Рішення № 9422699, 26.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2010 р. Справа № 15/73-10

вх. № 3229/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Суза І.А. дов. №950 від 19.03.2010р. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом КП КГ "Харківкомуночиствод" м. Харків

до Холодногорської виправної колонії № 18 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Харківської області

про стягнення 16384,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача - Холодногірської виправної колонії № 18 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Х/о заборгованість в розмірі 16384,24 грн., а саме 15747,44 грн. за послуги з водовідведення, 636,80 грн. пені. Судові витрати поклвсти на відповідача.

16.04.2010р.до канцелярію суду надійшов відгук на позовну заяву від відповідача в якому просить суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 14431,14грн. за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року, а також зменшити розмір пені до 10грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладених на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

31 липня 2006 року між ДКП КГ "Харківкомуночиствод" (ХКОВ, позивач по справі) та Холодногірською виправною колонією (Абонент), був укладений договір № IІІ-9802/06-Б-2 на приймання стічних вод (надання послуг).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із Розпорядженням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.02 2009 р. № 121 затверджена нова редакція статуту ДКП КГ „Харківкомуночиствод", в якій змінено найменування Державного комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод". 20.02.2009 р. була проведена державна реєстрація нової редакції статуту Позивача, всі інші реквізити Позивача залишаються без змін.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати послуги відповідачу по прийому стічних вод, а відповідач зобов'язався здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.03.04р. за №201 "Про встановлення тарифів на послуги з водовідведення, які надає КП КГ "Харківкомуночиствод" для всіх споживачів м. Харкова".

Сторони зобов'язались керуватися "Правилами прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова" затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради №581 від 18.06.2003р., введених в дію 01.07.03р., Наказом Держбуду України №37 від 19.02.2002р. (з додатками "Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", "Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів"), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №402/6690, введених в дію 06.05.2002р., Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених наказом Держжилкомгоспу України від 01.07.94р. №65, та іншими нормативними документами.

Розрахунки за прийняті позивачем стічні води, згідно п.4.2 Договору здійснюється відповідачем протягом 17 календарних днів з моменту відправки платіжної вимоги-доручення позивачем відповідачу або у 7-денний строк з моменту одержання платіжного документа.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору надавав послуги щодо водовідведення та направляв відповідачу платіжні вимоги - доручення, що підтверджується матеріалами справи. Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, ухилився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у встановлений договором строк, порядку та розмірі вартість наданих послуг в повному обсязі, внаслідок чого в період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року утворилась заборгованість з основного боргу у розмірі 15747,44 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 15747,44 грн. боргу за послуги водовідведення обґрунтованими доданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 4.4. договору за несвоєчасну оплату послуг водовідведення абонент сплачує пеню з розрахунку подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р., у зв`язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 636,80 грн.

Але розглянувши надане суду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, які стались з причин недофінансування з боку Державного бюджету України, що призвело до скрутного фінансово - економічного стану установи, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 90 % і стягнути з відповідача пеню в сумі 63,98 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 572,82 грн. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 16384 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 193, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Холодногорської виправної колонії № 18 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань Харківської області (61064, м. Харків, вул. Рубанівська, 4, р/р 25215001000341, УДК у Харківській області, МФО 851011, код 08564535) на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод” (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, у тому числі р/р 26005010041510 , АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код 03361715) - 15747,44 грн. основного боргу, 63,98 грн. пені, 163,84 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 572,82 грн. пені.

Суддя