відомостей, до заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг, у декларацію про доходи та майновий стан осіб, з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, подання до компетентного органу вказаних документів, отримання такої допомоги за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Таким чином, з огляду на диспозицію ч. 1 ст. 222 КК України практику Верховного Суду в аналогічних правовідносинах суд констатує відсутність у діях обвинуваченої ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Правова конструкція, використана законодавцем в частині визначення повноважень суду - «суд має право» передбачає диспозитивний характер цієї норми, а не встановлює обов`язок (імператив). Таким чином, за сукупності обставин визначених ч. 3 ст. 337 КПК України, суд може змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, однак не зобов`язаний цього робити.

Водночас, у даному кримінальному провадженні суд не вбачає підстав для зміни правової кваліфікації дій особи, оскільки дійшов висновку про відсутність події кримінального правопорушення з огляду на таке.

У обвинувальному акті сторона обвинувачення як обґрунтування відсутності у ОСОБА_1 права на отримання соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям посилається на положення п. 10 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250, згідно якого, ніби то, соціальна допомога серед іншого, не призначається у разі, коли під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно.

Разом із тим, п. 10 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №632 «Про питання виплат державної соціальної допомоги» викладено в новій редакції та підставу, на яку посилається сторона обвинувачення - виключено.

Тобто, на час розгляду даного кримінального провадження коли під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно, вказане не являється підставою для відмови у призначенні державної соціальної допомоги.

Крім того, обвинувачення ґрунтується на положеннях ст. 7 Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім`ям» як на підставу для відмови у виплаті допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Водночас, Законом України від 02.06.2020 № 646-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб» ст. 7 Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім`ям» - виключено.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У даному разі виключення ст. 7 Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім`ям», зміна редакції п. 10 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 виключають можливість відмови ОСОБА_1 у виплаті допомоги малозабезпеченим сім`ям. Відповідно і скасовують відповідальність особи за їх порушення.

Разом із тим, п. 2 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250, в редакції чинній як на час призначення, так і на час розгляду справи передбачено, що державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї.

До складу сім'ї обвинуваченої, згідно довідки про склад сімї /а.с. 161/, входить вона та п`ятеро дітей, двоє віком від 6 до 18 років та троє віком до 6 років (на час звернення до органів соціального захисту за призначення допомоги малозабезпеченим сім`ям).

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» (на час призначення соціальної допомоги) визначено наступні розміри прожиткового мінімуму - діти віком до 6 років: з 01.01.2019 по 30.06.2019 у розмірі - 1626 грн., з 01.07.2019 по 30.11.2019 у розмірі - 1699 грн. з 01.12.2019 по 31.12.2019 у розмірі - 1779 грн.; діти віком від 6 до 18 років - з 01.01.2019 по 30.06.2019 у розмірі - 2027 грн., з 01.07.2019 по 30.11.2019 у розмірі - 2118 грн. з 01.12.2019 по 31.12.2019 у розмірі - 2218 грн.

Таким чином, середньомісячний сукупний дохід для сім'ї обювинуваченої має становити щонайменше - 10853 грн. /а.с. 67 зі зворотної сторони/. Натомість середньомісячний сукупний дохід сім'ї обвинуваченої становив 5407,58 грн. /а.с. 67 зі зворотної сторони, а.с. 68/. Якщо навіть додати до цієї суми заробітну плату, яку обвинувачена нібито отримала у ІІІ кварталі 2018 року у розмірі 7446, 00 грн. та розділити її на 6 місяців, то загальний середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на місяць становитиме - 1241 + 5407, 58 = 6648, 58 грн., що все одно менше 10853 гривень.

Отже, суд прийшов до висновку, що обвинувачена мала право на звернення до органів соціального захисту населення для отримання соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та мала право отримати таку допомогу. Станом на час розгляду справи підстави для відмови у такій виплаті, на які посилається сторона обвинувачення, скасовані. Питання щодо розміру таких виплат чи стягнення надміру сплачених виплат мають вирішуватися у порядку цивільного/адміністративного судочинства, оскільки виникають із цивільних/адміністративних правовідносин.

Отже, зважаючи на факт наявності у ОСОБА_1 підстави для призначення соціальної допомоги, який не спростовано стороною обвинувачення, убачається, що під час звернення до органу соціального захисту населення обвинуваченою не було додержано лише порядку оформлення документів (елемент складу цивільно-правого делікту). Проте саме собою наведене порушення не може розцінюватися як злочин.

Аналогічного висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду України у постанові від 16.11.2020 ЄУ№150/3357/18 провадження № 51-2570кмо19.

У контексті викладеного, ураховуючи, що у діяннях ОСОБА_1 не міститься всіх елементів (ознак) складу злочину, передбачених ч. 1 ст. 222 КК України, її обвинувачення у вчиненні даного злочину є необґрунтованим.

Разом із тим, не може бути обґрунтованим і притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки судом встановлено та вище роз`яснено, що обвинувачена мала право на одержання соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», а тому у даних правовідносинах відсутня сама подія кримінального правопорушення - злочину.

Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Отже, обвинувачення повинно довести "кожний факт", пов`язаний із злочином, щоб "не існувало жодної розумної підстави для сумнівів". Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по кримінальній справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого - воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах

У відповідності до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Суд, оцінюючи всі надані докази на основі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діях обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільним позивачем не доведено самого факту нанесення шкоди діями обвинуваченої.

Оскільки в ході кримінального провадження було встановлено, що обвинуваченою кримінального правопорушення не вчинялося, суд приходить до думки про необхідність відмови у задоволенні цивільного позову повністю.

Речові докази у справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватою та виправдати за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України.

У задоволенні цивільного позову - відмовити повністю.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Речові докази у справі відсутні.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій, захиснику та прокурору.

Суддя (підпис) А.В. Гаврищук

З оригіналом згідно.

Суддя А.В.Гаврищук