Рішення № 9422638, 22.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2010 р. Справа № 47/87-10

вх. № 1724/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій" Гласстек", м. Харків

про стягнення 5993,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій" Гласстек" заборгованості за поставлені, але своєчасно несплачені нафтопродукти у розмірі 4398,71 грн., пені у розмірі 880,89 грн., суму інфляційних виплат у розмірі 351,88 грн., компенсацію вартості неповернення паливних карт та 3% річних у розмірі 122,29 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем заборгованості на підставі договору № 126/10-09-ЛС від 01.01.2009 р. щодо відпуску бензинів автомобільних та дизельного палива з використанням паливних карт. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи сторін господарським судом встановлено, що 01 січня 2009 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій "Гласстек" (покупець) був укладений договір № 126/10-09-ЛС, щодо відпуску бензинів автомобільних та дизельного палива (надалі - нафтопродукти) з використанням паливних карт.

Відповідно до положень пункту 2.6 Договору відповідач повинен був здійснювати оплату нафтопродуктів не пізніше 4-х календарних днів з моменту отримання рахунку та проводити остаточні розрахунки за звітній календарний місяць не пізніш 10 робочого дня місяця, наступного за звітнім, на підставі накладної, що формувалася позивачем.

Позивач свої зобов"язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними: № 1807/2 від 31.01.2009 р., №6849/2 від 28.02.2009 р., №7210/2 від 31.03.2009 р. (аркуш справи №16-18), поставив відповідачу товар на суму 6 393,20 грн. Відповідач отримав нафтові продукти, але його вартість в установлений договором строк сплатив лище частково, а саме у розмірі 1 994,49 грн. , у наслідок чого виникла заборгованість 4 398,71 грн.

Між позивачем та відповідачем 28.02.2009 року підписаний акт звірки взаєморозрахунків (аркуш справи 19), відповідно до якого борг відповідача складає 3119,00 грн.

31 березня 2009 року між позивачем та відповідачем підписаний другий акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого борг відповідача складає 4 378,71 грн. тобто відповідачем сума заборгованості не спростовується.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 4 398,71 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 880,89 грн. пені, суму інфляційних виплат у розмірі 351,88 грн., компенсацію вартості неповернення паливних карт та 3% річних у розмірі 122,29 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2.9 договору відповідач за прострочку у виконанні зобов'язань по оплаті за паливо сплачує на користь позивача пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, виходячи від вартості палива за кожен день прострочки. Строк нарахування пені сторони за Договором № 126/10-09-ЛС від 01.01.2009 встановили в 1 (один) рік.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 1.10 Договору зазначено, що паливні карти, видані Покупцю, є власністю позивача, а відповідно до пункту 1.11 Договору покупець відповідає перед позивачем за збереження паливних карт та їх належного використання.

Пунктом 1.9 Договору також передбачено, що Покупець, зобов'язаний у 3-х денний строк після закінчення дії Договору повернути позивачу паливні карти, що оформлюється актом здачі-приймання паливних карт, або компенсувати позивачу вартість неповернених паливних карт, виходячи із вказаної в акті прийому-передачі паливних карт у користування. Дія Договору за пунктом 5.1 скінчилася 31.12.2009 року, однак паливні карти відповідач не повернув й не здійснив їх компенсацію.

Загалом за актами прийому-передачі паливних карт у користування Покупцю було передано 4 паливних карт. Вартість однієї паливної карти за відповідними актами складає 60 грн. , тобто загальний розмір компенсації за неповернені паливні карти складає 240,00 грн.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій "Гласстек" ( 61019, м. Харків, пр. Ілліча, 118 "а", п/р 2600540111142 у ПАТ "Регіон-Банк", МФО 351254, ідентифікаційний код - 34391096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" (Юридична адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Олімпієва, 2 «Б»Поштова адреса: 83037, м. Донецьк, вул. Петровського, 4/8, п/р 26001959969593 в Донецькій філії ПАТ "Перший Український Міжнародний банк", МФО 335537, ідентифікаційний код -24316073) заборгованість у розмірі 4 398,71 грн., пеню у розмірі 880,89 грн., суму інфляційних виплат у розмірі 351,88 грн., 3% річних у розмірі 122,29 грн., компенсацію вартості неповернених паливних карт у розмірі 240,00 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Суддя

Справа №47/87-10

Повний текст рішення підписано 22 квітня 2010 року.