Рішення № 9422761, 23.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2010 р. Справа № 37/26-10

вх. № 601/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Торговий дім ВАТ "Харківський тракторний завод", м. Харків

до ТОВ "Агрофірма "Діброва", с. Тимченки

про стягнення 319474,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТ "Харківський тракторний завод" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Діброва" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 298100,00 грн. заборгованості та 21374,03 грн. пені.

Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.

Відповідачу господарським судом була направлена ухвала про відкладення розгляду справи на 23.04.2010 року о 10:00 та передана телефонограма про час та місце слухання зазначеної справи. Однак, відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав. Крім того, відповідача було попереджено про те, що неявка його представника у призначене судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Між сторонами 07.07.2009 р. був укладений договір поставки № 32-У (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти і оплатити продукцію (далі - товар) згідно специфікацій до нього.

Відповідно до п.3.2. договору відповідач повинен здійснити оплату товару в строки, які вказані сторонами у відповідній специфікації.

Відповідно до договору та специфікацій до нього поставка товару здійснюється на умовах ЕХW склад постачальника, м. Харків, пр-т Московський, 275 відповідно до правил «ІНКОТЕРМС 2000».

07 липня 2009 року між сторонами була узгоджена та підписана специфікація № 1 до договору, згідно з умовами якої позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити постачання сівалки зернової «GНЕRАRDI» G-240, № 317 у кількості 1 штуки, вартістю 464100,00 грн., а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти товар та здійснити його оплату наступним чином:

- 232050,00 грн. передплата в строк до 30 вересня 2009 року;

- 232050,00 грн. кінцевий розрахунок в строк до 20 листопада 2009 року.

При цьому сторонами було узгоджено, що постачання товару здійснюється за умови отримання позивачем суми передплати.

17 вересня 2009 року відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 80000,00 грн., про що свідчить відповідна банківська виписка.

18 вересня 2009 року позивач здійснив постачання товару, про що свідчить довіреність № 361 від 18.09.2009 року, видаткова накладна № Р-00000000684 від 18.09.2009 року та акт № 00000000684 від 18.09.2009 року, а 14 жовтня 2009 року відповідач перерахував ще 80000,00 грн.

Отже, судом встановлено, що відповідач за товар розрахувався лише частково, а саме здійснив його оплату у сумі 160000,00 грн., а 22 жовтня 2009 року між сторонами було укладено угоду про частковий залік зустрічних однорідних вимог, згідно якої сторони припинили свої зобов'язання на 6000,00 грн. за вказаним договором.

За таких обставин заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 298100,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 4 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено те, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у сумі 298100,00 грн. є обґрунтованою, доведеною суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку чим вона підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 9.3. договору була передбачена відповідальність покупця за порушення строків оплати товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства, положення договору щодо порядку оплати товару та положення викладені у пункті 9.3. договору, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем було зроблено не вірно, оскільки позивачем була не вірно визначена сума заборгованості відповідача за договором (не враховано порядок оплати товару передбачений умовами договору) на яку нараховувалася пеня.

Отже, розмір перерахованої судом пені відповідно до періодів вказаних позивачем у позові становить 7249,55 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 298100,00 грн. та пені у сумі 7249,55 грн., всього 305349,55 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 3053,50 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 225,38 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 538, 549, 611, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Діброва" (63413, Харківська область, Зміївський район, с. Тимченки, вул. Миру, 21 В, код ЄДРПОУ 33143671, п/р 260033017986 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТ "Харківський тракторний завод" (юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 20; фактична адреса: 61007, м. Харків, пр-т Московський, 275; код ЄДРПОУ 33412518; р/р 26009310026101 в ХФ АБ "Південний" м. Харків, МФО 350761) - заборгованість у сумі 298100,00 грн. та пеню в сумі 7249,55 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Діброва" (63413, Харківська область, Зміївський район, с. Тимченки, вул. Миру, 21 В, код ЄДРПОУ 33143671, п/р 260033017986 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВАТ "Харківський тракторний завод" (юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 20; фактична адреса: 61007, м. Харків, пр-т Московський, 275; код ЄДРПОУ 33412518; р/р 26009310026101 в ХФ АБ "Південний" м. Харків, МФО 350761) - 3053,50 грн. державного мита та витрати по сплаті за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 225,38 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя